Ухвала суду № 30367477, 28.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р.

справа № 2а-239/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонікпром»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2008 року у справі №2а-239/08,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонікпром», м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень винесених Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією від 09.08.2007р. №000656/2300/0 (11356/7/23-107) та від 05.09.2007р. №0006562300/1 (12908/10/23-007) в частині, залишеній Державною податковою адміністрацією Дніпропетровської області без змін; про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.12.2007 року №0006562300/2 (19238/10/23-007); визнання недійсним акту перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технонікопром»на предмет додержання податкового законодавства України за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р. від 01.08.2007р. за №396/230-33293132.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки не враховані платіжні та інші документи, які підтверджують віднесення валових витрат. При цьому штрафні санкції, що застосовані до позивача спірними рішеннями, розраховані невірно і не повинні перевищувати 4725 грн., проте відповідач визначив їх у сумі 14548 грн..

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що доводи позивача щодо висновків акту є безпідставними, оскільки позивач не оскаржив дії посадових осіб під час перевірки. Крім того, судом враховано, що про надання на перевірку документів у повному обсязі свідчить розписка головного бухгалтера, тому позиція позивача стосовно того, що податковим органом не враховані усі надані платіжні та інші документи про діяльність підприємства за перевіряємий період, які підтверджують віднесення валових витрат, судом також не прийнята до уваги.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права. Апелянт стверджує, що основний доказ по справі, яким є акт перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, оформлено з порушенням чинного законодавства, оскільки в ньому викладено недостовірні факти, що і призвели до незаконного нарахування фінансових санкцій. Апелянт вказує, що з моменту набрання чинності Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховані подат ковою службою штрафні (фінансові) санкції по несплаті певного податку ніколи ще не пере вищували розміру донарахованого податку.

На думку апелянта, судом проігнорована норма п.4.4.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бю джетами та державними цільовими фондами", згідно з яким у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. При цьому апелянт зазначає, що приймаючи рішення по справі, суд не розглянув та не надав оцінку доказам, наданим на підтвердження ва лових витрат підприємства.

Відповідач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонікпром»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією (далі –відповідач, податковий орган) проведена планова виїзна документальна перевірка додержання TOB «Технонікопром»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р..

Результати перевірки викладені в акті від 01.08.2007 року №396/230-33293132, в якому зазначається про порушення позивачем податкового законодавства. Позивачем оспорюються висновки перевірки стосовно: завищення валових витрат 1-го кварталу 2006 року на 14059,33грн., 2-го та 3-го кварталах 2006 р. на 42685грн. та 73500грн., відповідно, у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (п.п.3.1.2.2. Акту); завищення валових витрат 3-го кварталу 2006 року на 19477грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (п.п.3.1.2.7 Акту).

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2007 року №000656/2300/0; від 05.09.2007р. №0006562300/1. За результатами адміністративного оскарження згаданих податкових повідомлень-рішень скарга позивача була задоволена в частині 27760,00грн. визначеного податкового зобов’язання в податку на прибуток і у відповідній частині суми застосованої штрафної (фінансової) санкції. Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000656/2300/2 від 13.12.2007 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання на загальну суму 24052грн., з яких 9504грн. основний платіж, 14548грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон № 334) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334 датою збільшення валових витрат є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп 7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Позивачем у додатках до позовної заяви надано документи, що на його думку, можуть підтверджувати понесені затрати, а саме копії товарних чеків, актів прийому - передачі виконання робіт, накладні, рахунки, але не надано жодних доказів, що перелічені документи надавались до перевірки.

Разом з тим, при підписанні Акту перевірки № 396 від 01.08.2007р. та переліку первинних документів на підтвердження витрат, понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) директором ТОВ «Технонікпром»або головним бухгалтером не було зазначено жодних зауважень та доповнень. Більш того, про надання на перевірку документів у повному обсязі свідчить розписка головного бухгалтера, а тому доводи позивача стосовно того, що податковим органом не враховані усі надані платіжні та інші документи про діяльність підприємства за перевіряємий період, які підтверджують віднесення валових витрат, судом обґрунтовано не прийняті до уваги.

На підтвердження понесених витрат позивач зазначає податкову накладну. Суду першої інстанції позивачем було надано „реєстр податкових накладних" з поясненнями про те, що вказаний реєстр є доказом понесених витрат та відсутності виявлених в ході документальної перевірки порушень. Проте, податкова накладна не визначена Законом України № 334 як доказ понесення валових витрат. Відповідно до пп. 6.2 п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 податкова накладна - документ, що дає право покупцю, зареєстрованому платником ПДВ, на збільшення свого податкового кредиту на суму ПДВ, сплачену, нараховану у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Тобто податкова накладна це необхідний документ для формування податкового кредиту.

Стосовно розміру нарахованих штрафних санкцій слід зазначити, що за результатами перевірки та апеляційного оскарження позивачу визначено суму недоплати по податку на прибуток у 1 кварталі 2006року у розмірі 492 грн., у 2 кварталі 2006року у розмірі 9911,00 грн., у 3 кварталі 2006року у розмірі 23 244грн.

Вказані суми податку на прибуток підлягали сплаті до бюджету за результатами декларування у 2006 році. Зменшення розміру основного податку відбувається вже у 4 кварталі 2006року та у 1 кварталі 2007року, тому вони вплинули лише на розмір основного податку, а не фінансової санкції, оскільки сам факт недоплати до бюджету за попередні періоди залишився незмінним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статями 195,196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.205,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонікпром»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2008 року у справі №2а-239/08 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2008 року у справі №2а-239/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна