Ухвала суду № 30367463, 26.08.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.справа № А37/338-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2007 року у справі №37/338-07,

за позовом: Приватного підприємства фірма «Корона», м.Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (далі -податковий орган, відповідач) №0000042601/0 від 07.03.2097 року, №0000052601/0 від 07.03.2007 року, №0000042601/2 від 02.07.2007 року, №00000382601/2 від 02.07.2007 року, №00000372601/2 від 02.07.2007 року, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що данні податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства. Позивач вважає помилковим висновок податкового органу про те, що підприємство ніби-то неправомірно віднесло витрати, пов'язані з отримання послуг транспортування від приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до складу валових витрат.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 07.03.2007р. №0000042601/0, від 02.07.2007 року №0000042601/2, №00000382601/2, №00000372601/2. Рішення суду обґрунтовано нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також нормами Законів України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ від 16.07.1999р. та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірного застосовані норми матеріального права. Апелянт посилався на ч.II ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-Х1У, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97р. №283\97-ВР та п.14.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України, якими встановлено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки податковому органу не було надано жодної транспортної накладної, а тому не можливо підтвердити наявність договірних правовідносин між вказаними юридичними особами щодо надання транспортних послуг, а відтак і правомірність віднесення позивачем витрат, пов'язаних з наданням транспортних послуг, до суми валових витрат приватного підприємства фірми „Корона" за спірний період.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта -необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріалами справи, податкови органом було проведено перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2007 року №14/23-426/23934774, в якому зазначається, що ППФ „Корона" отримало послуги транспортування від приватного підприємця ОСОБА_5 згідно з рахунком №116 від 20.07.2005 року на суму 240грн. та актом виконаних робіт від 20.07.2005 року, від приватного підприємця ОСОБА_2 гідно з рахунком №18/10/3 від 18.10.2005 року на суму 323грн. та актом виконаних робіт від 18.10.2005 року, від приватного підприємця ОСОБА_3 згідно з рахунком №96 від 09.08.2005 року на суму 157,5грн. та актом виконаних робіт від 09.08.2005 року та податковою накладною від 09.08.2005 року на суму ПДВ 26,25грн., від приватного підприємця ОСОБА_4 згідно з рахунком №34/1 від 05.09.2005 року на суму 1400грн. та актом виконаних робіт від 05.09.2005 року №34, податковою накладною від 05.09.2005 року на суму ПДВ 233,33грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №0000042601/0 від 07.03.2007 року, яким нараховано податок на додану вартість на суму 6319,0грн. та штрафні санкції на суму 2410,0грн. та №0000052601/0 від 07.03.2007 року, яким нараховано податок на прибуток на суму 2042,0грн. та штрафні санкції на суму 1022,0грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень Державна податкова адміністрація Дніпропетровської області рішенням від 25.06.2007року №16772/10/25-008 винесено податкові повідомлення - рішення від 07.03.2007 року:

- №0000042601/0 про визначення податкового зобов'язання ППФ „Корона" зі сплати податку на прибуток в сумі 8729,0грн. залишає без змін та на 749,5грн. збільшує зазначену в ньому суму штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000052601/0 скасовує в частині 2714,5грн. визначеного податкового зобов'язання ППФ „Корона" зі сплати податку на додану вартість, в іншій частині - 349,5грн. (основний платіж -233,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 116,5грн.) залишає вказане податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За висновками перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ППФ „Корона" вимог п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п/п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат на суму 25153грн. та заниження у 2005 та 2006 році податку на прибуток у сумі 6319,0грн. Даний висновок ґрунтується на тому, що підприємство не надало товарно-транспортні накладні на отримані транспортні послуги.

Крім того, за висновком відповідача позивачем порушено вимоги пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у серпні, вересні 2005 року на суму 259грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в спірний період укладено договори- заявки з приватним підприємцеві ОСОБА_5 від 10.11.2005 року, 04.04.2006 року, 10.04.2006 року, 21.04.2006 року та від 28.04.2006 року, договори про надання транспортних послуг з приватним підприємцем ОСОБА_2 від 01.02.2005 року, 28.03.2005 року, 20.01.2005 року, 15.02.2005 року та від 19.05.2005 року, з приватним підприємцем ОСОБА_3 від 09.08.2005 року №35, договір про надання послуг перевезень вантажів, товарно-транспортних послуг від 05.09.2005 року №34 з приватним підприємцем ОСОБА_4, про виконання яких свідчать рахунки, платіжні документи, акти прийому - передачі виконаних робіт в кожному випадку та в деяких випадках товарно-транспортні накладні. Крім того на підтвердження наданих послуг підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було надано податкові накладні. В обґрунтування спірних витрат позивачем також були надані договори із постачальниками товару, вивезення товару за якими позивач здійснював за рахунок власних коштів. Про придбання та подальшу реалізацію товару, з яким пов'язуються спірні транспортні витрати позивача, свідчать видаткові накладні, а також вантажно-митні декларації, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами ч.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на надані до суду документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушення з боку позивача вищевказаних норм.

Доводи апелянта з посиланням з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Статут автомобільного транспорту не приймаються до уваги, оскільки зазначені нормативно-правові акти не регулюють спірні податкові правовідносини.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи вимоги п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 07.03.2007 року №0000042601/0, від 02.07.2007 року №0000042601/2, №00000382601/2, №00000372601/2 обгрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, що і стало підставою для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2007 року у справі №37/338-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2007 року у справі №37/338-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: Л.А. Божко