Постанова № 30366642, 27.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5015/2226/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановувід 02.10.2012

Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 5015/2226/12господарського судуЛьвівської областіза позовомСпільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро"доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провизнання недійсним п. 6.2 договору № 600/03.3-163 від 28.08.2008 невідновлювальної кредитної лінії (третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження)Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Марченко В.А.,

відповідача - Новикова О.Є.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним п. 6.2 договору № 600/03.3-163 від 28.08.2008 невідновлювальної кредитної лінії (третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження).

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2012 (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 (колегія суддів у складі: суддя Якімець Г.Г. - головуючий, судді Зварич О.В., Кравчук Н.М.), позов задоволено. Визнано недійсним пункт 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії (третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження) № 600/03.3-163 від 28.08.2008.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить рішення господарського суду першої інстанції від 26.07.2012, постанову апеляційного суду від 02.10.2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2008 АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Спільним українсько-польським підприємством ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" (позичальник) укладено договір № 600/03.3-163 невідновлювальної кредитної лінії, згідно з умовами якого відповідач надає позивачу кредит на рефінансування заборгованості перед ЛФ ВАТ "ВТБ Банк" та фінансування витрат по ремонту і реконструкції приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 5, вул. Банківська, 2а.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсною третейську угоду укладену у вигляді третейського застереження в п. 6.2 вказаного договору.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що дана третейська угода не відповідає вимогам чинного законодавства.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що укладена сторонами третейська угода не відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" та ЦК України.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейських судів (рішення Конституційного Суду від 24.02.2004 № 3-рп/2004 у справі про виконання рішень третейських судів; рішення Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008).

В свою чергу, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів права на захист своїх прав.

Відповідно до положень п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" від 05.03.2009 № 1076-VI до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" були внесені зміни, відповідно до яких третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Ці зміни були внесені згідно Закону України від 05.03.2009 № 1076-VI, тобто після укладення сторонами договору кредитної лінії від 28.08.2008.

За загальним правилом дії нормативного акта в часі прийняті закони не мають зворотної сили (винятки складають кримінальні закони або якщо про це прямо вказано в законі).

У зв'язку з цим та враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" від 05.03.2009 не містить застережень щодо надання йому в цілому або окремим положенням зворотної сили у часі, суд касаційної інстанції зазначає про те, що обмеження щодо розгляду конкретних категорій справ третейським судом, визначені в положеннях, зокрема, п. 7 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", стосується справ у спорах, що виникли при виконанні договорів за третейськими угодами, які були укладені після набрання чинності Законом України від 05.03.2009.

Таким чином, на дату укладення третейської угоди в формі третейського застереження, положення вказаного договору відповідали вимогам законодавства і на той час не існувало обмежень на її укладення.

Враховуючи те, що угода, в якій міститься третейське застереження укладена 28.08.2008, то відповідно взаємовідносини сторін регулювались законодавством, яке діяло на час укладання угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею (ч.ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону), третейська угода є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до ст. 18 Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Згідно зі спірним пунктом 6.2 кредитного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Крім того, згідно з ч.1 статті 30 Закону місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено Регламентом третейського суду.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачу чинились перешкоди в ознайомленні з Регламентом третейського суду.

Зі змісту вказаного третейського застереження (п. 6.2 кредитного договору) вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору, включили до нього умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 27 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Відтак, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що спірне третейське застереження, відповідає вимогам ст. 5, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та ст. 1 ГПК України.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з частиною першою ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 у справі № 5015/2226/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1287,60 грн. судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Львівської області.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя О. Хрипун