Вирок № 30364380, 27.03.2013, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/311/13- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Полтава

Колегія суддів Полтавського районного суду Полтавської області у складі суддів:

головуючого судді - Потетій А.Г.

суддів Стрюк Л.І., Кіндяк І.С.

при секретарі - Піляй М.С.

з участю прокурора - Острійчук О.П.

з участю захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження № 12012180300000121 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж.м.Рівне, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2, 26.11.2012 року, близько 22.00 год., перевуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, зателефонував гр. ОСОБА_3. В ході розмови між ними виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. По закінченню розмови по телефону, ОСОБА_2 з метою вирішити конфлікт, що виник із ОСОБА_3, взяв сокиру та пішов до місця проживання останнього, а саме в АДРЕСА_2, викликавши потерпілого на подвір»я до фірточки, продовжуючи сварку, діючи умисно, наніс обухом сокири один удар по голові ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно- мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, багато скалкового імпресійного перелому лівої скроневої кістки з переходом на вилицеву кістку, верхню стінку лівої орбіти із зміщенням уламків та пневмоцефолією, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя в момент спричинення.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав частково повідомивши, що він дійсно 26.11.2012 року, близько 22.00 год., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 після того як на телефон до його співмешканки зателефонував гр. ОСОБА_3, і в ході розмови між ним та потерпілими виникла сварка на ґрунті неприязних відносин він по закінченню розмови по телефону з метою вирішити конфлікт пішов до місця проживання останнього, а саме в АДРЕСА_2. Там почавши ламати паркан викликав потерпілого на подвір»я до фірточки, продовжуючи сварку, наніс один удар палицею виламаною з паркану по голові ОСОБА_3 після чого відразу пішов до дому. Наміру вбивати потерпілого в нього не було а лише хотів покарати його за те, що він-ОСОБА_3 телефонував його співмешканці і при цьому нецензурно лаявся та ображав як обвинуваченого так і його співмешканку.

Вина обвинуваченого , в об"ємі обвинувачення визнаного судом доведеним повністю підтверджується показаннями потерпілого, свідків та матеріалами справи в їх сукупності.

Так допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 26.11.2012 року до нього у вечері прийшов знайомий ОСОБА_4 з яким вони вживали спиртне а саме півлітрову пляшку горілки . До цього вдень він- потерпілий також вживав спиртне випивши 250 грамову пляшку горілки. Потім він подзвонив по телефону до співмешканки ОСОБА_2 щоб поспілкуватись оскільки до того як вона почала проживати спільно з обвинуваченим вони були в хороших відносинах. Коли трубку взяв ОСОБА_2 у них виник конфлікт. Через невеликий проміжок часу почув як ОСОБА_2 звав його на вулицю. Вийшовши до хвіртки побачив обвинуваченого в цей час також про щось сперечались про що саме не пам»ятає в наслідок чого ОСОБА_2 наніс йому удар в голову якимось предметом яким саме не помітив бо було вже темно. Після отриманого удару він повернувся до дому а обвинувачений також пішов. При цьому останній його не переслідував та не намагався проникнути до будинку. Повідомив, що хвіртка на подвір»я відкривається легко під час удару він з обвинуваченим знаходились по різні боки хвіртки. Також прохав суворо не карати обвинуваченого та цивільний позов задовільнити в повному обсязі за виключенням 2000грн. які йому відшкодовано потерпілим.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що дійсно 26.11.2012 року у вечірній час перебуваючи в гостях у ОСОБА_3 вжили з останнім півлітрову пляшку горілки. Після того як потерпілий подзвонив на телефон до співмешканки ОСОБА_2 в них виник конфлікт. Через невеликий проміжок часу почули як з вулиці гукав ОСОБА_2, що потерпілий вийшов до нього. Коли ОСОБА_3 вийшов до останнього то як через декілька хвилин повернувся в будинок він свідок побачив на голові у потерпілого кров і пішов викликати швидку. А саме пішов до співмешканки обвинуваченого, щоб повідомити, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 26.11.2012 року, близько 18 години вони із співмешканкою ОСОБА_8 перебували в гостях у ОСОБА_2 по місцю проживання його співмешканки ОСОБА_9 в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 при них порубав сокирою на шашлик курячі окорочка та вони пожаривши їх вживали спиртне при цьому обвинувачений не пив спиртне. У вечірній час він-свідок із співмешканкою пішли до дому. Цього ж вечора близько 23 години прийшов ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_3. Коли спільно прийшли до помешкання ОСОБА_3 то він- ОСОБА_7 перебинтував потерпілого в якого вся голова була в крові і викликав швидку.

Аналогічні покази дали допитані в якості свідків ОСОБА_8 мати обвинуваченого та ОСОБА_9 його співмешканка. При цьому мати зазначила, що сокиру якою ОСОБА_2 рубав м»ясо на шашлик вранці вона виявила на тому ж місці де він її залишав ввечері 26.11.2012 року. ОСОБА_9 підтвердила факт, що потерпілий 26.11.2012 року до неї телефонував та нецензурно лаявся як на неї так і на ОСОБА_2 якому вона дала телефон оскільки ОСОБА_3 телефонував до неї декілька разів. У вечері 26.11.2012 року після того як гості пішли вона помітила , що ОСОБА_2 кудись ходив , але чи брав сокиру чи ні вона не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, показав, що він проживає поруч з потерпілим 27.11.2011 року вранці він виявив у останнього поломаний паркан. Охарактерезував ОСОБА_3 з негативної сторони як особу схильну до конфліктів та вживання спиртних напоїв.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1029 від 03 грудня 2012 року кров гр. ОСОБА_3 належить до В (111) групи, якій властиві антиген В та ізогемаглютинін анти-А. Кров гр. ОСОБА_2 належить до АВ (1У) групи, якій властиві антигени А та В. На лівому кросівку, наданому на дослідження, в одному об'єкті ( об. №10), знайдена кров людини, де виявлений антиген В. Ця кров може походити від гр. ОСОБА_3 Походження цієї крові від гр. ОСОБА_2 виключається. На правому кросівку, наданому на дослідження, кров не знайдена.

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №363 від 03 грудня 2012 року змивів з сокири, а саме на дерев'яному топорищі (об.7) виявлена кров, видову належність якої установити не вдалось в звязку можливо низькою концентрацією білків крові. Знайдені без»ядерні епітеліальні клітини не придатні для цитологічного дослідження. В об. 1-6,8 крові не виявлено. Знайдені без'ядерні епітеліальні клітини не придатні для цитологічного дослідження.

Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи №297 МК від 03 грудня 2012 року на сокирі, в ділянці дерев'яного топорища виявлено: поодинокі накладення, які можуть бути побідними каплями крові які утворились в результаті вільного падіння капель «мілких», рідкої крові з предмета несучого її на собі.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2703 від 26 грудня 2012 року у гр. ОСОБА_3, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, багатоскалкового імпресійного перелому лівої скроневої кістки з переходом на вилицеву кістку, верхню стінку лівої орбіти зі зміщенням уламків та пневмоцефолією, які кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя (п.2.1.2.; 2.1.3. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.). Шрами шкіри в ділянці чола зліва та в ділянці носу утворились значно раніше події- 26.11.2012року. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і обух сокири чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, можливо в строк і за обставин, вказаних в постанові і на які посилається підекспертний гр. ОСОБА_3 та з досить сильною силою для утворення даного тілесного ушкодження і в напрямку зліва-направо, спереду-назад. Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику даного тілесного ушкодження, в момент спричинення тілесного ушкодження підекспертний знаходився, вірогідніше за все, у вертикальному положенні або близькому до нього та, переважно, передньо-лівою частиною тулуба до нападника. Вище вказане тілесне ушкодження знаходиться в анатомічній ділянці досяжній, але не характерній для самоспричинення. Як правило, заподіяння черепно-мозкової травми, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості супроводжується втратою свідомості після травми (від декількох десятків хвилин до кількох годин), тому після отримання даного тілесного ушкодження підекспертний гр. ОСОБА_3, вірогідніше за все, не міг активно діяти, кричати, розмовляти, самостійно рухатись, тощо.

В ході огляду місця події 27 листопада 2012 року було виявлено та вилучено сокиру, якою згідно обвинувального акту було спричинено тілесні ушкодження потерпілому та встановлено інші обставини скоєння злочину.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №902 від 07 грудня 2012 року ОСОБА_2, 1989 року народження, будь-яким стійким хронічним психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності в період часу, що стосується інкримінованого йому протиправного діяння не страждав і не страждає в теперішній час, а виявляє психопатологічні риси характеру. Патологія характеру у ОСОБА_2 не є такою, щоб позбавляла його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними як в період часу, що стосується інкримінованого йому протиправного діяння, так і в теперішній час. При дослідженні особистісних особливостей підекспертний ОСОБА_2 виявляє достатню активність темпу психічних процесів і станів, низьку вразливість, відсутність імпульсивності, емоційну нестійкість, високий індекс психопатизації зі схильністю до антисоціальних вчинків та алкоголізації, які не могли суттєво вплинути на його свідомість та діяльність в момент інкримінованого йому діяння. В мотиваційній сфері - діяльність випробуваного ОСОБА_2 спричинюється, в основному, задоволенням органічно обумовлених потреб та в меншій мірі задоволенням потреб вищого духовного порядку. Вказані домінуючі мотиви поведінки ОСОБА_2 не могли суттєво вплинути на його свідомість та діяльність на час інкримінованого йому протиправного діяння. Враховуючи індивідуальні особливості ОСОБА_2, рівень його інтелектуального розвитку та конкретні умови в яких було здійснено інкриміноване йому протиправне діяння він міг правильно сприймати, запам'ятовувати і, в наступному, правильно відтворювати факти та події, що мають значення по даній кримінальнім справі, а також міг повністю усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідків.

У момент інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не знаходився в стані фізіологічного афекту (як психологічної підстави сильного душевного хвилювання) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації. Під дію ч.2-3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає, може предстати перед слідством та судом. Не потребує примусових заходів медичного характеру.

Таким чином колегія суддів вважає вину обвинуваченого у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому повністю доведеною вищенаведеними доказами , що були перевірені в судовому засіданні.

Проаналізувавши зібрані у справі докази колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинуваченого слід перекваліфікувати із ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України - як не закінчений замах на умисне заподіяння смерті іншій людині на ст.121 ч.1 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження , небезпечне для життя в момент заподіяння.

Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого колегія суддів виходить із недоведеності умислу останнього на спричинення смерті потерпілого, поведінки останнього в момент вчинення злочину , характеру та локалізації тілесних ушкоджень.

Так ч.2 ст. 15 КК України передбачає, що замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

В даному випадку замах на вчинення злочину відповідно до вказаної норми спрямований на вбивство повністю спростовується діями обвинуваченого в момент вчинення злочину та діями після нанесення удару.

Зокрема обвинувачений розумів та бачив що не здійснив вбивства потерпілого не продовжив свої дії для завершення злочину, якщо б умисел був направлений на здійснення вбивства потерпілого. Так обвинувачений підчас продовження сварки з потерпілим коло його подвір»я знаходячись за територією подвір»я на вулиці наніс удар сокирою обухом а не гострою частиною сокири, що з більшою вірогідністю могло привести до смерті потерпілого. Після нанесення одного удару обвинувачений не продовжив свої дії та не переслідував потерпілого на шляху до будинку, хоча як зазначив сам потерпілий при допиті хвіртка до його подвір»я легко відчинялась з вулиці. Також дані про те,що обвинувачений міг переслідувати потерпілого після нанесення удару та доводячи свій умисел, якщо такий був би направлений на вбивство узгоджуються з висновком судово -медичної експертизи №2703 від 26 грудня 2012 року, згідно якої тілесні ушкодження виявлені у потерпілого-« Як правило, заподіяння черепно-мозкової травми, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості супроводжується втратою свідомості після травми (від декількох десятків хвилин до кількох годин), тому після отримання даного тілесного ушкодження підекспертний гр. ОСОБА_3, вірогідніше за все, не міг активно діяти, кричати, розмовляти, самостійно рухатись, тощо».

Отже наведені у вироку обставини в поєднанні з іншими об"єктивними даними справи характером взаємин між обвинувачеим та потерпілим , які передували злочину , інтенсивністю та послідовністю дій , характером , локалізацією та механізмом спричинення тілесних ушкоджень , поведінкою обвинуваченого після заподіяння тілесного ушкодження у своїй сукупності не дають суду підстав вважати , що обвинувачений мав намір заподіяти смерть потерпілому.

Одночасно суд вважає неспроможним твердження обвинуваченого про те, що він наніс удар потерпілому палицею яку знайшов на місці злочину після того як поламав паркан. Дані твердження не знайшли свого підтвердження оскільки допитана в судовому засіданні співмешканка ОСОБА_9 не бачила чи брав обвинувачений сокиру чи ні коли виходив у вечері з дому в день вчинення злочину. Також допитана в судовому засіданні мати обвинуваченого ОСОБА_8 вказала, що вона бачила як ввечері 26.11.2012 року її син порубавши м»ясо на шашлик залишив сокиру в будинку коло мішка і на цьому ж місці вона вранці бачила сокиру але не змогла ні підтвердити ні спростувати факт того чи брав обвинувачений чи ні сокиру при вчиненні злочину. Також факт нанесення удару потерпілому сокирою не спростовується висновком судово -медичної експертизи №2703 від 26 грудня 2012 року, згідно якої -« тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і обух сокири…».

В той же час наведені у вироку обставини, свідчать , що обвинувачений не міг не розуміти і не передбачати , що від його удару обухом сокири потерпілий може отримати тяжкі ушкодження здоров"я .

Обираючи покарання обвинуваченому колегія суддів виходить із положень статті 65 КК України , враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини , що пом"якшують та обтяжують покарання.

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно.

Обставин , що обтяжує покарання обвинуваченого досудовим слідством зазначено скоєння злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп»яніння колгія суддів вважає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового слідства оскільки до суду не надано жодного належного доказу на підтвердження зазначеної обставини зокрема акт медичного освідування, покази свідків та інше.

Обставинами , що пом"якшують покарання обвинуваченого колегія суддів визнає , щире каяття, та активне сприяння в розкритті злочину.

З урахуванням зазначених обставин , враховуючи конкретні обставини скоєного злочину , дані про особу винного, який дав суду щирі покази , активне сприяння в розкритті злочину, має постійне місце проживання, враховуючи позицію потерпілого , який просить суворо обвинуваченого не карати , колегія суддів приходить до висновку , що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначивши ОСОБА_2 покарання в мінімальному розмірі санкції статті , його можливо звільнити від його відбування з випробуванням відповідно до статті 75 КК України з покладенням обов"язків передбачених ст.76 КК України.

Підстав для застосування положень ст.. 69 КК України та призначення покарання нижче від нижчої межі санкції статті, колегія суддів з огляду на вище наведені обставини не вбачає.

Призначення в даному випадку реального виду покарання не буде на думку колегії суддів сприяти процесу виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Речові докази по справі: сокира після набрання вироком чинності підлягає знищенню.

Цивільні позова Прокурора Полтавського району, ОСОБА_3 підлягають задоволенню відповідно до ст.ст.1166, 1206 ЦК України.

Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу підлягає зміні на -особисте зобов»язання звільнивши із зали суду негайно.

Обвинувачений здоровий , працездатний , примусового лікування не потребує.

Керуючись ст.ст.373-376 КПК України , колегія суддів,-

з а с у д и л а:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Згідно ст.76 п.2, 3, 4 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

Речовий доказ по справі: сокира після набрання вироком чинності - знищити.

Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити на -особисте зобов»язання звільнивши із зали суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Полтавської клінічної лікарні ім..М.В.Скліфасовського (р/р №35424004001147 ГДУДК в Полтавській області, код 01999106, МФО 831019) 8216 гривень (вісім тисяч двісті шістнадцять гривень) в рахунок відшкодування витра не стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6988, 43 грн. (шість тисяч дев»ятсот вісімдесят вісім гривень сорок три копійки) матеріального збитку та 10000грн. (десять тисяч гривень) моральної шкоди а всього стягнути 16988 грн. 43 коп. ( шістнадцять тисяч дев»ятсот вісімдесят вісім гривень сорок три копійки).

Судові витрати відсутні. Арешт на майно не накладався.

Відповідно вимогам ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі 30 днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя: А.Г.Потетій

Судді: Л.І.Стрюк

І.С.Кіндяк

Суддя А. Г. Потетій