Ухвала суду № 30362949, 01.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1941/13 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Глазкової О.Г.,

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що 30 серпня 1991 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної адміністрації, шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано 11 листопада 1999 року, актовий запис № 312. Від спільного життя вони мають повнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2005 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2005 року ОСОБА_2 з 24 жовтня 2004 року сплачував на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку. На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 квітня 2011 року, розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 було зменшено до 1/4 частини усіх видів заробітку ОСОБА_2, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ix сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, виповнилося 18 років та виконавче провадження про стягнення аліментів було закінчено. Проте, на даний час ОСОБА_4 є студентом 1-го курсу денної форми навчання Запорізького державного медичного університету, що підтверджується довідкою університету № 138 від 17 жовтня 2012 року та договором № 4020 від 03 липня 2012 року про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг. ОСОБА_2 після досягненням сином ОСОБА_4 повноліття добровільно допомогу на його утримання у зв'язку з навчанням не надає та не збирається цього робити.

Вважає, що права та обов'язки батьків відносно дитини є рівними, і тому відповідач повинен надавати їй щомісячну матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 на час його навчання в розмірі ? частини від усіх видів заробітку відповідача. На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/4 частин від усіх видів заробітку ОСОБА_2, але не менше 30% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку з часу пред'явлення позову і до досягнення ОСОБА_4 23-х років.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/4 частин від усіх видів заробітку ОСОБА_2, але не менше 30% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - з 07 грудня 2012 року і до досягнення ОСОБА_4 23-х років.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його змінити в частині стягнутого розміру аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 з ? частини на 1/11 частину усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навча?ння і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу?. Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку (сина) у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Судом встановлено, що сину сторін у справі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 18 років та з 01.01.2012р. він є студентом денного відділення І курсу фармацевтичного факультету Запорізького державного медичного університету за спеціальністю «Фармація» за договором № 4020 від 03.07.2012 року. Вартість навчання за рік складає 13000 грн., які сплачуються посеместрово в сумі 6500 грн., стипендія студентом не отримується.

З матеріалів справи вбачається. що позивач ОСОБА_3 проживає разом з повнолітнім сином ОСОБА_4, батько проживає окремо та має іншу сім»ю. Середній розмір зарплати матері ОСОБА_3 складає 4 298,64 грн., а батька ОСОБА_2 - 6575,71 грн. / а.с. 19-21/.

Відповідач має постійне місце роботи та постійний заробіток у вказаній сумі, не заперечує сплачувати аліментів на утримання повнолітнього сина у зв'язку з навчанням, але не погоджується з визначеним судом розміром у вигляді ? частина від заробітку, посилаючись, що на його утриманні мається інша усиновлена ним дитина - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 / а.с. 64/. Вважає, що, оскільки прожитковий мінімум на працездатних станом на 01.01.2013р. складає 1147 грн., то кожен з батьків повинен надавати сину допомогу у розмірі половини від цієї суми - 573,50 грн., що складає 1/11 частину від його заробітку. Просить зменшити стягнутий судом розмір аліментів до 1/11 частини.

За роз'ясненнями, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності, врахував всі обставини, передбачені ст. 182 СК України для визначення розміру аліментів та дійшов до правильного висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання їх повнолітнього сина на час навчання у розмірі 1/4 частини щомісячно від заробітку (доходу) батька, який може надавати таку допомогу.

Доводи апелянта про те, що на його утриманні мається інший син, не впливають на висновки суду, оскільки до виповнення сину ОСОБА_4 18 років батьком ОСОБА_2 сплачувались аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини від його заробітку та судом при зменшенні розміру аліментів з 1/3 частини на ? вже були враховані ті обставини, що відповідачем було усиновлено іншу дитину. З часу ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2011р. про зменшення розміру аліментів з 1/3 до ? частки відповідач не змінив місця роботи, його заробіток не зменшився, та не змінився сімейний став, який був врахований при зменшенні розміру аліментів.

Отже, судом зроблено вірний висновок, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі ? частини від заробітку (доходу).

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не оспорює свою спроможність сплачувати стягнутий судом розмір аліментів, але вважає, що суд не врахував, що матір також повинна утримувати сина.

З приводу вказаних доводів апелянта колегія встановила, що вони є неспроможними, оскільки заробіток матері є значно меншим, ніж у відповідача, а також його усиновлена дитина проживає в повній родині, де мати також працює. Натомість, син сторін у справі проживає в неповній родині та знаходиться на утриманні лише матері - позивача ОСОБА_3, якою, до того ж, здійснено самостійно оплату навчання сина у розмірі 6500 грн. за І семестр.

За вказаних обставин, колегія вважає, що рішення суду відповідає матеріалам справи та грунтується на вимогах законів, тому підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: