Ухвала суду № 30359923, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.справа № 2а-2246/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Миргородський О. В. (дов. від 20.03.2011 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року

у справі № 2а-2246/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.03.10 № 0000432305/0/4545,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.03.2010 №0000432305/0/4545, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30867,00 грн., у тому числі: основний платіж - 20578,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -10289,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно включив суму податку на додану вартість 12578,40 грн. до податкового кредиту у березні 2009 року, оскільки вказана сума підтверджена правильно оформленою податковою накладною. Позивачем також правомірно здійснено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №47 від 26.06.2008 і зменшено суму податкового кредиту на суму, яка була вказана в коригуванні №4 до вищевказаної накладної, а саме на суму 20000,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.84), в якій, посилаючись на невірно застосовані судом першої інстанції норми матеріального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем завищено розмір податкового кредиту у розмірі 12578,00 грн. у зв'язку з невідображенням контрагентом ТОВ «ГСС»сум податкового зобов'язання за відповідний звітний (податковий) період, а відтак у позивача не виникає право на податковий кредит. Також під час перевірки встановлено розбіжність у липні 2008 року між податковими зобов'язаннями ТОВ «ГСС»та податковим кредитом позивача в сумі 8000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Відповідачем подано до суду письмове клопотання про заміну відповідача у даній справі Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя правонаступником - Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

За результатами розгляду клопотання та доданих до нього документів колегія суддів відповідно до ст.55 КАС України здійснює заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт №20/23-508/33211133 від 22.02.2010 (а.с.9).

Актом встановлено порушення позивачем п.1.7. ст.1, п.п.4.5 ст.4, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.8. ст.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання», в результаті чого позивачем занижено чисту суму податкового зобов'язання податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20578,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2008 року -8000,00 грн., березень 2009 року -12578,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що підприємством завищено суму податкового кредиту в загальному розмірі 20578,40 грн. (в червні 2008 року -в сумі 8000,00 грн., в березні 2009 року -12578,40 грн.) з операцій, здійснених з ТОВ «ГСС».

Як зазначено в акті перевірки, згідно бази даних АС «Облік платників податків»встановлено, що ТОВ «ГСС»не надає податкової звітності з податку на додану вартість з березня 2009 року, до ЄДРОПОУ внесено запис про відсутність підприємства за його місцезнаходженням. При співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлена розбіжність в березні 2009 року між податковим зобов'язанням ТОВ «ГСС»та податковим кредитом ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»в сумі 12578,40 грн.

Посилаючись на приписи пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, відповідач встановив,що у покупця виникає право на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань з продавця, а оскільки продавцем ТОВ «ГСС»податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12578,40 грн. згідно податкової накладної № 9 від 31.03.2009 не задекларовані, у позивача не винило право на включення вказаної суми до складу податкового кредиту.

Проведеною перевіркою відображеного показника в податкових деклараціях за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 16.2 «коригування на основі попередніх звітних податкових періодів інші випадки»в сумі 8000,00 грн. за липень 2008 року.

ТОВ «ГСС» надано до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року, в якому коригує податкові зобов'язання відповідно до розрахунку № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47 у зв'язку з зміною кількості на суму (-) 168000,00 грн., ПДВ -(-)28000,00 грн.

Виходячи з даних ПК «Система автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідачем встановлена розбіжність у липні 2008 року між податковим зобов'язанням ТОВ «ГСС»та податковим кредитом ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»в сумі 8000,00 грн.

У податковому обліку позивачем відповідно до розрахунку № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47 у зв'язку з зміною кількості на суму (-)100000,00 грн., ПДВ - (-)20000,00 грн., сума податку на додану вартість відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року по р.16.2 та додатку №5.

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що в липні 2008 року ТОВ «ГСС»занижено податкові зобов'язання (-)28000,00 грн., в той час коли ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»в липні 2008 року зменшило розмір податкового кредиту відповідно до розрахунку №4 на 20000,00 грн.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432305/0/4545 від 16.03.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30867,00 грн., в т.ч. 20578,00 грн. -основний платіж, 10289,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору №01-01/2006ГЗ від 01.01.2006, укладеного з ТОВ «ГСС», придбав товар (сталь) на суму 75740,42 грн., в т.ч. ПДВ -12578,40. На виконання вказаного договору ТОВ «ГСС»видана податкова накладна №9 від 31.03.2009 на суму 75470,42 грн., у т.ч. ПДВ 12578.40 грн. Сума податку на додану вартість в березні 2009 року позивачем включена до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 цього Закону).

Таким чином, зважаючи на те, що товар за договором №01-01/2006ГЗ від 01.01.2006 придбаний позивачем в межах власної господарської діяльності та з метою використання у власній господарській діяльності, факт поставки підтверджений належним чином складеними первинними документами, наявність у позивача належним чином оформленої ТОВ «ГСС»податкової накладної та реєстрація ТОВ «ГСС»в якості платника податку на додану вартість дає позивачу всі підстави для віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 12578,40 грн. до складу податкового кредиту.

Розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «ГСС»та податковим кредитом ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»в сумі 12578,40 грн., на що посилається відповідач, не є правовою підставою для позбавлення позивача як покупця права на включення вказаної суми до складу податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду.

Жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість», яка регулює спірні правовідносини, не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбанні товару у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальником такого товару своїх податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, обумовленого вказаним Законом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, зазначена відповідачем в акті перевірки обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, враховуючи, що позивачем дотримані усі передбачені законом умови щодо цього і позивач має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 4.5.1 п.4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Пунктами 5.6 та 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, передбачено, що при заповненні рядка 8 та/або рядка 16 декларації з ПДВ обов'язковим є подання додатка 1 до неї (Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ), який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

Згідно умов договору поставки №23/01-1 від 23.01.2006, укладеного між позивачем та ТОВ «ГСС», останній передав позивачу товар (фільтраційні агрегати для заправки промислових гідросистем і циркуляційної фільтрації та автоматичних самоочисних фільтрів), що підтверджується видатковими накладними та податковою накладною №47 від 26.06.2008 на суму 288000,00 грн., у т.ч. ПДВ -48000,00. В подальшому, у зв'язку зі зміною кількості товару (поверненням товару на суму 100000,00 грн. без урахування ПДВ), 31.07.2008 ТОВ «ГСС»надано розрахунок №4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 №47 за договором №23/01-1 від 23.01.2006 (а.с.38), яким зменшено суму поставки на 100000,00 грн., внаслідок чого податковий кредит з податку на додану вартість позивача зменшився на 20000,00 грн.

Після отримання позивачем розрахунку коригування №4 від 31.07.2008, останнім зменшено суму податкового кредиту на суму, яка була вказана у коригуванні, а саме на суму податку на додану вартість 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, в діях позивача відсутні порушення вищевказаних норм чинного законодавства, оскільки позивач здійснив зменшення суми податкового кредиту у відповідності до розрахунку коригування №4 від 31.07.2008, наданого ТОВ «ГСС», на підставі належним чином складених первинних документів, що повністю відповідає вимогам наведених вище правових норм.

З наведених вище підстав не приймаються колегією суддів до уваги посилання відповідача на розбіжність між податковим зобов'язанням ТОВ «ГСС»та податковим кредитом позивача в сумі 8000,00 грн., оскільки вказані обставини не впливають на право позивача, встановлене Законом України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом першої інстанції встановлено обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.10 у справі № 2а-2246/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська