Ухвала суду № 30359946, 29.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р.справа № 2а-7628/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізької митниці та Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-7628/10/0870

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»

до Запорізької митниці

за участю прокурора,

про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 та зобовязання відповідача вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010 Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс»звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 та зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів), за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано відмовив у визначенні митної вартості товару шляхом використання першого методу (за ціною угоди) та безпідставно прийняв рішення про визначення митної вартості товару за методом оцінки №6 (резервний метод). Такі дії відповідача призвели до завищення митної вартості товару та надмірної сплати позивачем податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) № від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в обґрунтування постанови зазначає, що позивачем був наданий достатній перелік документів для застосування методу №1 (за ціною угоди) визначення митної вартості товару. При цьому відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 6. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом 1, суд зазначив, що названі вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства. Щодо вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД, суд першої інстанції послався на норми «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (надалі по тексту -Порядок №618), відповідно до якого існує певна процедура повернення коштів.У разі невиконання норм порядку особа може звертатись з відповідним позовом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції,позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Так, позивач, посилаючись на те, що судом не враховано всі обставини справи, просить скасувати зазначену вище постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом 1 підлягає задоволенню, оскільки такі дії забезпечать фактичне виконання Відповідачем порядку застосування методів визначення митної вартості та визначення митної вартості товару за даною ВМД за ціною, яка фактично повинна була бути застосована відповідачем. Позивач також вказує, вже звертався до Відповідача з проханням зробити перерахунок платежів за ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 р., за методом №1 визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) і з проханням видати висновок щодо повернення надмірно сплачених Позивачем коштів в якості податку на додану вартість за ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 р. Проте, листом №07-01-09-24/4420 від 10.08.2010 р. Відповідач залишив заяву Позивача без задоволення, чим порушив право Позивача отримати надмірно сплачені при митному оформленні кошти. Саме для захисту такого порушеного права Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною вимогою.

Суд, відмовляючи у задоволенні такої позовної вимоги Позивача, зазначає, що «... позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обов'язкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення»(стор. 9 абзац 6 постанови), а також вказує, іцо «...з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, ,, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості»(стор. 9 абзац 7 постанови).

Проте, такі твердження суду є помилковими, оскільки Позивач сплатив податкові та митні платежі із митної вартості, визначеної Відповідачем, а не Позивачем.

Таким чином, Відповідач, визначивши митну вартість товару за методом № 6 і майже в 2 рази завищивши митну вартість товару, фактично вплинув на дії Позивача, який у зв'язку з можливим припинення діяльності підприємства, для митного оформлення товару змушений був подати ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 р. із визначенням митної вартості товару за методом №6 і з такої митної вартості товару сплатити податкові та інші платежі.

Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що його дії відповідали «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. Застосування методу митної оцінки №6 (резервного методу) було викликано тим, що за результатами проведеного контролю було виявлено невідповідність митної вартості товару, зазначеної позивачем, ціновій інформації, яку мала митниця, а також тим, що застосування інших методів було неможливо з об'єктивних підстав.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, підтримали. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу митниці без задоволення. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги підприємства.

Прокурор у судовому засіданні доводи та вимоги відповідача підтримав.

Під час розгляду апеляційної скарги представником позивача заявлено клопотання про зміну назви товариства. Клопотання задоволено судом, у зв'язку з чим позивачем усправі визначено Публічне акціонерне товариство «Запорожкокс».

Заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню , виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ВАТ «Запорожкокс»та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»був укладений контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання смоли кам'яновугільної (надалі іменується «смола»).

Позивачем для митного оформлення товару, що поступив 09.04.2010 була подана до Запорізької митниці вантажна митна декларація (надалі - ВМД) №112030000/0/009019 та декларація митної вартості №112030000/0/009019 від 09.04.2010 за формою ДМВ-1, згідно з якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом №1.,).

Тобто, митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 266, ст. 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) у розрахунку 4 879,60 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF - станція Соловей Південно - східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджено Постановою KM України від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок №1766).

Також, позивачем для підтвердження митної вартості імпортованого товару були додатково надані відповідачу інші документи, які можливо було використати для ідентифікації імпортованого позивачем товару та для визначення митної вартості такого товару. А саме, до ВМД №112030000/0/009019 позивач надав наступні документи, що підтверджується внесення таких документів до п. 44 вказаної ВМД:

-декларація митної вартості (надалі іменується «ДМВ») №112030000/0/009019 від 09.04.2010;

-облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

-вантажна митна декларація (транзитна) №804050001/2010/130004 від 06.04.2010;

-накладна УМВС №АК470548 від 03.04.2010;

-сертифікат якості №1002296 від 31.03.2010;

-рахунок (інвойс) №327883 від 02.04.2010;

-специфікація №5 від 11.03.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

-додаток №4 від 09.04.2010 р. до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

-реєстр №4 від 09.04.2010 р. до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

-платіжне доручення в іноземній валюті №100040 від 25.03.2010.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Смола кам'яновугільна ТУ 2453-203-00190437-2005 Щільність - 1185 кг/м3. Масова частка води - 1,4%. Масова частка речовин не розчинних у толуолі - 8%. Масова частка речовин не розчинних у хіноліні - 3%. Зольність -0,08%. Марка А. Виробник - ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат», заявленого до митного оформлення за ВМД від 09.04.2010 12030000/2010/009019, відповідач виказав сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості товару за методом №1 та на підставі п.11 Порядку №1766 запросив ряд додаткових документів для визначення митної вартості, про що посадовою особою митного органу був зроблений відповідний запис у ДМВ №112030000/0/009019 від 09.04.2010, а саме:

-каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-калькуляцію фірми - виробника товару;

-копію вантажної митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Відповідно до запису позивача на зворотному боці першого аркуша ДМВ №112030000/0/009019 від 09.04.2010, зазначено, що позивач не має можливості надати документи, додатково витребувані відповідачем.

У звязку із ненаданням позивачем додатково витребуваних документів відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого позивачем, про що відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000336/1 від 12.04.2010.

У графі 31 зазначеного рішення відповідач зазначив, що митна оцінка товару здійснена за методом оцінки №6 (резервний метод).

У графі 33 рішення відповідач зазначив джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними та аналогічними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.

У звязку із прийнятим рішенням позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем , шляхом подання ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010р. та сплатив податки та збори, виходячи з вартості товару, визначеної митницею.

Нарахування та сплата позивачем податку на додану вартість підтверджується записом у графі 47 «Нарахування платежів»ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 та відбитком печатки Запорізької митниці «Сплачено».

21.07.2010 позивач звернувся до відповідача з заявою № 19/192 про повернення платнику податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. У даній заяві позивач просив відповідача повернути кошти, сплачені помилково до бюджету в тому числі і за ВМД № 112030000/0/009322 від 13.04.2010.

За результатом розгляду заяви була надана відповідь № 07-01-09-24/4420 від 10.08.2010, якою позивача було повідомлено, що заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при митному оформленні імпортованого товару на вимогу відповідача не були надані додаткові документи.

Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності рішення митного органу, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Згідно статті 266. Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

· за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

· за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

· за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

· на основі віднімання вартості (метод 4);

· на основі додавання вартості (метод 5);

· резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як зазначено вище та не спростовується сторонами, для підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку.

Однак, в процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці було витребувано від позивача додаткові документи.

Враховуючи неподання декларантом додаткових документів, митниця застосувала метод оцінки №6 (резервний метод).

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як пояснює митниця, зокрема в апеляційній скарзі, документи, надані позивачем, не містили достатньої інформацію щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.

Яка саме інформація була відсутня, митниця не зазначає. В обгрунтування визначеної нею ціни митниця посилається виключно на ту обставину, що при здійсненні митної оцінки застосована порівняльна цінова інформація згідно раніше оформленим ВМД на ідентичні та подібні (аналогічні товари), яка містилась у базі даних ЄАІС ДМСУ.,

На думку колегії суддів, названі обставини не можуть бути підставою для застосування 6 (резервного методу).

Названі відомості могли бути підставою для застосування 2 та 3 методів (за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів).

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не довів законність та обґрунтованість свого рішення.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним рішення митниці від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Суд також обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) , що підтверджується наступним.

Будь -яких правових підстав для здійснення названих дій позивач не зазначив, як і нормативних актів, на підставі яких митниця зобов'язана та має можливість здійснити повторне визначення митної вартості товарів, стосовно яких здійснено митне оформлення..

Отже, слід зазначити, що позовні вимоги в цій частині не відповідають нормам Митного кодексу України, який регулює спірні правовідносини.

Вимогу позивача щодо зобов'язання митниці здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної, визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів) за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли кам'яновугільної, також не можна визнати законною та обґрунтованою з наступних підстав .

Абз. 6 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що "у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством".

Однак, підставою для прийняття такого рішення є вчинення декларантом дій, які передбачені у ст. 264 Митного кодексу України та свідчать про незгоду декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом.

Такими діями є звернення декларанта до митного органу щодо незгоди з митною вартістю товару, визначеною митницею, та з вимогою про випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати податків або зборів за ціною товарів, визначеною митницею (абз. 3 ст. 264 Митного кодексу України).

За відсутності названих дій підлягають застосуванню норми п. 5.1 ст. 5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі -Закон №2181), згідно яких самостійно узгоджене податкове зобов'язання не підлягає оскарженню платником, в т.ч. до суду.

Посилання позивача на ту обставину, що оформлення ВМД було здійснено ним з метою прискорення отримання вантажу, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"повинен застосовуватись судом, незалежно від мотивів, з яких особа визначила податкові зобов'язання.

Отже, способом захисту порушеного права у даному випадку є вимога про повернення суми надміру сплачених податків та зборів, що може бути заявлена після збігу місячного терміну з дня прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином рішення суду першої інстанції не суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, що згідно до ст..200 КАС є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, апеляційних скарг -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»та Запорізької митниці залишити без задоволення..

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко