Ухвала суду № 30359908, 29.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р.

справа № 2а-6600/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізької митниці та Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-6600/10/0870

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»

до Запорізької митниці

за участю прокурора,

про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 24.03.2010 №112000006/2010/000232/1 та зобовязання відповідача вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2010 Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс»звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 24.03.2010 №112000006/2010/000232/1 та зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/007637 від 25.03.2010р. за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару), та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли кам’яновугільної, визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів), за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли кам’яновугільної.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано відмовив у визначенні митної вартості товару шляхом використання першого методу (за ціною угоди) та безпідставно прийняв рішення про визначення митної вартості товару за методом оцінки №6 (резервний метод). Такі дії відповідача призвели до завищення митної вартості товару та надмірної сплати позивачем податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позовні вимоги було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 24.03.2010 №112000006/2010/000232/1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в обґрунтування постанови зазначає, що позивачем був наданий достатній перелік документів для застосування методу №1 (за ціною угоди) визначення митної вартості товару. При цьому відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 6. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли кам’яновугільної по ВМД №112030000/0/007637 від 25.03.2010р. за методом 1, суд зазначив, що названі вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства. У задоволенні вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів відмовлено з посиланням на відмову у задоволені позовної вимоги про визначення митної вартості за методом № 1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції,позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Так, позивач, посилаючись на те, що судом не враховано всі обставини справи, просить скасувати зазначену вище постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач вважає, що позовні вимоги щодо зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли кам’яновугільної по ВМД №112030000/0/007637 від 25.03.2010р. за методом 1 підлягає задоволенню, оскільки такі дії забезпечать фактичне виконання відповідачем порядку застосування методів визначення митної вартості та визначення митної вартості товару за даною ВМД за ціною, яка фактично повинна була бути застосована відповідачем.

Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що його дії відповідали «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. Застосування методу митної оцінки №6 (резервного методу) було викликано тим, що за результатами проведеного контролю було виявлено невідповідність митної вартості товару, зазначеної позивачем, ціновій інформації, яку мала митниця, а також тим, що застосування інших методів було неможливо з об’єктивних підстав.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, підтримали. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу митниці без задоволення. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги підприємства.

Прокурор у судовому засіданні доводи та вимоги відповідача підтримав.

Під час розгляду апеляційної скарги представником позивача заявлено клопотання про зміну назви товариства. Клопотання задоволено судом, у зв’язку з чим позивачем усправі визначено Публічне акціонерне товариство «Запорожкокс».

Заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню , виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що, між ВАТ «Запорожкокс»та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»був укладений контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання смоли кам'яновугільної (надалі іменується «смола»).

17 березня 2010 року позивач надав відповідачу ВМД № 112030000/0/006731 з метою митного оформлення смоли камяновугільної за ціною угоди (метод № 1).

Для підтвердження митної вартості позивач надав наступні документи:

- декларація митної вартості №112030000/0/006731 від 17 березня 2010 року;

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11203/1/97/00047 від 27 липня 2009 року;

-вантажна митна декларація (транзитна) №804050001/2010/126037 від 05 березня 2010 року.;

-накладна УМВС №АЕ734363 від 02 березня 2010 року;

-накладна УМВС №АЕ734368 від 02 березня 2010 року;

-накладна УМВС №АЕ734369 від 02 березня 2010 року;

-накладна УМВС №АЕ735778 від 02 березня 2010 року;

-накладна УМВС №АЕ735779 від 02 березня 2010 року;

-сертифікат якості № 1001521 від 02 березня 2010 року;

-сертифікат якості № 1001519 від 02 березня 2010 року;

-сертифікат якості № 1001520 від 02 березня 2010 року;

-сертифікат якості № 1001517 від 02 березня 2010 року;

-сертифікат якості № 1001518 від 02 березня 2010 року;

-рахунок (інвойс) №317789 від 02 березня 2010 року;

-рахунок (інвойс) №317792 від 02 березня 2010 року;

-рахунок (інвойс) №317788 від 02 березня 2010 року;

-рахунок (інвойс) №317791 від 02 березня 2010 року;

-рахунок (інвойс) №317790 від 02 березня 2010 року;

-специфікація №3 від 11 лютого 2010 року до зовнішньоекономічного контракту - №153/804-1-7204 від - 07 грудня 2009 року;

-додаткова угода №3 від 25 лютого 2010 року до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07 грудня 2009 року;

-додаток №3 від 05 березня 2010 року до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07 грудня 2009 року;

-зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07 грудня 2009 року;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що залежать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від

19 січня 2010 року;

-додаток №1/1 від 09 березня 2010 року до ПМД №112030000/0/005372 від 03 березня 2010 року;

-платіжне доручення в іноземній валюті №100033 від 24 лютого 2010 року;

-експортна вантажна митна декларація № 10109020/020310/0003033 від 02 березня 2010 року.

17 березня 2010 року відповідач у декларації митної вартості № 112030000/0/006731 зробив відмітку про необхідність подання додаткових документів згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»№ 1766 від 20 грудня 2006 року, а саме:

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прас листи) фірми виробника товару;

-калькуляція фірми виробника товару;

-відповідна бухгалтерська документація;

-відомості про якісні характеристики;

-інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу відповідача позивачем додатково був наданий лист ВАТ «Новоліпецикий металургійний комбінат», яким підтверджується ціна смоли камяновугільної у розмірі 4879, 60 російських рублів за тону. Також, позивач зазначив про неможливість надати інші документи, додатково витребувані відповідачем.

24 березня 2010 року відповідач прийняв рішення № 112000006/2010/000232/1 про визначення митної вартості товару, яким застосований метод оцінки № 6 та визначено ціну товару у розмірі 8160, 0 російських рублів за тону (за наявною у митному органі інформацією про вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в України і час експорту є максимально наближеним до нього).

25 березня 2010р. позивач надав відповідачу ВМД № 112030000/0/007637 з митною оцінкою, визначеною у відповідності до рішення, виданого митним органом. При цьому, розмір митних платежів з податку на додану вартість, які підлягали сплаті, за ціною, визначеною Запорізькою митницею за методом №6 (за ціною на ідентичні товари), склав 52515, 48 грн. Позивачем сплачено митні платежі з податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями від 02 березня 2010 року № 187400, від 03 березня 2010 року № 187412, від 24 березня 2010 року № 188128.

Вважаючи, що Запорізька митниця визначила митну вартість товару з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до зайвої сплати ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС»митних платежів (податку на додану вартість) у сумі 52515, 48 грн., позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності рішення митного органу, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Згідно статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

· за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

· за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

· за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

· на основі віднімання вартості (метод 4);

· на основі додавання вартості (метод 5);

· резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як зазначено вище та не спростовується сторонами, для підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку.

Однак, в процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці було витребувано від позивача додаткові документи.

Враховуючи неподання декларантом додаткових документів, митниця застосувала метод оцінки №6 (резервний метод).

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як пояснює митниця, зокрема в апеляційній скарзі, документи, надані позивачем, не містили достатньої інформацію щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.

Яка саме інформація була відсутня, митниця не зазначає. В обгрунтування визначеної нею ціни митниця посилається виключно на ту обставину, що при здійсненні митної оцінки застосована порівняльна цінова інформація згідно раніше оформленим ВМД на ідентичні та подібні (аналогічні товари), яка містилась у базі даних ЄАІС ДМСУ ( лист митниці № 07-01-09-24/4420 від 10.08.2010р. а.с.87).

На думку колегії суддів, названі обставини не можуть бути підставою для застосування 6 (резервного методу).

Названі відомості могли бути підставою для застосування 2 та 3 методів (за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів). Висновок суду підтверджується також тим, що ні відзив, ні апеляційна скарга митниці (а.с.90-95,142-143 ) не містять пояснень стосовно обставин, що виключали можливість застосування 2 та 3 методів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не довів законність та обґрунтованість свого рішення.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним рішення митниці від 24.03.2010 №112000006/2010/000232/1 обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Суд також обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) , що підтверджується наступним.

Будь –яких правових підстав для здійснення названих дій позивач не зазначив, як і нормативних актів, на підставі яких митниця зобов’язана та має можливість здійснити повторне визначення митної вартості товарів, стосовно яких здійснено митне оформлення..

Отже, слід зазначити, що позовні вимоги в цій частині не відповідають нормам Митного кодексу України, який регулює спірні правовідносини.

Вимогу позивача щодо зобов’язання митниці здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів з урахуванням того, що митна вартість смоли кам’яновугільної, визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів) за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли кам’яновугільної, також не можна визнати законною та обґрунтованою з наступних підстав .

Абз. 6 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що “у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством”.

Однак, підставою для прийняття такого рішення є вчинення декларантом дій, які передбачені у ст. 264 Митного кодексу України та свідчать про незгоду декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом.

Такими діями є звернення декларанта до митного органу щодо незгоди з митною вартістю товару, визначеною митницею, та з вимогою про випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати податків або зборів за ціною товарів, визначеною митницею (абз. 3 ст. 264 Митного кодексу України).

За відсутності названих дій підлягають застосуванню норми п. 5.1 ст. 5 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі –Закон №2181), згідно яких самостійно узгоджене податкове зобов’язання не підлягає оскарженню платником, в т.ч. до суду.

Посилання позивача на ту обставину, що оформлення ВМД було здійснено ним з метою прискорення отримання вантажу, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”повинен застосовуватись судом, незалежно від мотивів, з яких особа визначила податкові зобов’язання.

Отже, способом захисту порушеного права у даному випадку є вимога про повернення суми надміру сплачених податків та зборів, що може бути заявлена після збігу місячного терміну з дня прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, що згідно до ст..200 КАС є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, апеляційних скарг –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорожкокс»та Запорізької митниці залишити без задоволення..

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник