Ухвала суду № 30358806, 19.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2011 р.справа № 2а-2301/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій і компанія"

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. у справі №2а-2301/09/0870,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій і компанія"

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

за участі прокурора Запорізької області

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000012305/0/6 від 08 січня 2009 року, №0000022305/0/7 від 08 січня 2009 року, № 0000532305/1/6490 від 24 березня 2009 року, прийняті Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу за результатами перевірки помилкові внаслідок невірного тлумачення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: визначення «доходу»та «прибутку». Позивач стверджував, що придбання агентських послуг ТОВ «Платан» було здійснено для забезпечення належного рівня реалізації товару, результатом стало укладення та виконання договорів із покупцями товару, що постачається ТОВ «Меркурій і компанія», що збільшило обсяги реалізації товару. Таке ж стосується й взаємовідносин щодо отримання агентських послуг від ТОВ «Фактура прим», ТОВ «Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «Інтер сервіс люкс», ТОВ «Скіфія сервіс».

Постановою від 17 червня 2009 року Запорізький окружний адміністративний суд відмовив позивачу в задоволенні позову. При цьому суд зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують факту виконання робіт, здійснення дій, направлених на належне виконання договірних відносин з переліком контрагентів. Відсутня інформація щодо здійсненних дій та заходів для виконання договору, кошторис вартості та інше на підтвердження факту виконання послуг. Отже, стан господарсько-фінансової діяльності підприємства, досліджений під час перевірки, розгляду адміністративного позову в суді, дозволяє зробити висновок про відсутність спрямованості отриманих послуг для використання у власній господарський діяльності.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст. 1 Закону). Дане визначення господарської діяльності підлягає застосуванню і щодо відносин з приводу нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Апелянт також посилається на ст.43 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Апелянт наполягає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та суперечать наявним у справі доказам. Також, при розгляді справи судом було порушено правила оцінки доказів, закріплені в ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення.

Відповідач та прокурор заперечують проти задоволення апеляційної скарги. Судове рішення вважають законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі по тексту -відповідач, податковий орган) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій і компанія»(далі -позивач, ТОВ «Меркурій і компанія») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки складено акт №189/23-5/33701276 від 18 грудня 2008р., в якому зазначається про порушення ТОВ «Меркурій і компанія»п.1.32 ст.1, п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіреному періоді на суму 731581грн., а також порушено пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено чисту суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 604540грн., встановлено заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у сумі 19647грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012305/0/6 та №0000022305/0/7 від 8 січня 2009р., якими позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1097371,50грн. та податок на додану вартість в сумі 906810грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаних рішень позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2009р. № 0000532305/1/6490 на суму 5797,50грн.)

Спірні нарахуванням пов'язані з наступними обставинами: ТОВ «Меркурій і компанія»у перевіреному періоді відповідно до укладених агентських договорів до складу скоригованих валових витрат віднесло витрати, пов'язані з придбанням у ТОВ «Платан», ТОВ «Фукра прим», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «Іниер сервіс люкс», ТОВ «Скіфія Сервіс», послуг, які базуються на наступних умовах: принципал (ТОВ Меркурій і компанія») доручає, а агент зобов'язується здійснити за винагороду визначені юридичні та фактичні дії від свого імені за рахунок принципала, які направлені на підготовку, укладання та супроводження угод цивільно-правового характеру, які сприяють росту, об'єму торгового обороту принципала, а також направлені на реалізацію виробничих задач принципала. Конкретний об'єм доручень принципала оговорюється сторонами шляхом складання «доручень агенту», сутність яких полягає у пошуку потенційних покупців та постачальників, проведення переговорів з потенційними контрагентами та врегулювання розбіжностей. При цьому винагорода агента є динамічною та розраховується у відсотковому відношенні від вартості поставок за угодами, укладеними до виконання договору і доручень агентом, або складається із різниці між ціною договору, обумовленою в дорученнях агенту за ціною, за якою укладено угоду. За умовами договорів виплата винагороди здійснюється на підставі актів приймання-здачі послуг за домовленістю про сплату винагороди.

Факт укладення вищезазначених договорів сторонами по справі не заперечується.

Розрахунки з агентами проводились шляхом перерахування грошових коштів на рахунки агентів, що підтверджується банківськими документами. Віднесення зазначених послуг до складу скоригованих валових витрат здійснено позивачем на підставі актів приймання-передачі послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Меркурій і компанія» здійснювало господарські відносини з ТОВ «МД Груп Запоріжжя», ТОВ «Ферромет 1»та іншими контрагентами, про що сторони у справі не сперечаються. Також до матеріалів справи надані пояснення директора ТОВ «Феррометі»Беспалова І.Л., який пояснив, що жодних відносин з ТОВ «Платан»та ТОВ «Фукра Прим»його підприємство не мало. З пояснень директора ТОВ «МД Груп Запоріжжя»вбачається, що жодних відносин з ТОВ «Фукра Прим»та ТОВ ВК06»його підприємство не мало. Вказані підприємства (ТОВ «Платан», ТОВ «Фукра Прим»та ТОВ «ВК06») участі при укладанні договорів про поставку товарі ТОВ «Меркурій і компанія»не приймали.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Так, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем документи не підтверджують факту виконання робіт, здійснення дій направлених на виконання договірних відносин з контрагентами позивача, а також не свідчать про те, що витрати, понесені позивачем пов'язані з його господарською діяльністю.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо твердження позивача про те, що факт втрати документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВК06»лише підтверджує позицію податкового органу. Так, за приписами пп.5.3.9 п.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто в даному випадку дані позивача не є підтвердженими.

Щодо визначення суми податку на додану вартість слід зазначити, що за приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 на статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи відсутність документального підтвердження використання послуг у господарській діяльності, суд вірно визначився щодо обґрунтованості нарахування податковим органом позивачу зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій і компанія" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. у справі №2а-2301/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. у справі №2а-2301/09/0870залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник