Ухвала суду № 30358751, 27.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р.

справа № 2а-9240/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року у справі №2а-9240/09/0470

за позовом: Міського комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м.Орджонікідзе, Дніпропетровська область

до: Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 17.07.2008р. №0000321601/0, від 22.08.2008р. №0000381601/0, від 15.09.2008р. №0000411601/0, від 31.10.2008р. №000551601/0 та від 17.11.2008р. №0000561601/0.

Позов вмотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 631627,82грн. винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку підприємства граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за звітні періоди з травня 2005р. по грудень 2006р. Позивач вказував, що ним самостійно сплачені суми податкових зобов’язань, які зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість, проте відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені платежі зарахував в рахунок погашення суми податкового боргу, тобто не за призначенням платежу. Позивач вважає, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, а відтак, не було підстав для нарахування штрафних санкцій.

Постановою від 17.02.2010 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі. При цьому суд визначився щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.07.2008р. №0000321601/0, від 22.08.2008р. №0000381601/0, від 15.09.2008р. №0000411601/0, від 31.10.2008р. №000551601/0 та від 17.11.2008р. №0000561601/0 у розмірі 50% від загальної суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Суд також зазначив, що чинним законодавством не передбачено право податкових органів самостійно змінювати призначення сплачених платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу такого платника.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана об’єктивна оцінка наявним в матеріалах справи доказам порушення підприємством граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань. Апелянт посилається на пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і затверджене наказом ДПА України від 13.11.2002р. №540 роз’яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, та зазначає, що враховуючи наявність у позивача заборгованості по сплаті до бюджету податку на додану вартість у розмірі 1927099,87грн., кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку на додану вартість спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Окрім того, стверджує апелянт, така черговість діє незалежно від волі платника податків, тому нарахування штрафу за прострочення термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань обґрунтоване, підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним у даній справі є питання правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 17.07.2008р. №0000321601/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 44605,16грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, прийняте за актом перевірки від 14.07.2008р. №218/134/1501-03341351 (а.с.19);

- від 22.08.2008р. №0000381601/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 23258,05грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, прийняте за актом перевірки від 20.08.2008р. №267/163/1501-03341351 (а.с.20);

- від 15.09.2008р. №0000411601/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 29317,07грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, прийняте за актом перевірки 10.09.2008р. №281/176/1501-03341351 (а.с.21);

- від 31.10.2008р. №0000551601/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 23250,01грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, прийняте за актом перевірки 23.10.2008р. №316/200/1501-03341351 (а.с.22);

- від 17.11.2008р. №0000561601/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 511196,53грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, прийняте за актом перевірки від 14.11.2008р. №324/205/1501-03341351 (а.с.23).

Із змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції визнано безпідставним нарахування позивачу штрафних санкцій на загальну суму 631627,82грн. за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за звітні періоди з травня 2005р. по грудень 2006р. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон №2181).

З приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Законодавець визначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях (пп.7.7 ст.7 цього Закону). Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Національний банк України, згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», визначає систему, порядок і форми платежів. Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

А відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, аналіз зазначеного законодавства показав, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за спірний період, визначеного підприємством у податкових деклараціях (перелік декларацій та сума сплати наведено в актах перевірки (а.с.26-27, 29-30, 32-33, 36-37, 40-41)); факт сплати позивачем податку на додану вартість із зазначенням призначення платежу підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 42-68).

Отже, позивачем самостійно сплачені суми податкових зобов’язань, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, проте відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені платежі зарахував в рахунок погашення суми податкового боргу, тобто не за призначенням платежу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 631627,82грн. за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за звітні періоди з травня 2005р. по грудень 2006р; самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року у справі №2а-9240/09/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року у справі №2а-9240/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна