Постанова № 30358638, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.

справа № 2а-4447/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Ясенової Т.І. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Рябоченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року №2а-4447/09/0870

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна», м.Гуляйполе Запорізька область

до: Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Зарічна»(далі по тексту –ВАТ «Птахофабрика «Зарічна», позивач) звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Пологівському районі Запорізької області (далі по тексту –відповідач, податковий орган) від 21.01.2009р. №0000072300/0 та №0000082300/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 119734,7грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про зменшення податкового зобов’язання з ПДВ та про порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, податковий кредит спірного періоду правомірно сформований за рахунок сум ПДВ з вартості автотранспортних послуг по перевезенню продукції на замовлення інших юридичних осіб, тобто за рахунок сум ПДВ з послуг власного виробництва. Позивач вважає, що відповідачем не враховано, що діяльність підприємства оподатковується за спеціальним режимом, передбаченим п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», тому ПДВ за здійснені послуги мають бути включеними до складу податкових зобов’язань спеціальної декларації №2. Щодо заниження ПДВ у квітні 2008 року на 83445грн., то на думку позивача, відповідач помилково застосовує до спірних відносин Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.02.20009р. №0000072300/0 та №0000082300/0. При цьому суд визначився щодо безпідставності донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та зауважив, що послуги з перевезення вантажів виконувались позивачем власними силами, є послугами власного виробництва, а тому їх обсяг підприємством правомірно відображено в декларації з відповідним нарахуванням податкового зобов’язання та податковим кредитом по фактично використаним матеріалам.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції від 23.09.2009 року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та з помилковим застосуванням положень матеріального права. Апелянт зазначає, що судом не з’ясовано, зокрема, той факт, основним видом діяльності підприємства позивача є птахівництво та виробництво яєць (тобто виробництво сільськогосподарської продукції), операції по реалізації яких відображаються у декларації №2. Автотранспортні ж послуги, надані позивачем по перевезенню продукції не власного виробництва на замовлення інших юридичних осіб, за твердженням апелянта, не є операціями з сільськогосподарською направленістю, тим паче, послугами власного виробництва. Тому, вважає, що у суду не було підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В ході апеляційного розгляду сторонами були заявлені клопотання про здійснення правонаступництва. З урахуванням зазначеного, позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна»(далі по тексту –ТОВ «Птахофабрика «Зарічна»), а відповідачем - Пологівська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки складено акт від 09.01.2009р. №001/2300/03572808, в якому зазначається, що підприємством, зокрема, в порушення:

- пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999р. №271, - занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 24227грн.;

- пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999р. №805, - занижено ПДВ, який підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок у сумі 83445грн. (а.38 акту перевірки, а.с.67 т.1).

На підставі зазначеного відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 21.01.2009р. №0000072300/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 36289,7грн., з них: 24227грн. - за основним платежем, 12062,7грн. –штрафних (фінансових) санкцій;

- від 21.01.2009р. №0000082300/0 визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 83445грн., з них: 83445грн. –штрафних (фінансових) санкцій (а.с.103-104 т.1).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу залишено без змін; податковим органом прийняті податкові повідомлення з позначками: /1,/2,/3, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми ПДВ від наданих автотранспортних послуг по перевезенню вантажу (кормові добавки, шрот, жмих соняшниковий, соя, кукурудза, екструдат соєвий, плита дорожна б/у, щебінь, розкидувач мінеральних добрив, жмих соєвий) власним транспортом на замовлення юридичних осіб мають бути включеними до складу податкового кредиту загальної Декларації №3, оскільки дані послуги є послугами власного виробництва. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту –Закон №168). 27.07.2000р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»від 13.07.2000 р. № 1874-Ш.

Статтю 11 Закону 168 доповнено п.11.29, відповідно до якого для сільгосподарських виробників зупинено дію пп.7.7 ст.7, п.10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. При цьому зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою визначається Порядком, затвердженим постановою КМУ №271 від 26.02.1999 р. (надалі за текстом –Порядок №271). Пунктом 4 Порядку №271 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету.

Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Згідно з абз. 4 п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА №166 від 30.05.1997р. (із змінами та доповненнями) платники податку, у яких згідно з чинним суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до статуту основним видом діяльності ТОВ «Птахофабрика «Зарічна»є агропромислова діяльність, в тому числі птахівництво, тваринництво, звірівництво, рослинництво та інша діяльність; виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції (а.с.19 т.1). Позивач є сільськогосподарським товаровиробником та платником фіксованого сільськогосподарського податку, що не заперечується сторонами. Проте, оподатковуючи надані автотранспорті послуги з перевезення вантажу іншим юридичним особам позивач помилково ототожнює їх як послуги власного виробництва, оскільки дія п.11.29 ст.11 Закону №168 стосується сільськогосподарських товаровиробників та розповсюджується на операції з поставки товарів власного виробництва. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази поставки позивачем товару власного виробництва. Судом першої інстанції не було досліджено зазначеного, що призвело до невірного вирішення спору.

З аналізу вищезазначеного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправомірно занижено податкове зобов’язання з ПДВ, у зв’язку з чим завищено податковий кредит спірного періоду, тобто спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи апелянта обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи. Судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та без врахування усіх обставин у справі, що є підставою для його скасування. Апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції. В задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановив:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року №2а-4447/09/0870 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року №2а-4447/09/0870 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Шлай