Ухвала суду № 30358624, 18.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р.

справа № 2а-8095/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Ясенової Т.І. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент», м.Кіровоград

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. у справі №2а-8095/09/1170

за позовом: Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент», м.Кіровоград

до: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 29.05.2007р. №0001621511/0.

Позов вмотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 6642,27грн. винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства, а саме: з порушенням встановленого ст.250 ГК України строку застосування штрафних санкцій. Позивач вказував, що порушення мали місце у 2004-2005р., а санкції застосовані за наслідками перевірки від 29.05.2007р., тому нарахування штрафу є незаконним.

Постановою від 02.02.2010 року Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову. При цьому суд визначився щодо правомірності застосування до позивача санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не надана об’єктивна оцінка доводам, зазначених у позові. Як стверджує апелянт, санкції застосовані незаконно, оскільки відповідачем порушено строки їх застосування, визначені ст.250 ГК України. Апелянт також вказує на однобічність судового рішення та вважає, що висновки суду ґрунтуються на висновках акту перевірки, що виключає їх об’єктивність та законність. Тому просить скасувати постанову та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»(далі по тексту - ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»ВАТ «Завод Сегмент») щодо своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за період 2004-2005р., за результатами якої складно акт від 29.05.2007р. №162/1511/13744765, де зазначено про порушення п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплачено податок на прибуток, а саме:

- за декларацією за 9 місяців 2004р. податкове зобов’язання у сумі 4842,26грн., яке належало до сплати на 21.11.2004р., фактично сплачено 21.02.2005р. (платіжне доручення №15070 від 21.02.2005р.), тобто із затримкою 92 дні. Платіж було розстрочено відповідно до договору розстрочки від 19.08.2004р. №34 до 12.12.2004р. –сплата здійснена 17.08.2005р., тобто із затримкою у 248 днів. Плата за другим розстроченим платежем здійснена 28.08.2006р., тобто із затримкою у 626 днів.

- сплата за уточнюючим розрахунком (від 22.02.2005р. №5899) з узгодженим зобов’язанням на суму 4000грн. здійснена 28.02.2006р. та 13.03.2007р., тобто із затримкою у 749 днів;

- за декларацією з податку на прибуток за півріччя 2005р. податкове зобов’язання у сумі 600грн., яке належало до сплати на 19.08.2005р., фактично сплачено 13.03.2007р., тобто із затримкою у 571 днів;

- за декларацією з податку на прибуток за 9 місяців 2005р. податкове зобов’язання у сумі 300грн., яке належало до сплати на 21.11.2005р., фактично сплачено 13.03.2007р., тобто із затримкою у 477 днів (а.с.17, зворотній бік).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2007р. №0001621511/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 6642,27грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 50% від суми зобов’язання, сплаченого із затримкою (а.с.16).

Під час розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем факт сплати податку на прибуток не заперечувався; окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення позивача щодо факту порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язання, відсутній спір і щодо розміру узгоджених сум податкового зобов’язання та розміру погашеної суми боргу.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон №2181).

За приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

За приписами п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. За правилами пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період»слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

На підставі ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (при затримці до 30 календарний днів, наступних за останнім днем граничного строку оплати узгодженої суми податкового зобов’язання), 20% погашеної суми податкового боргу (при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання), 50% такої суми (при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання).

При цьому, законодавець чітко визначив, що штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахуванням пені та штрафних санкцій), яка справляється з платників податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами (ст.1 Закону №2181).

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181, за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового законодавства, установлених п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акту ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з п.1.9 ст.1 Закону №2181 є письмовими повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Тому, при визначенні суми податкових зобов’язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені ст.15 вказаного Закону.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання податку на прибуток; санкції за спірним податковим повідомлення-рішенням не є адміністративно-господарськими, тому наслідки, передбачені ст.250 ГК України, не поширюються на спірні правовідносини. Будь-яких інших обґрунтувань незаконності повідомлення-рішення від 29.05.2007р. №0001621511/0 апелянтом не наведено.

Враховуючи вищезазначене, слід визначити, що апеляційна скарга не спростовує висновки суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. у справі №2а-8095/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. у справі №2а-8095/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Шлай