Ухвала суду № 30358614, 04.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р.справа № А37/236-06(36/67)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська

на постанову: Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. у справі № А37/236-06(36/67),

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»

до Державної податкової інспекції м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2004 року №0002272600/0/27632, прийнятого Державною податковою інспекцією м.Дніпродзержинська (далі по тексту -відповідач, податковий орган).

В обґрунтування позову зазначалось, що вказуючи в акті спірної перевірки про подвійне включення до податкового кредиту податку на додану вартість на суму 39229 грн., податковим органом не прийнятий до уваги той факт, що неправомірність першого віднесення зазначеної суми у лютому 2003 року вже зафіксоване актом попередньої перевірки і сторонами було узгоджене відповідне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 39229 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. позовні вимоги задоволено. При цьому суд зазначив, що при складанні акту від 30.11.2004 року №315/23-108/31980517 податковим органом допущено помилку, оскільки у розділі УІІ п.7.2 акту зазначено, що у січні, лютому 2003 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаному природному газу, які не підтверджені податковими накладними на суму 39229 грн.; у січні 2003 року - 17347 грн., у лютому 2003 року - 21882 грн., тобто суму ПДВ у розмірі 39229 грн. вже було враховано в розрахунках позивача з бюджетом на підставі акту від 21.01.2004 року та податкового повідомлення- рішення №0000472301/0/113 від 21.01.2004 року, що підтверджується копією акту звірки розрахунків по податку на додану вартість станом на 31.01.2004 року.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення судом першої інстанції винесене з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм. Крім того, відповідач наполягає на тому, що в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року ( зі змінами та доповненнями) (далі Закон України №168) позивач у лютому 2003 року (запис №1850 та 1851) двічі включив до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №22 від 18.01.2003 від корпорації «Енергоімпекс -Україна», сума ПДВ 17469,27грн. та по податковій накладній №437 від 30.12.2002р. від ДП «Енергоімпекс»ТОВ «Гросс Файненшнал Груп», сума ПДВ 21759,99, грн. Таким чином підприємство необґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту в грудні 2003 року ПДВ у загальній сумі 39229,26 грн. за природний газ.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими, судове рішення -законним. Просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 15.01.2004р. по 21.01.2004р. відповідачем було проведено тематичну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»з питань правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по деклараціях за січень, лютий 2003 року. По результатам даної перевірки був складений акт перевірки № 23-503/21т від 21 січня 2004 року.

В акті зазначено, що у січні -лютому 2003 року ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»здійснювало придбання природного газу від ДП «Енергоімпекс»ТОВ «Гросс Файнешниал Груп»та Корпорації «Енергоімпекс -Україна». За висновками акту під-час перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту на 39299грн. в порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»в січні та лютому 2003 року включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаному природному газу, які не підтверджені податковими накладними, оскільки на момент перевірки у підприємства були відсутні оригінали зазначених податкових накладних.

На підставі акту перевірки податковим органом 21 січня 2004 рок було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472301/0/113 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 39229 грн. та проведено по особистому рахунку підприємства зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на зазначену суму.

Дане податкове повідомлення-рішення та акт перевірки, підприємством не оскаржувалося ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Матеріалами справи також встановлено, що у грудні 2003 року ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»отримало оригінали податкових накладних про придбання природного газу та у відповідності до чинного законодавства включило до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 39229 грн. у грудні 2003 року. Проте, оскільки вищезазначена тематична перевірка охоплювала тільки період січня -грудня 2003 року, то факт включення до податкового кредиту сум по отриманим у грудні 2003р. оригіналам податкових накладних податковим органом не відображався.

У листопаді 2004 року ДПІ м. Дніпродзержинська було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»за період з 01.01.2003 року по 01.07.2004 року, за результатами якої 30.11.2004 року складено акт № 315/23-108/31980517, відповідно до якого позивачем у лютому 2003 року та грудні 2003 року двічі включено до податкового кредиту одну і ту ж суму ПДВ за придбання природного газу і, за висновком податкового органу, товариством необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту по ПДВ в грудні 2003 року суму ПДВ у розмірі 39229,26грн. за природний газ.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2004 року за №0002272600/0/27623, яким визнано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 39229,26грн.

Проаналізувавши матеріали справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при складані акту від 30.11.2004 року №315/23-108/31980517 відповідач дійшов помилкового висновку про те, що у січні - лютому 2003 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаному газу природному, які не підтверджені податковими накладними (39229 грн.: січень 2003 року - 17347грн., лютий 2003 року - 21882грн.). Тобто суму ПДВ у розмірі 39229грн. вже було враховано в розрахунках позивача з бюджетом на підставі акту від 21.01.2004 року та відповідно винесено податкове повідомлення-рішення №0000472301/0/113 від 21.01.2004 року, що підтверджується також копією акту звірки розрахунків по податку на додану вартість станом на 31.01.2004 року.

Обгрунтованість позиції позивача підтверджується матеріалами справи, а саме копіями податкових накладних з ПДВ №22 від 16.01.2003 року, податковими деклараціями за січень, лютий 2003 року, витягами з Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2002,2003 роки, реєстром податкових накладних за січень, лютий 2003 року, складеним на підставі та за формою книги обліку придбання товарів(робіт, послуг) оригіналів податкових накладних, додатком №5 до акту перевірки від 21.04.2004р. №23-503/21т, даними особового рахунку позивача з податку на додану вартість, постановою Вищого адміністративного суду України по даній справі від 21ю.06.2006року, а також висновок №1853 судово-економічної експертизи, складеного 30.03.2007р. експертом Никифоровою І.Ю.,згідно з яким при умові, що оригінали податкових накладних №22 від 18.01.2003року від 30.12.2002року, отримані ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»у грудні 2003року, висновки акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 21.01.2004року №23-503/21т підтверджуються частково, щодо завищення ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2003 в сумі 39229,26грн., висновки ДПІ у м.Дніпродзержинську, викладені в акті перевірки від 30.11.2004року №315/23-108/3198057 про необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту по податку га додану вартість в грудні 2003 року податку на додану вартість в сумі 392229,26грн., документально не підтверджуються. Документально підтверджуються заниження ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»в грудні 2003 року податкового кредиту з ПДВ в сумі 859грн..

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 30.11.2004 року №0002272600/0/27632. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. у справі №А37/236-06(36/67) залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. у справі №А37/236-06(36/67) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно ст.212 КАС України

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник