Ухвала суду № 30358562, 29.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р.

справа № 11/18/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області

на постанову: господарського суду Запорізької області від 20.03.2007р. у справі №11/18/07-АП

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар, Запорізька область

до: Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області від 30.11.2005р. №0000902310/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 60777,00грн.

Позов вмотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про заниження суми податку з власників транспортних засобів та самохідних механізмів за період з 2002р. по 2004р. на загальну суму 40518грн. у зв’язку з невірним розрахунком податку, оскільки ним не було порушено закон. Позивач стверджує, що має автомобілі спеціального призначення (МАЗ 5337, КРАЗ 65032, МАЗ 5334, МАЗ 501, ГАЗ 3309, ЗІЛ 130), тому при розрахунку сум податкового зобов’язання правомірно застосував ставку податку «код 8705», передбачену для автомобілів спеціального призначення. Щодо висновку відповідача про заниження підприємством податку з власників транспортних засобів та самохідних механізмів на 2970грн. у зв’язку із застосуванням до вантажних автомобілів ставки податку як для автомобілів легкових, позивач зауважив, що має відповідні свідоцтва про державну реєстрацію зазначених автомобілів як легкових, тому донарахування 2970грн. є неправомірним; окрім того, позивач не погоджується з відповідачем і щодо визначення об’єму двигунів по рядку транспортних засобів, в т.ч. автобусу «Ікарус 260». Також позивач зауважував, що 02.12.2003р. ухвалою господарського суду м.Києва у справі №43/167 про банкрутство НАЕК «Енергоатом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що було відомо відповідачу. Позивач наводить норми ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), а тому позивач вважає, що до підприємства не можуть бути застосовані санкції за порушення податкового законодавства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.03.2007р. позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області від 30.11.2005р. №0000902310/0. При цьому суд визначився щодо неправомірності донарахування підприємству зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Суд також зазначив, що правові підстави для застосування до ДП НАЕК «Енергоатом»штрафних санкцій, визначених у спірному податковому повідомленні-рішенні, в період дії мораторію відсутні.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана об’єктивна оцінка наявним в матеріалах справи доказам порушення підприємством податкового законодавства. Апелянт посилається на ст.ст.2, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»та зауважує, що обчислення податку провадиться виходячи з об’єму циліндрів або потужностей двигуна кожного виду і марки транспортних засобів. Проте, внаслідок невірного обчислення позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ним занижено податок за період 2002-2004р. на 40518грн., що не було досліджено судом першої інстанції. Окрім того, зазначає апелянт, штрафні санкції були нараховані на податки, недоплачені позивачем до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому підстави для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено комплексну планову документальну перевірку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі по тексту –ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., за результатами якої складно акт від 17.11.2005р. №661/16-4/24584661.

В акті зазначається, що ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»порушено ст.ст.1,2,3,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», в результаті чого занижено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2002-2004р. у розмірі 40518грн. (а.с.19 зворотній бік).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2005р. №0000902310/0 про донарахування суми податкового зобов’язання та штрафних санкцій у сумі 60777,00грн. (з них, за основним платежем –40518,00грн. та 20259,грн. - штрафних санкцій).

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищевказаного рішення за пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням розгляду повторної скарги позивача ДПА у Запорізькій області скасувала спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахованого перевіркою податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 10640,57грн. і, відповідно, застосованих рішенням від 13.01.2006р. №165/23-025, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, штрафних санкцій в сумі 5320,29грн. (а.с.88-90 т.1).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, встановлено податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах (далі по тексту –Закон №1963-ХІІ).

За приписами ст.1 Закону №1963-ХІІ платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об’єктами оподаткування. Об’єктами оподаткування відповідно до ст.2 Закону є, зокрема, автомобілі легкові –код 8703, автомобілі вантажні –код 8704, автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів –код 8705. Зазначені коди визначені у системі опису та кодування товарів, на якій базується Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД –товарна номенклатура), затверджений Законом України «Про митний тариф України».

Статтею 3 Закону встановлено перелік об’єктів оподаткування, код та відповідна конкретному об’єкту ставку податку на рік.

Так, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 40518грн. за спірний період часу (2002-2004р.), внаслідок:

1) невірного застосування коду об’єктів оподаткування та ставок податку, а саме:

- до автомобілів МАЗ 5337, КРАЗ 65032, МАЗ 5334, МАЗ 501, ГАЗ 3309, ЗІЛ 130 замість коду «8704 –автомобілі вантажні»підприємством застосовано код «8705 –автомобілі спеціального призначення»з відповідною ставкою податку –3грн.60коп. (а.с.16);

- до автомобілів ЗАЗ 110550 (державний номер №0235 ЗПТ, 2455 ЗПТ, 023З ЗПТ, 0234 ЗПТ, 16029 НР, 14526 НР, 14526 НР, 0159 ЯТВ, 13741 НР), RENAULT ESPACE (державний номер №2515ЗПС, 2518ЗПС, 2513 ЗПС, 2514ЗПС, 2516ЗПС, 2517ЗПС, 04893НР) замість коду «8704 –автомобілі вантажні»підприємством застосовано код «8703 –автомобілі легкові»з відповідною ставкою податку –4грн. (а.с.16 зворотній бік);

- не вірно визначено об’єм двигунів по ряду транспортних засобів (в т.ч. автобуса –«Ікарус 260»), внаслідок чого занижено податок на 152,32грн.;

2) ненарахування податку на автомобілі, які зняті з балансу підприємства та згідно актів прийому-передачі основних засобів передані в комунальну власність, але які в перевіряємому періоді були зареєстровані за підприємством і не зняті з обліку в ДАІ.

Проте, такі висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до роз’яснень Державної митної служби України (лист №11/3-3273 від 11.04.2000р) до товарної позиції «8705»включаються автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомобілі для прибирання доріг, автомобілі з розпилюючими пристроями, автомайстерні, автомобілі з рентгенівськими установками). До даної товарної позиції включається ряд типів автомашин, що випускаються спеціально або пристосовані, обладнані різними пристосуваннями, що дають їм можливість виконувати нетранспортні функції, тобто основною метою такого транспортного засобу по даній позиції не є перевезення людей або вантажів. Це відповідає визначенню «спеціальний автомобіль», надане в Законі України «Про автомобільний транспорт».

З матеріалів справи вбачається, що автомобілі МАЗ 5337, КРАЗ 65032, МАЗ 5334, МАЗ 501, ГАЗ 3309, ЗІЛ 130 на час проведення перевірки не були обладнані відповідними пристосуваннями та технологічним обладнанням для перевезення людей або вантажів; відповідно до їх технічних паспортів дані автомашини призначені для перевезення дизпалива, бензину, сухих кормів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.48, 51 –56 т.1).

Щодо автомобілів ЗАЗ 110550 та RENAULT ESPACE слід зазначити, що за свідоцтвами про їх реєстрацію, копії яких містяться в матеріалах справи, останні зареєстровані як автомобілі легкові (а.с.36-47, 49-50 т.1). Окрім того, згідно з свідоцтва ЯТС 491677 про реєстрацію автобусу «Ікарус 206»(держ.номер10071НР), об’єм двигуна зазначеного транспортного засобу саме 10350см3, а відтак донарахування зобов’язань у розмірі 152,32грн. є неправомірним.

При цьому щодо визначення статусу спірних транспортних засобів суд, керуючись нормами ст.72 КАС України, враховує факти, встановлені у справах №2а-6679/09/2670 та №2а-2667/10/2670 рішеннями, відповідно від 17.03.2010р. та 17.03.2011р. (а.с.102-114 т.2).

Що стосується нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку у розмірі 14098,76грн. колегія суддів зазначає, що податок стягується лише з власників транспортних засобів. Згідно з авізо (а.с.25-28, 31 т.1) передача транспортних засобів відбулась відповідно до наказів Міністерства палива та енергетики України; вимоги законодавства щодо передачі автомобілів у комунальну власність дотримані, апелянтом не доведено зворотнього.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою господарського суду м.Києва від 02.12.2003р. у справі №43/167 про банкрутство НАЕК «Енергоатом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем 30.11.2005р., тобто в період дії мораторію.

За приписами ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (абз.2 ч.4 ст.12 Закону).

Враховуючи набрання законної сили рішенням у справі про банкрутство та дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачу в період дії мораторію. Доводи апелянта щодо правомірності застосування санкцій у період дії мораторію не відповідає нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у п.17 Постанови пленуму від 18.12.2009р. №15.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 20.03.2007р. у справі №11/18/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.03.2007р. у справі №11/18/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник