Ухвала суду № 30358556, 30.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р.

справа № 2а-4923/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у справі №2а-4923/08/0470

за позовом: Приватного підприємства «Володимир», м.Жовті Води, Дніпропетровська область

до: Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про: скасування податкового повідомлення–рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відміну податкового повідомлення-рішення Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0002291502/0 від 14.11.2007р., яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 2609,98грн.

Позов вмотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку підприємства граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за звітні періоди (2005-2006р.), оскільки сума узгодженого податкового зобов’язання спірного періоду сплачена позивачем як платником податку. Позивач також посилався на постанову господарського суду Дніпропетровської області у справі №А17/241-06 від 27.11.2006р. та зауважив, що зазначеним судовим рішенням визнано відсутність заборгованості з податку на додану вартість за підприємством позивача за спірний період часу. Тому, враховуючи сплату сум податкових зобов’язань, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, підтверджену судовим рішенням у справі №А17/241-06, позивач вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Постановою від 26.01.2010 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив. При цьому суд визначився щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2007р. №0002291502/0 у розмірі 50% від загальної суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Суд також зазначив, що відповідач не довів наявність у позивача несплаченого у строк податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а також походження сум зобов’язання, що увійшли до спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана об’єктивна оцінка наявним в матеріалах справи доказам порушення підприємством вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами». За твердженням апелянта, станом на 31.01.2005р. на особовому рахунку підприємства рахується недоїмка, яка збільшувалась або зменшувалась протягом 2005-2006р. (з урахуванням податкових зобов’язань, визначених у податкових деклараціях), проте поточні нарахування вважаються погашеними лише при сплаті у повному обсязі податкового боргу попередніх періодів, тому кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку на додану вартість спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Апелянт вважає, що нарахування штрафу обґрунтоване, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено невиїзну (камеральну) перевірку Приватного підприємства «Володимир»з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань, за результатами якої складно акт від 05.11.2007р. №122/15-19315717, де зазначено про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість, які були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2004р, січень 2005р.- травень 2006р. на загальну суму 5219,96грн. (а.с.18).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2007р. №0002291502/0 про застосування штрафних санкцій на суму 2609,98грн. (50% від загальної суми податкового зобов’язання). За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу - без змін.

Із змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції визнано безпідставним нарахування позивачу штрафних санкцій, визначених у спірному податковому повідомленні-рішенні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон №2181).

За приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Законодавець визначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях (пп.7.7 ст.7 цього Закону). Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Національний банк України, згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», визначає систему, порядок і форми платежів. Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

А відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, аналіз зазначеного законодавства показав, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується апелянтом, податкові зобов’язання підприємства, визначені ним самостійно у податкових деклараціях (а.с.72-107), погашались протягом 2005р. –2006р. після погашення податкового боргу попередніх періодів та пені, нарахованої на суми боргу (а.с.37, рішення ДПА у Дніпропетровській області від 17.03.2008р. №7005/10/25-008). Отже, самостійно сплачені платником податку суми податкових зобов’язань, зазначені у податкових деклараціях, відповідач зарахував в рахунок погашення суми податкового боргу попередніх звітних періодів, тобто не за призначенням платежу.

Окрім того, неправомірність донарахування Приватному підприємству «Володимир»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5359,53грн. встановлена постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2006р. у справі № А17/241-06; відсутність податкової заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за позивачем підтверджується довідкою від 24.09.2007р. №8258/10/24, складеної відповідачем станом на 24.09.2007р. (а.с.192).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій; самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у справі №2а-4923/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у справі №2а-4923/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник