Ухвала суду № 30357812, 07.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р.справа № 5/238/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року у справі №5/238/07-АП

за позовом прокурора Веселівського району в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

до Державного підприємства «Дослідного господарства «Ізвестія»Інституту олійних культур Української академії аграрних наук

про стягнення 173937,44грн.,

встановила:

Прокурор звернувся з позовом про стягнення на користь позивача за рахунок майна та інших активів відповідача заборгованості перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 173937,44грн. В обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми п.1.3, ппп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181 (далі по тексту -Закон України №2181) прокурор зазначив, що наявність заборгованості відповідача перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 173937,44 грн. встановлена в ході перевірки Державного підприємства «Дослідного господарства «Ізвестія»Інституту олійних культур Української академії аграрних наук (далі по тексту - ДП "ДГ "Ізвєстія" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, відповідач). Враховуючи відсутність факту сплати зазначеної суми прокурор просить позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що станом на 01.01.2004 у підприємства відповідача існувала заборгованість за платежем "Прибутковий податок з громадян", визначеного на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який діяв до 01.01.2004р., тому відповідач заперечує наявність заборгованості за платежем "податок з доходів фізичних осіб", який є предметом регулювання Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідач звернув увагу суду на те, що у 2004 році Мелітопольською ОДПІ було визнано безнадійним та списано заборгованість по прибутковому податку з громадян у сумі 284259,61грн., таким чином, станом на 31.03.2006р. вказана заборгованість скадала 89001,54грн. З посиланням на вимоги ст.15 Закону України №2181 відповідач стверджує, що строк давності для стягнення цієї заборгованості закінчився. Просив суд застосувати позовну давність та наслідки пропуску строку позовної дасності, визначені у ст.100 КАС України, вказавши, що відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України №2181, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідач стверджує, що за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. нараховане податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 304204,68грн. та фактично перерахована до бюджету сума становить 219268,78грн. Тому сума податкової заборгованості підприємства складає 173937,44грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. З відповідача стягнуто в доход бюджету стягнуто 84935,90грн. При цьому суд посилався на вимоги п.1.11, 1.2, 1.3 ст.1, пп.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України №2181 з урахуванням норм пп.15.1.1, 15.2.1 ст.15 вказаного Закону і зазначив, стосовно суми стягнення в розмірі 89001,54грн. (173937,44 -84935,9) пропущено строк звернення до суду, встановлений п.15.1 ст.15 Закону України №2181.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції на прийняти рішення, яким задовольнити позов повністю, стягнувши з відповідача 173935,44грн. заборгованості перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб. Апелянт вважає безпідставним застосування у спірних правовідносинах вимоги пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять докази проведення перевірки підприємства відповідача за періоди з 01.01.2001р. по 31.12.2003р. та з 01.01.2004р. по 31.03.2006р.

Так, за результатами комплексної планової документальної перевірки відповідача щодо дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства з 01.01.2001р. по 31.12.2003р. Мелітопольською ОДПІ Запорізької області складено акт №535/23-232/00853317 від 28.05.2004р., в якому зазначається, що станом на 01.01.2004р. підприємство мас податкову заборгованість по прибутковому податку на виплачену заробітну плату у сумі 318986,93 грн.

В свою чергу, ДПІ у Веселівському районі Запорізької області проведено планову виїзну перевірку ДДГ "Ізвєстія" Інституту олійних культур щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб і податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, результати якої зафіксовані довідкою №2/17-221/00853317 від 14.07.2006р. Зазначеною перевіркою встановлено, що сальдо підприємства по податку з доходів фізичних осіб на видану заробітну плату (по рахунку №Кт р.641) станом на 01.01.2004р. становить 361966,05грн., на невидану заробітну плату станом на 01.01.2004р. -361966,05грн.

Матеріали справи також свідчать, що не заперечується сторонами, фактично відповідачем перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб - 219268,78грн., у тому числі з зарплати -219268,78 грн.

У 2004 році Мелітопольською ОДПІ за наслідками розгляду поданих платником податків матеріалів було визначено безнадійним та проведено списання прибуткового податку з громадян на фактично виплачену заробітну плату у сумі 28 259,61грн., про що прийнято відповідні рішення №29271/24 від 29.11.2004р. - на суму 115294,49грн., рішення №29272/24 від 29.11.2004р. - на суму 40988,00грн., рішення №29269/24 від 29.11.2004р. - на суму 127977,12гри.), у т.ч. за реструктурізованим податком у сумі 11295,10грн. Списання прибуткового податку з громадян проводилось на дати виникнення форс-мажорних обставин, тобто на 14.03.2003р.

Крім того, з матеріалів зазначеної перевірки вбачається, що сальдо на 01.04.2006р. становить 173937,44грн., у т.ч. із зарплати 173937,44грн.; податку з доходів фізичних осіб, який реструктурізовано, - в сумі 34490,34грн. Сальдо по податку з доходів фізичних осіб фізичних осіб на видану заробітну плату станом на 01.04.2006р. становить 163607,89грн. Видачі заробітної плати натуроплатою не встановлено, але у 2004-2006 роках проводилась видача сільськогосподарської продукції в рахунок заробітної плати на загальну суму 1 250 693,00 гри. Сальдо станом на 01.04.2006р. по заробітній платі по рахунку №661 становить 126261,00гри. (частина за лютий та березень 2006 року).

Тобто, вищевказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем пп.8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено неперерахування податку з доходів фізичних осіб станом на 01.04.2006р. на видану заробітну плату у сумі 163607,89грн.

Крім того, прокуратурою спільно з ДПІ у Веселівському районі Запорізької області проведено перевірку, якою також було встановлено, що станом на 01.01.2004р. ДП "ДГ "Ізвєстія" Інституту олійних культур мало заборгованість з податку з доходів фізичних осіб на видану заробітну плату у сумі 361966,05грн., у тому числі на невидану заробітну плату - 361966,05грн.

За період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. відповідачу додатково нарахований до сплати податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати у сумі 304204,68грн.

З метою погашення вказаної заборгованості відповідачем за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. перераховано до бюджету кошти у сумі 219268,78грн.

Крім цього, у 2004 році Мелітопольською ОДПІ Запорізької області, за наслідками розгляду поданих платником податків матеріалів, було визнано безнадійним та проведено списання прибуткового податку з громадян на фактично виплачену заробітну плату 272964,51грн.

Згідно довідки 2/17-221/00853317 від 14.07.2006р. станом на 01.04.2006р. загальна сума заборгованості ДП "ДГ "Ізвєстія" Інституту олійних культур по податку з доходів фізичних осіб становила 173937,44грн., у тому числі на фактично виплачену заробітну плату 163964,51грн.

Таким чином, судом вірно встановлено, що загальна заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб становить 173937,44грн., у тому числі на фактично виплачену заробітну плату - 163964,51грн. Проте, заходи щодо примусового стягнення з відповідача податкового боргу позивачем не застосовувались.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами пункту 1.11 статті 1 Закону №2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строку та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп.1.2, 1.3 ст.1 Закону 2181 податкове зобов'язання та податковий борг є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

З урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується із застосуванням вимог пп.15.1.1 Закону України 2181, згідно з якими за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм та фактичних обставин нарахування та часткової сплати сум податку колегія суддів погоджується з висновками суду щодо пропуску строку звернення до суду за стягненням суми 89001,54грн.

Так, за матеріалами проведених позивачем перевірок, станом на 31.03.2006р. заборгованість відповідача по прибутковому податку з громадян складала 89001,54грн. (361966,05грн. - 272964,51грн.).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону №2181 визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації. При цьому у відповідності до пп.5.4.1 п.5.4 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно розраховувались суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб. До податкового органу підприємством направлялися довідки та відомості форми №8-ДР, а також податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1 ДФ.

Відповідно до п.5.1 с.5 Закону №2181 податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядках.

Отже, самостійно визначені відповідачем до сплати суми податкового зобов'язання по виплачених доходах та утриманих з них податків фізичних осіб відповідно до поданих ним розрахунків у сумі 89001,54грн., не сплачені відповідачем у повному обсязі у встановлений законодавством строк, є узгодженими і визнаються податковим боргом платника податків.

У зв'язку з відмовою платником податків самостійно погасити податкове зобов'язання, воно може бути стягнуто у примусовому порядку протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. При цьому перебіг строку давності, передбаченого ст.15 Закону №2181, щодо примусового стягнення зазначеної суми заборгованості розпочався з моменту її виявлення, тобто з 28.05.2004р., а тому, як вірно визначився суд першої інстанції, граничним строком стягнення податкового боргу є 28.05.2007р. А враховуючи те, що позивач звернувся до суду із позовом лише 28.08.2007р., суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 89001,54грн. за спливом строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,205,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року у справі №5/238/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року у справі №5/238/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан