Ухвала суду № 30357753, 13.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2009 р.справа № А38/146-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007р. у справі № А38/146-07,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СТВ "ЛТД", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровськ

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі №0004362301/0 від 07.11.2006 року про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 54597грн. 10коп., №0004372301/0 від 07.11.2006 року про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 8001,00грн. 06.03.2007 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій, крім вимог, викладених у позові, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі №0004362301/1 від 30.11.2006 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 54597,10грн., №0004362301/2 від 16.02.2007 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 54597,10грн., №0004382301/2 від 16.02.2007 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7291,20грн., №0004372301/1 від 30.11.2006 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8001грн., №0004372301/2 від 16.02.2007 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8001 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дані податкові повідомлення- рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з боку позивача пп. 5.3.1 п.5.2, п.5.11 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою від 14.06.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «СТВ»ЛТД». При цьому суд посилався на Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість»та «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права.

Відповідач стверджує, що в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів позивачем не включено вартість залишків запасів станом на 30.06.2006 року в сучи 220795,00грн., що призвело до заниження скоригованого валового доходу за II квартал 2006 року на 149925грн. Крім того апелянт вказує, що судом не прийнято до уваги норми пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Також апелянт стверджує, що відповідно до договору купівлі-продажу №274 від 07.06.2005 року, укладеному з ЗАТ «ЗАЗ», згідно з видатковою накладною №10 від 07.06.2005 року, придбано автомобіль ДЕУ Ланос ТФ69У загальною вартістю 55908грн., що знайшло відображення в рахунку «10». Позивач сплатив частину вартості автомобіля у сумі 11182грн. за платіжним дорученням від 07.06.2005 року №140. Для кінцевих розрахунків за придбаний автомобіль з ЗАТ УБМС «Інвест Крибас Банк»було оформлено кредитний договір №15-К/05 від 09.06.2005 року, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 44726грн на придбання ДЕУ Ланос ТФ69У 2005 року випуску строком на 36 місяців з кінцевим терміном погашення 06.06.2008 року під 28 відсотків річних, а позичальник зобов'язується забезпечити повернення кредиту у зазначений в договорі строк та сплачувати відсотки за користування кредитною лінією в останній робочий день кожного місяця. Поряд з цим, ТОВ «Фірма «СТВ «ЛТД»сплатила залишок за отриманий автомобіль платіжним дорученням від 09.06.2005 року №147 на суму 44726грн. При цьому апелянт посилається на пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Апелянт також вказує, що в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач відповідно до договору №029/5 від 01.09.2005 року укладеному з ТОВ «Інвест Житло», відносить до складу валових витрат маркетингові послуги для здійснення проекту будівництва житловою багатоквартирного будинку за період з 01.09.2005 року по 04.11.2005 р. згідно з актом виконаних робіт №1, загальна вартість яких становить 25000 грн., в т.ч. 4166,67грн. ІІДВ. Згідно з пп.1.1 договору комісії №011004р. від 01.10.2004 року, укладеного між ТОВ «Проекі Інвест XXI»(далі - Комісіонер), та ТОВ «Фірма «СТВ «ЛТД»(далі -Комітент) у порядку і на умовах, передбачених цим договором комітент доручає, а Комісіонер зобов'язаний за плату вчинити правочини (угоди) з пошуку та придбання проекту житлового будинку. За додатковою угодою №1 від 10.10.2004 року до договору комісії №011004р. від 01.10.2004 року Комітент приймає та затверджує запропоновану Комісіоенером проектну організацію ПІК «Логос-С»(м.Одеса), яка має всі необхідні ліцензії для розробки проекта індивідуального 12-ти поверхового будинку з масандрою, офісами, вбудованою автостоянкою з подальшою передачею всієї проектної документації Комітенту. Згідно з п.З Додаткової угоди №2 від 01.06.2005 року до договору комісії №011004р. від 01.10.2004 року Комітент підтверджує одержання від Комісіонера усіх матеріалів по проекту, які були виготовлені ПІК «Логос-С»під час дії договору комісії, відповідно до договору генерального підряду №0102/5 від 20.06.2005 року між ТОВ «Фірма «СТВ «ЛТД»(замовник) та ТОВ «Харківміськбуд»(підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по будівництву під ключ жилого 12-типоверхового будинку з магазином та елементами обслуговування, по вул Меклешкіна біля будинку №29 в м. Кривому Розі, генеральним проектувальником є ПІК «Логос-С». У зв'язку з вищевказаним, апелянт вважає, що маркетингові послуги щодо здійснення проекту будівництва житлового багатоквартирного будинку ТОВ «Інвест Житло»за період з 01.09.2005 року по 04.11.2005 року згідно з актом виконаних робіт та за податковими накладними від 12.09.2005 року №1, від 08.11.2005 року №2, рахунком №1 від 08.11.2005 року та рахунком №1 від 28.04.2006 року, податковою накладною №1 від 28.04.2006 р. не можуть відноситись до валових витрат, як такі, що не пов'язані із господарською діяльністю.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить постанову суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «СТВ «ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №277/230/20214693 від 30.10.206р.

В акті перевірки зазначається, що підприємством в порушення:

- п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2006 року на суму 37481 грн.;

- пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2006 року на суму 7064грн.;

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість у сумі 5334грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення №0004362301/0 від 07.11.2006 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 54597,10грн. (в т.ч.: 44545грн. - за основним платежем, 10052,10 - за штрафними санкціями) та №0004372301/0 від 07.11.2006 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8001грн. (5334грн. -за основним платежем і 2667грн. -за штрафними санкціями).

За результатами процедури адміністративного оскарження, застосованої позивачем згідно з пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон № 2181) прийняті рішення, якими залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.11.2006 р. №0004362301/0 та №0004372301/0, а також збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на 7291,20 грн. Південною МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2006 р. № 0004362301/1 з податку на прибуток та №0004372301/1 з ПДВ, та від 16.02.2007 р. № 004362301/2 з податку на прибуток і №0004372301/2 з ПДВ з визначенням податкових зобов'язань, вказаних у первісних повідомленнях-рішеннях від 07.11.2006 р.

Крім того, на виконання рішення ДПА у Дніпропетровській області від 08.12.2007 р. №3099/10/25-608 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 7291,20 грн. відповідачем прийнято окреме податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 р. № 0004382301/2 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7291,20грн., в т.ч. 5208,00грн. за основним платежем і 2083,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі - Закон № 334) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектую виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Як визначає сам позивач, до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів ним не включено вартість залишків запасів (по рах.205 «будівельні матеріали") станом на 30.06.2006 р. в сумі 220795 грн. Проте посилання відповідача на те, що дане порушення призвело до заниження скоригованого валового доходу за II квартал 2006 р. на 9925,00 грн. і на те, що позивач не скористався п.5.1 ст.5 Закону № 2181 щодо виправлення до початку перевірки помилок у попередній податковій звітності, суд обґрунтовано не прийняв до уваги.

Так, відповідно до пп.4.2.2 "б" п.4.2 ст.4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкового зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, виявивши заниження скоригованого валового доходу на суму 149924,00 грн. у зв'язку із не відображенням в податковому обліку приросту виробничих запасів у II кварталі 2006 р. (що визнається позивачем) (рядок 01.2К1 декларації за І півріччя 2006 р.), не врахував, що в цей період позивач занизив у податковому обліку валові витрати на суму 1565965 грн. Тобто, в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006р. позивачем зазначено 2282029 грн. витрат на придбання товарів (робіт, послуг), а фактично за даними бухгалтерського обліку (рахунок 20, 22, 23, 28, 92, 93, 94) ним понесені витрати для здійснення господарської діяльності, які відповідно до п.5.2 ст.5 Закону №334 про прибуток включаються до складу валових витрат на суму 3847994,00 грн.

З урахуванням норм пп.4.2.2 «б»п.4.2 ст.4 Закону № 2181 податковий орган зобов'язаний при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток врахувати заниження валових витрат на 1565965 грн. у 2 кварталі 2006 р., що в результаті призводить до від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2006 р. у сумі 414239грн. (22352758 сума рядка 03 декларації + 149925 сума донарахованого рядка 01.2К1 декларації - 2346957 рядка 06 декларації - 1565965 заниження рядка 04.1 декларації = -1 414239). Щодо самостійного виправлення помилок самим платником податку суд вірно визначився, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181 це є правом, а не обов'язком платника податків.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат у відповідних звітних періодах вартості отриманих маркетингових послуг, отриманих відповідно до договору №029/5 від 01.09.2005 р., укладеному з ТОВ "Інвест Житло", яке, на думку відповідача, призвело до завищення валових витрат на загальну суму 26666,66 грн., у тому числі: за IV квартал 2005р. - на суму 20833,33грн., за II квартал 2006р. - на суму 5833,33грн., - слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Проект Інвест XXI" (Комісіонер) та ТОВ "Фірма "СТВ" ЛТД" (Комітент) укладено договір комісії № 011004рмзд 01.10.2004 р., згідно з п.1.1 якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язаний за плату (винагороду) вчинити правочини (угоди) з пошуку та придбання проекту житлового будинку (далі Проект).

Згідно з Додатковими угодами до договору комісії № 011004р. від 1.10.2004 р. Комітент прийняв запропоновану Комісіонером проектну організацію ПІК «Логос-С»та одержав від Комісіонера всі матеріали по проекту, які були виготовлені ПІК "Логос-С" під час дії Договору комісії, щодо розробки проекту індивідуального 12-ти поверхового будинку з масандрою, офісами, вбудованою автостоянкою.

За Договором генерального підряду № 0102/5 від 20.06.2005 р., укладеним між ТОВ "Фірма "СТВ"ЛТД" (Замовник) ТОВ "Харківміськбуд" (Підрядник), Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по будівництву "під ключ" жилого 12-ти поверхового будинку з магазином та елементами обслуговування, по вул. Мелешкіна біля дому № 29 в м.Кривому Розі. Генеральним проектувальником є ПІК «Логос-С", м.Одеса.

Сторони не сперечаються щодо того, що ТОВ "Фірма "СТВ "ЛТД" отримало від ТОВ "Харківміськбуд", м. Харків (Підрядник) послуги з будівництва під "ключ" жилого 12-типоверхового будинку з магазином та елементами обслуговування по вул. Мелешкіна біля дому №29 в м.Кривому Розі згідно з матеріалами проекту, які були виготовлені ПІК "Логос-С" під час договору комісії.

01.09.2005р. між ТОВ "Фірма "СТВ" ЛТД" (Замовник) та ТОВ "Інвест Житло" (Виконавець) був укладений договір № 029/5 про надання маркетингових послуг, предметом якого є виконання ТОВ "Інвест Житло" самостійно або через третіх осіб маркетингових , рекламних та інших робіт (т.2, а. с. 143-150).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивачем згідно договору від 01.09.2005 р. №029/5, укладеному з ТОВ "Інвест Житло" у IV кварталі 2005р. та II кварталі 2006 р. були отримані маркетингові послуги, що засвідчується рахунками та актами виконаних робіт відповідно № 1 від 08.11.2005 р. на суму 20833,33 грн. не враховуючи ПДВ 4166,67 грн. та №1 від 28.04.2006 р. на суму 5833,33 грн. не враховуючи ПДВ 1166,67 грн. Отримані послуги оплачені (платіжні доручення від 08.11.05; від 14.12.05; від 01.06.06).

Згідно з пп.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією , веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до п.5.11 даного Закону не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З урахуванням зазначеного безпідставними є висновки відповідача про те, що маркетингові послуги для здійснення проекту будівництва житлового багатоквартирного будинку по ТОВ "Інвест Житло" не можуть належати до валових витрат, як двічі отримані, та як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки з документів, що відносяться до договору № 029/5 від 01.09.2005 р. не вбачається, що маркетингові послуги отримані саме з розробки проекту по багатоквартирному будинку по вул. Мелешкіна, біля дому №29 в м.Кривому Розі (т.2, а. с.143-150; т.3, а. с.1-14).

Відповідачем не доведено чому саме ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Тому в силу п.п.5,2,1 п.5.2, п.5.11 ст.5 Закону № 334 позивач правомірно відніс зазначені витрати до складу валових витрат у звітному періоді за першою подією.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо помилковості посилання відповідача в акті перевірки та рішенні на порушення позивачем по зазначеному"факту ц.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 334.

Щодо порушення з боку позивача п.5.1 (з урахуванням норми п.п.5.5.1 п.5.5) ст.5 Закону № 334 слід зазначити, що помилковими є доводи відповідача про відсутність документального підтвердження факту здійснення підприємством сплати за договором з позичкового рахунку, у зв'язку з чим, на думку податкового органу позивачем не доведено факт участі кредитних коштів у господарській операції з придбання автомобілю. Дані доводи спростовується наданими позивачем документальними доказами (т.З, а. сі5-52), з яких вбачається, що позивачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського кредиту від 07.06.2005 р. № 274, згідно п.2 якого 20 % вартості автомобіля сплачується на протязі 2-х днів після підписання договору і 80% сплачується на протязі 7 днів з моменту підписання акту прийому-передачі автомобіля. На виконання п.2 договору позивач сплатив 11182,00 грн. часткової оплати за автомобіль платіжним дорученням № 140 від 07.06.2005 р. з поточного рахунку №260050157171, а 44726,00 грн., остаточної оплати платіжним дорученням №147 від 09.06.2005 р. з позичкового рахунку № 20639350150287, відкритого УБМС "Інвест-Кривбас Банк" на виконання кредитного договору від 09.06.2005 р. № 15-К/05, згідно якого банк надав кредит у сумі 44276,00 грн. строком на 36 місяців з кінцевим терміном погашення 06.06.2008р.) для придбання автомобіля за договором купівлі-продажу.

Крім того, за період, який перевірявся, позивач частково погасив кредит платіжними дорученнями № №164 від 29.06.05; 186 від 28.07.05; 203 від 30.08.05; 232 від 29.09.05; 265 від 28.10.05; 300 від 29.11.05; 348 від 27.12.05; 17 від 30.01.06; 51 від 27.02.06; 90 від 29.03.06; 118 від 28.04.05; 163 від 29.05.06; 215 від 29.06.06 загалом на суму 16146,00 грн. та сплачував проценти за кредит платіжними дорученнями №№ 162 від 29.06.05; 184 від 28.07.05; 204 від 18.05; 233 від 29.09.05; 266 від 28.10.05; 301 від 29.11.05; 349 від 27.12.05 ; 18 від 30.01.06; 52 від 27.02.06; 91 від 29.03.06; 119 від 28.04.05; 164 від 29.05.05; 216 від 23.06.06 загалом за червень-грудень 2005 р. 5288,41 грн. та загалом за січень-червень 2006 р. 3723,79 грн., що разом складає 9012,20 грн.

Згідно з нормами пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З урахуванням встановленого судом позивач правомірно відніс до складу валових витрат у спірних податкових періодах суму сплачених процентів банку за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, слід визнати помилковим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. в частині віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманих маркетингових послуг, внаслідок чого, як вважає податковий орган, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 5334,00 грн., в т. ч.: за грудень 2005р. - 4166,67 грн., за травень 2006р. - 1166,67 грн.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо суті позовних вимог є вірними, тому підстав для вирішення іншим шляхом питання щодо розподілу судових витрат, ніж тим, як це здійснив суд, не вбачається. Дане питання розглянуто судом у відповідності до положень статті 94 КАС України з урахуванням ст.90 цього кодексу, тобто з дотриманням процесуальних норм.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив всі обставини, які мають суттєве значення для справи та були доведені належними доказами, дійшов вірних висновків, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв законну та обґрунтовану постанову.

Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007р. у справі № А38/146-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007р. у справі № А38/146-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан