Ухвала суду № 30357722, 02.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р.

справа № 9/447/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Семененка Я.В. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 10 жовтня 2007 року у справі №9/447/07-АП,

за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

за участі прокурора Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.07р. №10000150803/0,

встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя №10000150803/0 від 25.05.07 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 37363,00грн. В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5, 7.7.2, 7.7.5, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, оскільки суперечать нормам вищевказаного Закону. Позивач не погоджується з висновком відповідача про те, що придбані для виробництва продукції матеріали та сировина використовувались не у межах господарської діяльності. Позивач стверджує, що висновки відповідача суперечать п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки відповідач невірно розуміє визначення господарської діяльності як діяльності, що обов'язково призводить до отримання прибутку по кожній окремій господарській операції. Так, наполягає позивач, за змістом п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу; зокрема діяльність по придбанню товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства, що не завжди сприяє отриманню доходів. Крім того, позивач зазначає, що перевірка проведена відповідачем з порушенням чинного законодавства України.

Постановою від 10.10.2007 року господарський суд Запорізької області позов задовольнив, визнавши протиправними та скасувавши податкове повідомлення-рішення Спеціалізовано державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя №10000150803/0 від 25.05.07р. При цьому, суд зазначив, що порушення з боку позивача вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" відповідачем не доведено. Суд не погодився з доводами відповідача, що оскільки операція з сировиною не є прибутковою, тому не пов’язана з господарською діяльністю позивача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що зміст підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168 від 03.04.97р. полягає у тому, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Апелянт стверджує, що позивачем дійсно були понесені витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована згідно з контрактами з фірмами Германії, Росії та Польщі.

Проте, зазначає апелянт, істотною умовою визначення діяльності підприємства господарською є спрямованість такої діяльності на отримання доходу. Таким чином здійснити дослідження всієї діяльності підприємства неможливо без дослідження кожної окремої операції. Апелянт стверджує, що в ході перевірки було проаналізовано не окрему господарську операцію, а частину діяльності платника податку, а саме: придбання сировини, яка складає замкнений цикл, який, в свою чергу, має певні наслідки для суб’єкта підприємництва.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено невиїзну (камеральна) документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ЗДП „Кремнійполімер" за березень 2007 року. За результатами перевірки складено акт за №43/08-03/00203625 від 18.05.2007р., де зазначається, що при перевірці поданої позивачем декларації за березень 2007р. були враховані дані попередньої виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2007р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2007р., який датований 18.05.2007р. №42/08-03/00203625.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.07р. №0000150803/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 37363,00грн.

Висновки перевірки пов’язано з наступними обставинами.

Позивачем (продавець) укладено:

1) контракт з ТОВ «Компанія Эксим»(Росія) №РР-1323/68-2005-120-643 від 01.03.2005р. на постачання:

- лаку КО-915Б; рідини ПМС-100; ПМС-200; ПМС-300; ПМС-400, Емалі КО-168 пр. сірого і білого кольору; Емульсії КЭ-10-01.

2) договір з фірмою «Novichem»Sp.z.o.o.. (Польща) №РР-1323/68-06-003-616 на постачання:

- бензоіла хлористого.

3) договір з «Petro Carbo Chem GmbH»№РР-1323/68-20005-276 від 01.02.2005р. на постачання: /

- трихлорсилана технічного,

4) договір з ПП „Лев.Сталь", ТОВ ПП „Рица" та ПП „ВКП „Хімекс" від 08.12.06р. №18 на постачання:

- емульсії ЕАП-40.

Продукція була відвантажена за наступною ціною: -

- Емульсія КЭ-10-01 - 8,0т. по ціні11420,4грн/т.

- 4,0т. по ціні 11419,20грн/т.,

- Емульсія ЭАП-40

- бензоіл хлористий

- рідина ПМС-200

- рідина ПМС-300

- рідина ПМС-100

- рідина ПМС-400

- емаль КО-168пр.Сіра

- емаль КО-168пр.Біла

- лак КО-915Б

- 2,02т. по ціні 11401,80грн./т.;

- 0,08т. по ціні 18140,0грн/т.;

- 38,4т. по ціні 5767,10грн/т.;

- 10,4т. по ціні 14746,91грн./т.,

- 6,8т. по ціні 14718,60грн./т.,

- 0,20т. по ціні 14746,91грн./т.,

- 0,6т. по ціні 14746,91грн./т.,

- 3,2т. по ціні 14746,91грн./т.,

- 2,6т. по ціні 14718,60грн./т,

- 1,0т. по ціні 8303,66грн./т;

- 3,0т. по ціні 8303,66грн./т;

- 13,2т. по ціні 14290,50грн./т.,

- 9,46т. по ціні 14349,75грн./т.,

- 3,3т. по ціні 14430,0грн./т.,

- 16,72т. по ціні 14471,25грн./т.

Згідно даних відомості обліку готової продукції по рах №26- „Готова продукція", звітна фактична собівартість 1 тони готової продукції складає:

- Емульсія КЗ-10-01 - 13744,31грн./т

- Емульсія ЗАП-40 - 21344,58грн./т

- бензоіл хлористий - 6303,53грн/т;

- рідина ПМС-200 - 14795,43грн./т;

- рідина ПМС-300 - 16046,84грн./т;

- рідина ПМС-100 - 15344,50грн./т;

- рідина ПМС-400 - 15021,17грн./т;

- емаль КО-168пр. Сіра - 8446,15 грн./т;

- емаль КО-168пр. біла - 9411,84 грн./т;

- лак КО-915Б - 15686,99 грн./т.

За результатом перерахування основних складових для виробництва вказаної готової

продукції звітних фактичних калькуляцій за лютий 2007р. була визначена кількість первинної сировини на кількість реалізованого продукту.

Отже, різниця між понесеними витратами позивача на виготовлення продукції та ціною

продажу продукції складає:

Емульсія КЗ-10-01 Емульсія ЗАП-40 бензоіл хлористий рідина ПМС-200

рідина ПМС-300

рідина ПМС-100

рідина ПМС-400

емаль КО-168пр. Сіра

(-) 2323,91 грн./т., (-) 2325,11грн./т. та (-) 2342,51грн./т.

(-) 3204,58грн./т.

(-) 536,43грн./т.

(-) 48,52грн./т. та (-) 76,83 грн./т.

(-) 1299,93грн./т.

(-) 597,59грн./т.

(-) 274,26грн./т. та (-) 302,57 грн./т.

(-) 142,49грн./т.

емаль КО-168пр. біла лакКО-915Б

(-) 1108,18 грн./т

(-) 1396,49 грн./т, (-) 1337,24 грн./т, (-) 1256,99грн./т. та

(-) 1215,74 грн./т.

Таким чином, в акті перевірки зазначено про реалізацію продукції за ціною нижче ціни собівартості. При цьому, доводи відповідача зводяться до того, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту лютого 2007 року суму ПДВ у розмірі 37363,00грн. у зв'язку з тим, що продаж продукції за окремими операціями відбувався за цінами, які є нижчими ціни собівартості. Неврахування податковим органом частки податкових накладних обумовлено тим, що ці податкові накладні стосуються накладних на придбання сировини для виготовлення продукції, реалізованої нижче ціни собівартості за лютий 2007р. Таким чином, зроблено висновок, що дані операції не направлені на отримання доходу, а тому не можливо вважати, що операція була здійснена в межах господарської діяльності і, відповідно, сума ПДВ, сплачена з цих операцій, не може бути включена до податкового кредиту.

Аналіз матеріалів справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносин, показав, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт,послуг) у власній господарській діяльності. Так, відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів поділяє правову позицію господарського суду першої інстанції відносно того, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання у власній господарській діяльності. Жодних умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав доход, законодавцем не встановлено.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Тобто, йдеться про господарську діяльність як сукупність господарських операцій, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, одна з господарських операцій може не бути безпосередньо направлена на отримання визначеного доходу, а бути передумовою для останнього.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій;

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки, відповідного, рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву, юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без в рахування податку;

з) ставку податку;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивач підтвердив свої дані у спірних періодах належним чином оформленими податковими накладними.

Як вже зазначалося, з матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача зводяться до того, що операція по придбанню сировини та наступному продажу товару не пов’язана з господарською діяльністю позивача, оскільки окрема операція не є прибутковою. Інших доводів, які б за змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчили про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями, відповідачем не зазначено. Таким чином, слід зробити висновок, що доводи апелянта суперечать нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, оскільки ані Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані Закон України "Про податок на додану вартість" не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості. Закон містить лише посилання на звичайні ціни, але даний термін не є тотожним терміну "собівартість продукції".

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі не довела обґрунтованість та законність винесення податкового повідомлення-рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізовано державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 10 жовтня 2007 року у справі №9/447/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 10 жовтня 2007 року у справі №9/447/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: А.О. Коршун