Ухвала суду № 30357681, 07.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. справа № 23/14/09-АП-3/60/09-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожан М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 08 квітня 2009 року у справі №23/14/09-АП-3/60/09-АП,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», смт.Приазовське Запорізької області

до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області №0000102302/2 від 15.08.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 28331,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на п.1.2 Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податку сплатити в бюджети або державні цільові фонди визначену суму коштів в порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Позивач також зазначав, що виходячи з положень Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини №271 від 26.02.1999р., а також п.11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" кошти, які підлягають перерахуванню сільськогосподарським товаровиробником на його окремий рахунок, залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не є податковими зобов'язаннями платника податків в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України № 2181-III) і не підлягають перерахуванню платником у визначені Законом №2181 строки до бюджетів або державних цільових фондів. Отже, стверджує позивач, сума ПДВ, яку необхідно перерахували на спецрахунок не підпадає під визначення податкового зобов'язання, підприємство в даному випадку не сплачує до бюджету ПДВ. Отже, на підставі викладеного, визначення ТОВ "Прогрес" суми податкового зобов'язання в розмірі 28331,00грн. не можна вважати таким, що відповідає вимогам Закону України №2181.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд з посиланням на вищевказані закони, Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини №271 від 26.02.1999р., дійшов висновку про те, що застосування штрафу чинним законодавством в даному випадку не передбачено.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. Відповідач зазначає, що відповідно до постанови КМУ №488 від 11.04.02р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 26.02.99р №271 та визнання такою, що втратила чинність, постанови КМУ від 01 березня 2002р. №233»не перераховані на спец рахунки кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету. На думку апелянта за даними платника по скороченій декларації (п.п.11.29 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») за жовтень 2005р. підлягало сплаті на спецрахунки 32905грн., а за даними перевірки -61236грн.

Позивач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2007р., про що складений акт від 14.04.2008р. №162/23-03750925.

В акті перевірки зазначається про заниження податку на додану вартість по скороченій декларації №2 (рослинництво) на 28 331,00 грн., в тому числі жовтень 2005р. - 28 331,00 грн. зведені дані наведено в таблиці (а.с.20-21). Зазначено також, що ТОВ "Прогрес" по скороченій декларації (рослинництво) по ПДВ не перерахувало на спеціальний рахунок ПДВ в сумі 28 331, 00 грн.

На підставі висновків перевірки (акт від 14.04.2008р. №162/23-0375092519) ДПІ у Приазовському районі Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000102302/0 від 25.04.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28331,00грн. (у тому, числі за основким платежем 28331,00грн.).

За результатами адміністративного оскарження рішення відповідача ДПІ у Приазовському районі Запорізької області рішенням від 02.06.2008р. №3211/10/23-513, прийнятим за розглядом первинної скарги ТОВ "Прогрес", залишено без змін податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000102302/0 від 25.04.2008р. Рішенням ДПА у Запорізькій області від 04.08.2008р. № 3455/10/25-020, прийнятим за розглядом повторної скарги ТОВ "Прогрес", скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приазовському районі Запорізької області форми "Р" №0000102302/0 від 25.04.2008р. у частині донарахуваніїя податку на додану вартість в сумі 28331,00грн. за порушення вимог п. 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість та у зазначеній частині рішення ДПІ у Приазовському районі від 02.06.2008р. №3211/10/23-513, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 09.06.2008р. №0000102302/1), та застосувала до ТОВ "Прогоес" штраФні (Фінансові) санкції в сумі 28331,00грн. з посиланням на абз.2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999р. №271.

15.08.2008р. ДПІ у Приазовському районі Запорізької області прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000102302/2, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 28331,00 грн. (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 28331,00 грн.). При подальшому оскарженні цього податкового повідомлення-рішення до ДПА України скарга платника залишена без задоволення.

Дослідивши надані до суду документи, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок прийняття повідомлень-рішень регламентований наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 №253 (з подальшими змінами в редакції наказів ДПА України від 27.05.2003 N247, №328 від 10.08.2005р.). Даний Порядок прийнято відповідно до Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про державну податкову службу в Україні".

Так, відповідно до п. 2.5 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" податкове повідомлення письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення.

За приписами преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження і дій органів стягнення.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. А у відповідності до п.1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.11.29. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла у періоді, в якому виявлено порушення - у жовтні 2005р.), до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. При цьому зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

За змістом п.1 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999р. №271 (в редакції постанови КМУ №254 від 04.03.2004р.), цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до абз.2 п.4 Порядку залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Згідно з п.1.5 ст.1 3акону України №2181 штрафна санкція (штраф) це - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Штрафні санкції, встановлені п.17.1 ст.17 даного Закону за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Разом з тим, нормами ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не визначено застосування штрафу у разі нецільового використання акумульованих коштів.

Виходячи з викладеного, кошти, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не є податковим зобов'язанням платника податків у розумінні Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ці кошти не підлягають перерахуванню платником у визначені цим Законом строки до бюджетів або державних цільових фондів. Проте, у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Разом з тим, застосування штрафних санкцій в даному випадку не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статями 195, 196, 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області на постанову господарського суду запорізької області від 08 квітня 2009 року у справі №23/14/09-АП-3/60/09-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду запорізької області від 08 квітня 2009 року у справі №23/14/09-АП-3/60/09-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена протягом місяця згідно зі ст.212 КАС України

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан