Ухвала суду № 30357532, 16.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р.справа № 23/26-3/210-13/231/06-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2007р. у справі №23/26-3/210-13/231/06-АП,

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.Н. Кузьміна»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

за участі прокурора Запорізької області

про: скасування податкових повідомлень-рішень №0000062600/0 від 17.06.03р., №0000062600/1 від 19.07.03р., №0000062600/2 від 17.09.2003р. та №0000112600/3 від 27.11.03р.,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000062600/0 від 17.06.03р., №0000062600/1 від 19.07.03р., №0000062600/2 від 17.09.2003р. та №0000112600/3 від 27.11.03р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 196839,80грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що безпідставними є висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 12.06.2003р. № 12/26-20-32/00186536 щодо завищення суми витрат з урахуванням приросту (убутку) за 1 квартал 2002р. на суму нарахованої амортизації в розмірі 50 % від балансової вартості (328.066,33грн.) активів з терміном корисного використання більше одного року і вартістю понад 5.000,0грн., на загальну суму 656.132,54грн. Тобто змінне устаткування, на думку відповідача, відноситься до основних фондів 3 групи, а тому не включається до складу валових витрат, а підлягає амортизації.

На підтвердження своєї позиції позивач зазначав, що основним видом діяльності ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.. А.Н. Кузьміна» є виробництво спеціальних сталей і сплавів. Як підприємство з неповним металургійним циклом (виплавка сталі виробляється в електродугових печах з використанням металевого брухту, а не з використанням чавуна і руди як вихідних продуктів) позивач має складну технологічну схему виробництва продукції, що містить у собі різні види виплавки вихідного металу, розливання і злитки й електроди, що витрачаються, прокатки, кування, холодного волочіння, обробки готової металопродукції, способів контролю й атестації металу. Однією з особливостей виробництва металопродукції на підприємстві позивача є застосування при виробництві окремих видів спеціалізованого змінного устаткування, що може здобуватися на стороні або виготовлятися самостійно. При цьому у виробничому процесі для безпосереднього впливу на оброблюваний матеріал використовується змінне устаткування, яке застосовується спеціалізовано для виробництва певних видів продукції і змінюється лише при переході на виробництво інших видів продукції. Таким чином, позивач зазначав, що вказані в акті перевірки малоцінні не оборотні матеріальні активи використовуються в технологічному процесі виготовлення про дукції і класифіковані підприємством як змінне обладнання, тому вказані в акті перевірки малоцінні необоротні матеріальні активи не відносяться до категорії основних засобів і не можуть амортизуватися у порядку, встановленому статтею 8 Закону України "Про оподатку вання прибутку підприємств".

Оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за результатами нового розгляду після скасування апеляційною інстанцією.

Постановою від 04.10.2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив позов, скасувавши спірні податкові повідомлення-рішення. При цьому суд зазначив, що позивач міг застосовувати та посилатися на Лист ДПА №286/7/15-1117 від 12.01.01р., оскільки за нормами підпункту г) пункту 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон України №2181) змінами внесеними Законом України від №550-ІУ від 20.02.2003р.) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Крім того, судом було застосовано норми підпункту д) пункту 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України №2181, згідно з якими не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на норми підпункту 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону 2181, згідно з яким у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Апелянт стверджує, що позивачем було занижено об'єкт оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов'язань, тому до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону 2181 у розмірі 50% від суми недоплати та додатково на підставі пп.17.1.6 у розмірі 50%, загальний розмір штрафу склав 100%. Крім того, апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції були взяті до уваги висновки судово-економічної експертизи, які не співпадають з висновками СДПІ, викладеними в акті перевірки.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Управлінням дослідних перевірок головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведена позапланова документальна перевірка ВАТ "Дніпроспецсталь" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків із ДП «ЛАМА-Ф» СП УПП «АБ Імекс»ЛТД за період 2002 року та достовірності розбіжностей, заявлених ВАТ "Дніпроспецсталь" в уточненій декларації за 1-й квартал 2002р. в порівнянні з даними звітної декларації.

Згідно з висновками перевірки повивачем у першому кварталі 2002 року завищено суму убутку по малоцінним предметам на 328066,33грн. (на суму нарахованої амортизації в розмірі 50% від балансової вартості основних засобів 3-ї групи, врахованих в податковому обліку в складі малоцінних необоротних матеріальних активів) та занижено приріст в цілому по розрахунку приросту (убутку) на 328066,33грн., внаслідок чого за 1 квартал 2002 року занижено податок на прибуток на 98419,9грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2003 року №12/26-20-32/00186536, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2003р. №0000062600/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 98419,9грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 98419,9грн.

За наслідками адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення до СДПІ по роботі з ВПП, ДПА у Запорізькій області та ДПА України скарги позивача залишені без задоволення, а суми, визначені в податковому повідомленні-рішення від 17.06.2003р. №0000062600/0 підтверджені, про що винесені, відповідно, податкові повідомлення-рішення №0000062600/1 від 19.07.03р., №0000062600/2 від 17.09.2003р. та №0000112600/3 від 27.11.03р.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Так, з урахуванням норм пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції, що діяла у 2002 році) під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року, який набрав чинності з 01.01.03р. внесені зміни такого змісту: «в абзаці першому підпункту 8.2.1 слова: "що використовуються" замінено словами: "що призначаються платником податку для використання".

Ця стаття не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінності віднесених згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Листа ДПА України N286/7/15-1117 від 12.01.2001р. «Щодо відображення в податковому обліку витрат на придбання малоцінних предметів»скасовано у зв'язку набранням з 01.01.03р. чинності Законом України від 24 грудня 2002 року (Лист Державної податкової адміністрації N3584/7/15-1317 від 04.03.2003р., яким було встановлено інший порядок податкового обліку).

На даний час порядок віднесення до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі -П(С)БО), затвердженими наказами Міністерства фінансів України, та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. N291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за N893/4186.

Таким чином, відповідаю до Інструкції малоцінні та швидкозношувані предмети обліковуються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". При цьому на рахунку 22 (клас 2 "Запаси") обліковуються малоцінні та швидкозношувані предмети, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів. На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.

Пунктом 5 П(С)БО 7 "Основні засоби" (20288-00) встановлено, що підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Крім того, відповідно до п.1.2 Порядку ведення обліку приросту (убутку балансової вартості покупних товарів (крім активів, що піддягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерстві фінансів України від 11.06.98р. N124 (20417-98), що зареєстровано в Міністерств юстиції України 03.07.98р. за N417/2857р. визначається правила веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, крім активів, що підлягають амортизації, цінних таперів та деривативів (далі - товарні запаси) малоцінних предметів на складах, покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (далі - матеріальні ресурси).

Таким чином, вірною є позиція позивача, з чим обґрунтовано погодився суд першої інстанції, що у податковому обліку втрати на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів (рахунок 22), а також малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112), обліковуються як витрати на придбання матеріальних активів за правилами, встановленими підпунктами 5.2.1 п.5.2 та п.5.9 ст.5 Закону, з відображенням їх балансової вартості у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів.

Витрати на придбання таких малоцінних предметів відображаються у рядку 12 Декларації про прибуток підприємства, а приріст (убуток) їх балансової вартості - у 13 рядку Декларації з відповідним знакам. При цьому сума бухгалтерської амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, нарахована відповідно до п.27 П(С)БО, зменшує балансову вартість таких матеріальних активів і відображається як убуток їх балансової вартості в рядку 13 Декларації.

Пунктом 27 П(С)БО встановлено, що метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Пунктом 27 П(С)БО 7 встановлено, що амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, а решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

З акту перевірки не можливо встановити, чи використовувалось таке обладнання протягом 365 днів чи інший час, оскільки у додатку 2 до акту перевірки, в якому наведений перелік змінного обладнання (бойки, муфеля, валки та інше), зазначено лише дату вводу такого обладнання в експлуатацію. Скільки таке обладнання використовувалось до повного зносу СДПІ по роботі з ВПП при перевірці не досліджувалось.

Колегія суддів вважає необґрунтованою позицію відповідача, що перелік зазначених в пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основних фондів має бути затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, а у випадку відсутності такого переліку платники податків не повинні керуватися іншими діючими підзаконними нормативно-правовими актами. Дана точка зору суперечить нормам чинного законодавства.

При віднесені спірного обладнання до категорії змінного підприємство керувалося наступними нормативно-правовими актами:

1) «Інструкцією по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції на підприємствах чорної металургії»затверджено міністерством чорної металургії СРСР у 1981р.;

2) «Методичними рекомендаціями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції на підприємствах чорної металургії»;

3) «Інструкцією по обліку матеріальних цінностей на підприємствах і в організаціях чорної металургії»;

4) «Інструкцією про нормування оборотних засобів підприємств чорної металургії»;

Так, згідно з «Інструкцією по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції на підприємствах чорної металургії»змінне обладнання визначається як багаторазово використовувані у виробничому процесі пристрої, що застосовуються для безпосереднього впливу на оброблюваний метал, спеціалізовані для виробництва певних видів продукції та змінювані при переході на виробництво інших видів продукції. Тобто спеціальні пристрої цільового призначення, як то: моделі штампи, прес-форми, спеціальні прокатні валки, спеціальний інструмент та інше відносяться до малоцінних необоротних активів.

Визначальним критерієм дня віднесення матеріальних цінностей до основних фондів є використання останніх більше 365 днів з дати введення в експлуатацію. Тобто для того, щоб класифікувати придбане та передане у виробництво змінне обладнання як «основні фонди»необхідно встановити факт використання вказаного обладнання у господарській діяльності підприємства впродовж періоду, що перевищує 365 календарних днів.

Щодо застосування позивачем як платником податку роз'яснень, наданих податковим органом у відповідних листах, слід зазначити, що згідно з пп. г) підпункту 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України 2181 (із змінами і доповненнями згідно з Законом України від 20.02.2003р. №550-ІУ) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Більш того, відповідно до підпункту д) вищевказаного пункту Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення або узагальнюючого податкового роз'яснення тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано. Позивач застосовував дану норму в період здійснення перевірки (з 03.04.2003р. по 12.06.2003р.), тобто вже після того, як Закон №550-ІУ набрав чинності.

З урахуванням вимог ст.58 Конституції України Постанова Кабінету Міністрів України №494 від 16.05.2001р. щодо необхідності затвердження наказом центральних податкових органів у встановленому порядку роз'яснень, не підлягає застосуванню, оскільки не мас зворотної сили. Тому положення вказаної Постанови не поширюється на Лист ДПА № 286/7/15-1117 від 12.01.2001р. через те, що його було прийнято до набрання чинності Постанови КМУ.

За таких обставин позиція позивача як платника податків є обґрунтованою, законних підстав для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 50% суми донарахованого податкового зобов'язання на підставі пп.17.1.6 ст.17 Закону України 2181 у відповідача не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2007р. у справі №23/26-3/210-13/231/06-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2007р. у справі №23/26-3/210-13/231/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан