Ухвала суду № 30357490, 23.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р.справа № 23/614/07-АП-5/251/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Бишевської Н.А. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову: господарського суду Запорізької області від 27.08.2008 року у справі №23/614/07-АП-5/251/08-АП

за позовом: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99», м.Запоріжжя

до відповідача-2: Приватного підприємства «Центр-Проект», м.Дніпропетровськ

про: визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору від 01.11.2004р. №01/11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»(далі по тексту -ТОВ «ІнтерСіч 99», відповідач-1) та Приватним підприємством «Центр-Проект»(далі по тексту -ПП «Центр-Проект», відповідач-2).

Позов обґрунтований тим, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. у справі №А7/84 визнано недійсними установчі документи ПП «Центр-Проект»з 17.03.2004р., припинено юридичну особу ПП «Центр-Проект»та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №04201931 з моменту його видачі, а саме: з 24.03.2004р. На думку позивача, укладаючи спірну угоду з ТОВ «ІнтерСіч 99», ПП «Центр-Проект»діяло з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. З урахуванням зазначеного позивач просив суд застосувати правові наслідки, передбачені ст.207 Господарського кодексу України.

Постановою від 27.08.2008 року господарський суд Запорізької області в задоволенні позову відмовив. При цьому суд зазначив, що позивачем не доведено обставини, які зумовлюють настання нас лідків укладання та виконання угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та су спільства, не надані відповідні докази. Суд також зауважив, що сам факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Центр-Проект»і свідоцтва платника податку на додану вартість не є належним та допустимим доказом наявності у ПП «Центр-Проект»умислу, тому суд визначився щодо необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 27.08.2008 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, зокрема, факти, встановлені судом у справі №А7/84. За твердженням апелянта, саме постанова господарського суду Дніпропетровської області у справі №А7/84 є доказом наявності умислу в діях відповідача-2 при укладанні спірної угоди з ТОВ «ІнтерСіч 99». Тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог апелянт вважає необґрунтованим, вказує, що господарське зобов'язання за спірною угодою вчинено з метою ухилення від сплати податків, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Апелянт впевнений, що договір від 01.11.2004р. №01/11 є таким, що не відповідає вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «ІнтерСіч 99»з питань дотримання податкового та валютного законодавства у взаємовідносинах з ПП «Центр-Проект»за період 01.04.2004р. по 01.04.2007р., Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя складено акт від 01.08.2007р. №1253/23-07/30294039. За висновками акту перевірки 01.11.2004р. між ТОВ «ІнтерСіч 99»та ПП «Центр-Проект»було укладено договір №01/11 по наданню послуг з перевезення матеріалів ВУК (верхнього устрою колії) ТОВ «ІнтерСіч 99»за письмовим замовленням останнього.

Матеріалами справи підтверджено здійснення вказаної господарської операції, а саме: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ц-0000001 від 30.11.2004р. та податковою накладною від 30.11.2004р. №01/11 на 30966,70грн. (а.с.33-34). Тобто, за перевезений товар ТОВ «ІнтерСіч 99»перерахувало ПП «Центр-Проект»грошові кошти у розмірі 30966,70грн., а відтак, розрахунки за спірною господарською операцією здійснені в повному обсязі, що також не заперечується сторонами у справі.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. у справі №А7/84 визнано недійсними установчі документи ПП «Центр-Проект»з моменту їх державної реєстрації, а саме: з 17.03.2004р.; припинено юридичну особу ПП «Центр-Проект»та визнано недійсним свідоцтво №04201931 про реєстрацію платника податків на додану вартість, видане ПП «Центр-Проект»з моменту його видачі, а саме: з 24.03.2004р. (а.с.24-26). Також в у справі №А7/84 встановлено, що ПП «Центр-Проект»створено на підставну особу -ОСОБА_1, яка, згідно з усними поясненнями, не мала наміру здійснювати повноваження як власник цього підприємства.

Аналіз матеріалів справи та норм права які регулюють спірні правовідносини показав наступне.

За правилами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ч.1 ст.208 якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Виходячи з викладеного, лише за наявності наміру (мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства) можливе визнання зобов'язання недійсним. Разом з тим, допустимими доказами ухилення від оподаткування є вирок суду у кримінальній справі за кваліфікацією по ст.212 КК України, але такого вироку суду не надано. За умови відсутності доказів ухилення від сплати податків, а також наміру неможливо зробити висновок про наявність в діях відповідача-2 мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства при укладенні спірної угоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду даної справи позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не було надано суду доказів умисного ухилення відповідачем-2 від сплати податків, або порушення порядку зайняття підприємницькою діяльності, а посилання позивача на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. є необґрунтованим, оскільки вищевказані обставини за відсутності належних та допустимих доказів не є підставою вважати наявним умисел та мету ПП «Центр-Проект»укласти угоду, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що підтверджується відповідними первинними документами.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Матеріали справи свідчать, що правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що підтверджується фактичним виконанням робіт та проведенням розрахунків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2008 року у справі №23/614/07-АП-5/251/08-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2008 року у справі №23/614/07-АП-5/251/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: М.П. Кожан