Постанова № 30357475, 21.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. справа № 9/480/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м.Енергодар, Запорізька область

на постанову: господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2007 року у справі №А13/409/07-АП-9/480/07-АП

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Енергодарської філії ВАТ «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м.Енергодар, Запорізька область

до: Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області №0000102320/0 від 30.06.2006р., яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 34384,79грн.

Позов вмотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач стверджує про безпідставність висновку податкового органу про порушення з боку підприємства граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість і зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання сплачена позивачем як платником податку, про що свідчать платіжні документи, тому підстав для нарахування санкцій у відповідача не було, оскільки сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2005р. за №0000632310/0 сплачено підприємством у повній мірі. Позивач зазначає, що згідно із законодавством податкове повідомлення приймається податковим органом окремо за кожним випадком сплати суми податкового боргу залежно від кількості випадків сплати за цей період; окрім того, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом. Тому, з урахуванням неотримання підприємством відповідного податкового повідомлення-рішення, та тієї обставини, що сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2005р. №0000632310/0 сплачена, позивач вважає, що нарахування штрафу є незаконним. Позивач також зауважив, що нарахування штрафу здійснено з порушенням ст.250ГК України, тобто з пропуском строку.

Суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позову з посиланням на те, що податкове повідомлення-рішення №0000102320/0 від 30.06.2006р. є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання його нечинним відсутні. При цьому суд визначився, що нарахування позивачу штрафних санкцій, передбачених п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»здійснено правомірно.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку, просить скасувати постанову та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з'ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана об'єктивна оцінка доводам, зазначених у позові; не з'ясовано обставин, на підставі яких відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення підприємством граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Апелянт також вказує на однобічність судового рішення та вважає, що висновки суду ґрунтуються на висновках акту перевірки, що виключає їх об'єктивність та законність. Як стверджує апелянт, суму податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2005р. за №0000632310/0 ним сплачено в повному обсязі, тому застосування санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним. Окрім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що нарахування штрафних санкцій було здійснено з порушення строків, передбачених ст.250 ГК України.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Енергодарське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 20.06.2006р., за результатами якої складно акт від 23.06.2006р. №16/23-1/-04803109, де зазначено, зокрема, про несвоєчасну сплату підприємством податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 1094172,26грн., у тому числі податкового зобов'язання по податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №000632310 від 29.09.2005р. (акт перевірки а.с.13-18, а.с.52-57 матеріалів справи).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000102320/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34384,79грн. За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу - без змін.

Із змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції визнано обґрунтованим нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 340384,79грн. за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на строк від 31 до 90 календарних днів, а саме: у розмірі 20% від загальної суми несплачених у встановлений строк податкових зобов'язань. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон №2181).

За приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Законодавець визначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях (пп.7.7 ст.7 цього Закону). Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Національний банк України, згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», визначає систему, порядок і форми платежів. Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

А відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, аналіз зазначеного законодавства показав, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість, виконало зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за періодами, визначених підприємством у платіжних дорученнях (перелік податкових декларацій та відповідних платіжних доручень наведено у акті перевірки (а.с.13-18 акту).

З наданих до суду розрахунків відповідача щодо нарахування суми податкових зобов'язань підприємства позивача по податку на додану вартість вбачається, що окрім сум податкового зобов'язання, визначених у податковому повідомленні-рішенні №000632310 від 29.09.2005р., до спірного податкового повідомлення-рішення увійшли суми податкових зобов'язань за податковими деклараціями платника податку, визначеними ним самостійно.

Судом не з'ясовано та не взято до уваги факту сплати позивачем податку на додану вартість за платіжними документами (а.с.200-208, 226). Отже, позивачем самостійно сплачені суми податкових зобов'язань, зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість, проте відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені платежі зарахував в рахунок погашення суми податкового боргу, тобто не за призначенням платежу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства; самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним (34384,79грн.- 350грн.=34034,79грн.).

Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»на постанову господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2007 року у справі №А13/409/07-АП-9/480/07-АП слід задовольнити частково, а постанову суду -скасувати. Позов Відкритого акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області №0000102320/0 від 30.06.2006р в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34034,79грн.

Керуючись ст.ст.195,196,198 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»на постанову господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2007 року у справі №А13/409/07-АП-9/480/07-АП задоволено частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2007 року у справі №А13/409/07-АП-9/480/07-АП скасувати.

Позов задовольнити частково .

Скасувати податкового повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 30.06.2006р в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34 034,79 грн.

В решті позову відмовити .

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан