Постанова № 30357552, 06.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2013 року 810/364/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Голодненко В.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бучанський приладобудівний завод «ВЕДА»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Бучанський приладобудівний завод «ВЕДА» (надалі - позивач) з позовною заявою до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0000852310.

Ухвалами суду від 28.01.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання.

В судове засідання з'явився представник позивача, відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явився. Повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою.

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0000852310. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушенням відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

У вересні 2012 року податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «РІП» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 14.09.2012 № 1353/22-4/05756731 (надалі - Акт перевірки).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень:

- пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПАТ «БПЗ Веда» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16967 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 9300 грн. та за червень 2011 року на суму 7667 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «РІП».

Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що договори укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ «РІП» не спричинили реального настання господарських операцій.

В обґрунтування висновків щодо наявності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на матеріали перевірки діяльності ТОВ «РІП», з яким позивач мав договірні правовідносини, зокрема, на дані отримані зі службової записки ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 28.02.2012 № 1801/7/26-014 з матеріалами щодо фіктивності ТОВ «РІП», а саме протоколу допиту свідка від 13.09.2011, отриманого старшим оперуповноваженим з ОВС ГУПМ ДПС України - ОСОБА_3, у директора та засновника ТОВ «РІП» - ОСОБА_4, а також Акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП» від 07.09.2011 № 1984/23-03/32163147.

Із Акту перевірки складеного відповідачем слідує, що підставою для висновку про те, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «РІП» здійснювались без наміру настання правових наслідків, стали дані, зазначені у протоколі допиту свідка від 13.09.2011 та в Акті перевірки про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП», з яких відповідачем встановлено, що громадянин ОСОБА_4 господарської діяльності ТОВ «РІП» не проводив.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0000852310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16968,00 грн. в тому числі за основним платежем - 16967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копія договору від 05.04.2011 № 5/04;

- копія акту приймання виконаних будівельних робіт;

- копії податкових накладних;

- копії видаткових накладних;

- копії платіжних доручень;

- копії прибуткових накладних;

- копія протоколу допиту свідка.

Із вищезазначених документів слідує, що 05.04.2011 між позивачем та ТОВ «РІП» було укладено договір № 5/04 (далі - договір №5/04). За умовами цього договору ТОВ «РІП» (виконавець за договором) зобов'язувалось виконати ремонтно-будівельні роботи в м. Буча Київської області, по вул. Горького, 8, а ВАТ «Бучанський приладобудівний завод «Веда» (замовник за договором) прийняти та оплатити ці роботи. Роботи виконувались при погодженні сторонами згідно складеного кошторису (додаток до договору), який може змінюватись при виникненні додаткових обсягів робіт та матеріалів.

Дійсність виконання договору №5 була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами:

- видатковими накладними №РН-0000040 від 18.05.2011; №РН-0000039 від 18.05.2011; № МЕХ-002753 від 18.05.2011; № 18963 від 06.05.2011; № 18965 від 06.05.2011; № 68403 від 29.04.2011; № 39 від 28.04.2011; № 260 від 29.04.2011; №РН-0000034 від 05.05.2011; № RAK-016080 від 08.04.2011; № РН-0000033 від 21.04. 2011; № МЕХ-002417 від 26.04.2011; № RAK-015285 від 21.03.2011; № Рнк/КС-0005305 від 23.03.2011; № Ф-00000180 від 29.04.2011; № МЕХ-002751 від 18.05.2011; № 560 від 19.05.2011; № АD-1805/1 від 18.05.2011; № Рнк/КС -0010062 від 18.05.2011; № РН-0000035 від 05.05.2011; № 017812 від 18.05.2011; № РН-0000441 від 27.05.2011; № РН-0000135 від 31.05.2011; № Рн-0000044 від 30.05.2011; № RAK-017854 від 19.05.2011; № Рнк/КС-0011194 від 30.05.2011;

- податковими накладними №399 від 18.05.2011; №116 від 24.06.2011; №6 від 17.05.2011; №7 від 17.05.2011; № 405/001 від 17.05.2011; № 137 від 05.05.2011; № 1989 від 27.04.2011; № Рнк/КС-0008433 від 27.04.2011; № 0011811/024 від 21.04.2011; № 01181 від 28.04.2011; № 589 від 27.04.2011; № 39 від 21.04.2011; від 62 від 21.04.2011; № 1388 від 29.04.2011; № 269 від 27.04.2011; № 1 від 05.05.2011; № 05788-Д від 30.05.2011; № 616 від 27.05.2011; № 141 від 07.04.2011; №00931 від 08.04.2011; № 00063-Ф від 05.04.2011; № 60 від 04.04.2011; № 168 від 07.04.2011; № 165 від 04.04.2011; № 3 від 21.04.2011; № 815/001 від 21.04.2011; № 00747 від 21.03.2011; № 433 від 21.03.2011; № 00804 від 25.03.2011; № 570 від 24.03.2011; № 213 від 21.03.2011; №0007587/024 від 22.03.2011; №44 від 27.04.2011; №1057/001 від 29.04.2011; № 62 від 19.05.2011; № 43 від 17.05.2011; №0014495/024 від 17.05.2011; № 2 від 05.05.2011; № 274 від 11.05.2011; № 10 від 10.06.2011; № 1632 від 17.05.2011; № 428 від 18.05.2011; № 32 від 26.05.2011; № 11 від 27.05.2011; № 319 від 18.05.2011; №0016013/024 від 27.05.2011;

- платіжними дорученнями № 226 від 17.05.2011; № 227 від 17.05.2011; № 225 від 17.05.2011; № 199 від 05.05.2011; № 184 від 27.04.2011; № 163 від 21.04.2011; № 181 від 27.04.2011; № 164 від 21.04.2011; № 168 від 21.04.2011; № 182 від 27.04.2011; № 197 від 05.05.2011; №249 від 27.05.2011; № 141 від 07.04.2011; № 140 від 07.04.2011; № 137 від 04.04.2011; №166 від 21.04.2011; № 167 від 21.04.2011; № 122 від 21.03.2011; № 128 від 24.03.2011; № 121 від 21.03.2011; № 124 від 22.03.2011; № 183 від 27.04.2011; №190 від 29.04.2011; № 234 від 19.05.2011; № 223 від 17.05.2011; № 224 від 17.05.2011; №198 від 05.05.2011; № 205 від 10.05.2011; № 222 від 17.05.2011; № 228 від 18.05.2011; № 247 від 26.05.2011; № 251 від 27.05.2011; № 231 від 18.05.2011; № 250 від 27.05.2011;

- прибутковими накладними № ПН-0000058 від 18.05.2011; № ПН-0000045 від 18.05.2011; № ПН-0000040 від 06.05.2011; № ПН-0000039 від 06.05.2011; № ПН-0000032 від 29.04.2011; № ПН-0000027 від 27.04.2011; № ПН-0000028 від 28.04.2011; № ПН-0000029 від 28.04.2011; №ПН-0000030 від 29.04.2011; № ПН-0000033 від 29.04.2011; № ПН-0000034 від 05.05.2011; № ПН-0000051 від 30.05.2011; від 08.04.2011; № ПН-0000018 від 05.04.2011; № ПН-0000023 від 08.04.2011; №ПН-0000038 від 21.04.2011; № ПН-0000026 від 26.04.2011; № ПН-0000016 від 21.03.2011; № ПН-0000021 від 25.03.2011; № ПН-0000017 від 21.03.2011; № ПН - 0000019 від 23.03.2011; № ПН-0000031 від 29.04.2011; № ПН-0000046 від 18.05.2011; № ПН-0000056 від 19.05.2011; № ПН-0000042 від 18.05.2011; № ПН-0000053 від 18.05.2011; № ПН-0000035 від 05.05.2011; № ПН-0000036 від 11.05.2011; № ПН-0000043 від 18.05.2011; № ПН-0000059 від 27.05.2011; № ПН-0000060від 31.05.2011; № ПН-0000049 від 30.05.2011; № ПН-0000057 від 19.05.2011; № ПН-0000050від 30.05.2011.

Окрім того представник позивача, обґрунтовуючи господарську доцільність укладення договору №5/04 та виконання ремонтно-будівельних робіт цим договором подав до суду акти приймання виконаних будівельних робіт від 05.04.2011 та за червень 2011 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У письмових запереченнях, відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та контрагентом ТОВ «РІП», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір №5/04, за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит, - відповідач вважає таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам суспільства та є нікчемним.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договору №5 в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «РІП» правочину на підставі тих порушень, які були встановлені у ТОВ «РІП», фактично відповідачем було перекладено фінансову відповідальність за встановлені порушення з ТОВ «РІП» на позивача у справі. Крім того, відповідач не прийняв до уваги той факт, що на момент здійснення господарських правовідносин з позивачем - ТОВ «РІП» було належним чином зареєстровано як платник податків і мало право складати податкові накладні. Крім того, свої висновки щодо нікчемності укладеного позивачем з ТОВ «РІП» правочину, відповідач обґрунтовує наявністю протоколу допиту свідка від 13.09.2011 - ОСОБА_4 по кримінальній справі № 69-116.

Суд звертає увагу, що вироку у вказаній кримінальній справі не день розгляду справи немає та вина директора ТОВ «РІП» є недоведеною, а протокол допиту не може бути підставою визнання правочину таким, що укладений без наміру настання реальних наслідків, тобто нікчемним.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору №5/04, оскілки виконання договору №5/04 та право позивача на формування податкового кредиту підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Позивачем надано суду документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «РІП», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0000852310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0000852310, прийняте Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 березня 2013 р.