Ухвала суду № 30357335, 03.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2009 р.справа № 6/211

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Божко Л.А. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 19 вересня 2007 року у справі №6/211,

за позовом Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про визнання нечинним акта,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач (Завод) звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді №0000391540/3 від 29.05.2007 року про визначення Заводу штрафної санкції з акцизного збору в сумі 32425,00грн.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що у податковому векселі зазначається сума акцизного збору, що визначається за ставками для готової продукції, які діють на дату отримання спирту етилового. При цьому податковий вексель вважається повністю погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в зазначений у векселі термін. Спірні податкові векселі були видані до набрання чинності Законом України від 25.03.2005 року "Про внесення змін Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", а відтак Завод при їх видачі і погашенні діяв у повній відповідності до вимог законодавства. Позивач стверджує, що Бюджетним кодексом не встановлено, що Закон про Державний бюджет України може встановлювати нові, чи скасовувати існуючі податки, збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного законодавства з питань оподаткування. Тобто Закон України "Про державний бюджет на 2005 рік" не може впливати на податкові ставки і механізм справляння податків і зборів. Збільшення ставки акцизного збору законом про державний бюджет є неправомірним і не породжує для позивача обов'язку сплачувати доплату ставки починаючи з 31.05.2005 року. Завод надав контролюючому органу під час перевірки копії п'ятого аркушу вантажної митної декларації форми МД-2, на якому вчинений напис Кіровоградської митниці про фактичне вивезення лікеро-горілчаних виробів за межі митної території України на загальну суму акцизного збору 23592,60грн. та 6375,00грн. Позивач наполягає, що правомірно скористався пільгою по акцизному збору, відтак Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді безпідставно застосовано штрафну санкцію у спірному податковому повідомленні-рішенні. У випадку відсутності фактично нарахованого платежу у бюджет у вигляді податку, збору чи обов'язкового платежу в результаті документальної перевірки, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути застосований, оскільки немає необхідної бази для нарахування штрафної (фінансової) санкції.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд посилався на норами пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними фондами», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір», пп.7.1 пункту 7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та Бюджетним кодексом України.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1999 року №275 "Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового не денатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію" податковий вексель вважається повністю погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в зазначений у векселі термін. Погашення податкового векселя проводиться з урахуванням зміни ставок акцизного збору на момент здійснення реалізації підакцизної продукції. Посилаючись на Закон України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 25 березня 2005 року №2505-ГУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", встановлено ставку акцизного збору 17грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту. При цьому апелянт вказує, що Державний Кіровоградський сокоекстрактовий завод платив 16 грн. за 1 літр 100 відсоткового спирт.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді проведено виїзну планову перевірку Заводу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року.

За результатами перевірки складено акт №83/23-1/00378844 від 02.10.2006 року, де зазначається, що Завод у порушення ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»і ст.6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»визначив суми акцизного збору за травень-червень 2005 року без врахування зміни ставки акцизного збору, встановленої Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України», що призвело до заниження на 64850,00грн. акцизного збору за вказаний період. В акті перевірки зазначено, що сплата акцизного збору здійснювалась заводом згідно з податковими векселями на сплату акцизного збору, розрахованого за 16,00грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту. Вказані векселі були датовані 22.02.2005 року - 25.03.2005 року та мали термін погашення 11.06.2005р.-22.06.2005 року.

Також в акті зазначається, що в порушення пп. г) п.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»і пп.7.1 п.7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору (затверджений наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2001 року за №295/5496, із змінами і доповненнями) Завод в грудні 2005 року застосував пільгу з акцизного збору (не нараховував акцизний збір) по операціях з експорту підакцизної продукції, яка здійснена без наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації. На ВМД відсутня відмітка митного органу про фактичне вивезення підакцизної продукції за межі митної території України. За висновком податкового органу вказане порушення призвело до заниження на 29967,60грн. акцизного збору за грудень 2005 року.

Крім цього, в акті перевірки вчинено запис, що в розрахунку акцизного збору за грудень 2005 року сума акцизного збору 1177267,54грн. не відповідає фактичній вартості оплаченого спирту, тобто завищена на 128810,54грн.

Державна податкова інспекція у м.Кіровограді визначила Заводу суму податкового зобов'язання по акцизному збору за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням №0000391540/0 від 11.10.2006 року в сумі 47409,00грн., №0000391540/1 від 22.12.2006 року в сумі 47409,00грн., №0000391540/2 від 05.03.2007 року в сумі 47409,00грн.

Після адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у м.Кіровограді рішенням про результати розгляду первинних скарг за №19908/10/25-018 від 21.12.2006 року, Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області рішенням про результати розгляду повторних скарг за № 725/10/25-037 від 24.02.07р. залишили без змін нарахування штрафної санкції по акцизному збору, а скарги Заводу без задоволення.

Державна податкова адміністрація України рішенням про результати розгляду повторних скарг за №4764/6/25-0515 від 16.05.2007 частково задовольнила скаргу Заводу та скасувавши попередні податкові повідомлення-рішення та зменшила штрафну санкцію на 14984,00грн.

Відповідач податковим повідомленням-рішенням №0000391540/3 від 29.05.2007 року визначив Державному Кіровоградському сокоекстрактовому заводу суму податкового зобов'язання по акцизному збору за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 32425,00грн.

При винесенні спірного рішення відповідач застосував штрафну санкцію з посиланням на підпункт 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", про що вказується в спірному податковому повідомленні-рішенні, розрахунку штрафних санкцій та у рішенні Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторних скарг від 16.05.2007 року за №4764/6/25/0515, яким зменшено розмір штрафної санкції на 14984,00грн. за грудень 2005 року.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказує, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином колегія суддів погоджується з думкою суду про те, що адміністративно-правова конструкція пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає обов'язкові передумови для їх застосування. Під згаданим податковим зобов'язанням розуміється лише обов'язок платника податку сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у вигляді податків, зборів, обов'язкових платежів. Обчислення штрафу відбувається від суми фактично донарахованого податку, збору чи обов'язкового платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку відсутності фактично донарахованого платежу у бюджет у вигляді податку, збору чи обов'язкового платежу в результаті документальної перевірки, п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути застосований, оскільки немає необхідної бази для нарахування штрафної (фінансової) санкції.

За результатами акту перевірки №83/23-1/00378844 від 02.10.2006 року податковим органом не було донараховано податкового зобов'язання по акцизному збору, оскільки окрім заниження були також виявлені факти завищення акцизного збору на 98842,94грн. за грудень 2005 року.

Таким чином Державна податкова інспекція у м.Кіровограді не мала законних підстав для застосування до Заводу штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вірним є висновок суду першої інстанції щодо доводів податкового органу про неправомірність застосування пільги по акцизному збору у грудні 2005р. на суму 29967,60грн.

Так, відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір»акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Підпунктом 7.1. пункту 7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору передбачено, що акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене: - довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника (для алкогольних напоїв та тютюнових виробів); - оригіналом п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту підакцизної продукції, лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України у повному обсязі.

В матеріалах справи міститься копія п'ятого аркушу ВМД форми МД-2 за довідковим номером 901000002/5/005775 від 15.12.2005 року та довідковим номером 005775 від 15.12.2005 року, які підтверджують факт експорту лікеро-горілчаної продукції Заводом у грудні 2005 року.

Судом також враховано лист Кіровоградської митниці №22/01-24/5026 від 10.08.2007 року, де підтверджується факт експорту лікеро-горілчаної продукції Заводом у грудні 2005 року. Наведене свідчить про те, що Завод правомірно скористався пільгою по акцизному збору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо оцінки висновку Державної податкової інспекції у м.Кіровограді про порушення позивачем вимог ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №18-92 «Про акцизний збір», ст.6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», а також п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1999 року №275 «Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати акцизного збору і видаються суб'єктам підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового не денатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію»із змінами і доповненнями.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 19 вересня 2007 року у справі №6/211 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 19 вересня 2007 року у справі №6/211 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

озглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.А. Божко

М.П.Кожан