Ухвала суду № 30357376, 14.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р.справа № 6/214

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожан М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2007 року по справі №6/214,

за позовом Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про визнання нечинними актів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі по тексту -відповідач, податковий орган) від 11.10.2006р. №0001522310/0, від 22.12.206р. №0001522310/1, від 05.03.2007р. №0001522310/2, від 25.05.2007р. №0001522310/3, якими позивачу визначено суму податку на додану вартість в розмірі 85041грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовано помилковістю висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2006 в сумі 56693грн. внаслідок невключення попередньої оплати за платіжними дорученнями №39 від 19.04.206р. на загальну суму 296000грн., в тому числі 49333,30грн. ПДВ та №462 від 20.4.2006р. на загальну суму 53000грн., в тому числі 8833,30грн. ПДВ, отриманої від контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом».

Позивач відкликав частину позовних вимог та з урахуванням уточнень до позову оспорює вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині визначення йому зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 49333грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24667грн., а всього на суму 74000грн. (ТОВ «Артемида»).

Позивач також пояснив, що з вищевказаним контрагентом ним укладено договів комісії, де він прийняє на себе зобов'язання комісіонера, а кошти, отримані позивачем від вказаного контрагента за зазначеними платіжними документами, призначені для закупівли товару згідно з договорами комісії від імені та за рахунок комітента, а тому ці кошти не є базою оподаткування для позивача.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. При цьому суд погодився з позицією позивача з посиланням на норми пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Суд в постанові зазначив, що враховуючи те, що грошові кошти від ТОВ «Атлантида»призначені для закупівлі товару від імені та за рахунок комітента, суд першої інстанції вірно визначився, що позивач правомірно не включив до податкового зобов'язання з податку на додану вартість грошові кошти в сумі 49333,33 грн.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На думку апелянта, судом невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення.

Позивач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки позивача податковим органом з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. складено акт від 02.10.2006р. №83/23-1/00378844, в якому зазначається про порушення з боку позивача як платника податку на додану вартість приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 56693,70грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2006 року за №0001522310/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 85041грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення- рішення скарги позивача залишено без задоволення, натомість прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2006 року №0001522310/1, від 05.03.07р. №0001522310/2, від 25.05.2007 року №0001522310/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з рахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 85041грн.

Позивачем у позові оспорюються вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині визначення йому зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 7360грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3680грн, а всього на суму 11040грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, порушення позивачем пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість»обумовлено невключенням до оподатковуваної суми попередньої оплати за платіжними дорученнями №39 від 19.04.2006 року на загальну суму 296000грн., в тому числі 49333,30грн. ПДВ та №462 від 20.4.2006р. на загальну суму 53000грн., в тому числі 8833,30грн. ПДВ, отриманої від контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності порушень платника податку.

Так, у відповідності до ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України (ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, за приписами ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За умовами договору №41 від 01.01.2005 року, укладеного позивачам з ТОВ "Атлантида", вбачається, що цей договір містить як умови договору поставки так і умови договору комісії. Тому стверджувати, що грошові кошти на загальну суму 296000грн., що надійшли на поточний рахунок позивача в якості передоплати за товар в межах договору комісії не можна, адже умовами договору (п.8.4) передбачено, що позивач зобов'язується здійснити поставку товару лише у випадку неможливості укладання відповідних договорів від мені комітента.

За правилами п.1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнаціі), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. В свою чергу за змістом підпункту 7.3.1. Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що грошові кошти від ТОВ «Атлантида»призначені для закупівлі товару від імені та за рахунок комітента, суд першої інстанції вірно визначився, що позивач правомірно не включив до податкового зобов'язання з податку на додану вартість грошові кошти в сумі 49333,33 грн.

За таких обставин апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196, 198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2007 року у справі №6/214 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2007 року у справі №6/214 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан