Постанова № 30356851, 27.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р.Справа № 2а-1278/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 р. №0000011701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 19818 грн. за штрафними санкціями; від 06.03.2012 р. №0044561701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89265,33 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 9992,33 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями рішеннями проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, які були укладені між позивачем та ТОВ «Світ Імпекс» на поставку товарів в період червень-серпень 2011 року. Вважає такі дії відповідача порушенням вимог законодавства, та вказує, що з урахуванням підтвердження господарської операції між ним та ТОВ «Світ Імпекс», а саме, належним чином складені податкові накладні та призначення придбаних товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, ним правомірно включено ПДВ по відносинам з ТОВ «Світ Імпекс» до податкового кредиту червень-серпень 2011 року.

Представник відповідача заперечувала проти позову, вказавши, що органами податкової служби правомірно зменшено податковий кредит позивачу за період червень-серпень 2011 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ «Світ Імпекс», на підставі відсутності у останнього необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності, що виключає факт здійснення операції з поставки товару позивачеві. Представником відповідача також зазначено, що в ході оперативних заходів встановлено, що ТОВ «Світ Імпекс» перереєстровано на ім'я ОСОБА_3, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку.

На підставі цього, представник відповідача просила відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 06.01.2012 р. №0000011701, від 06.03.2012 р. №0044561701. Стягнуто з Державного бюджету на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір у сумі 32 грн. 82 коп..

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову від 06.07.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ПП ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець рішенням Білозерської РДА Херсонської області 19.03.2001 р., взятий на податковий облік ДНІ у Білозерському районі 19.03.2001 р. Виконуючи свій обов'язок, як платника податку на додану вартість у відповідності з Податковим кодексом України позивачем до податкового органу були надані декларації з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року.

За поданими деклараціями позивач сформував податковий кредит червня 2011 року - 187238 грн., серпня 2011 року - 207418 грн.

До складу податкового кредиту червня 2011 року було включено ПДВ у сумі 39308.40 грн., серпня 2011 року - 39965,33 грн. по господарським операціям із ТОВ «Світ Імпекс».

ДПІ у Білозерському районі проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 щодо правомірності відображення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Світ Імпекс» за період червень, серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 23.12.2011 р. № 316/17-028/НОМЕР_1.

Як вбачається з акту перевірки, були встановлені наступні порушення: - ч. 1 ст.201, ч. 1-б ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ОСОБА_2 при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Світ Імпекс» за період: червень, серпень 2011 року (з урахування уточнюючих розрахунків ), є недійсними; - пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємство зависило податковий кредит на 79273 грн., в тому числі по періодам: червень - 39308,40 грн., серпень - 39965.33 грн.

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у м. Херсоні в:д 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунку з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року.

У вказаному акті зазначені наступні обставини: встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Світ Імпекс». Господарські операції між ТОВ «Світ Імпекс» та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно пояснень директора та засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_3, він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків акту перевірки від 23.12.2011 р. було складено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. №0000011701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 19818 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення від 06.01.2012 р. №0000011701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., ПП ОСОБА_2 оскаржив його до ДПА України в Херсонській області.

06.03.2012 р. на підставі висновків акту перевірки позивача від 23.12.2011 р. та з урахуванням рішення ДПС України в Херсонській області №709/10/10-206 від 02.03.2012 р. ДПІ у Білозерському районі Херсонської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0044561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89265,33 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 9992,33 грн. за штрафними санкціями.

17.04.2012 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДПІ у Білозерському районі Херсонської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 р. №0000011701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 19818 грн. за штрафними санкціями; від 06.03.2012 р. №0044561701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89265,33 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 9992,33 грн. за штрафними санкціями.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися ТОВ «Світ Імпекс», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Проте, із зазначеним висновком суду першої інстанції погодитися неможна з наступних підстав.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування податку з бюджету. Будь-які первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судам необхідно встановлювати також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Документів, оформлених згідно законодавства, що підтверджують фактичну доставку товару, ФОП ОСОБА_2 не надано, фактичного переміщення (поставки) товару на адресу позивача від ТОВ «Світ Імпекс» не вбачається.

Окрім наведеного колегія суддів також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухваленому ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача на підтвердження товарності операцій були надані чисельні документи (податкові накладні, видаткові накладні, договори, контракти тощо), однак економічна доцільність та товарність операцій цими документами не підтверджується.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання, але позивачем не було представлено таких документів, а також не підтверджено товарність та реальність операцій з контрагентом ТОВ «Світ Імпекс».

За таких обставин колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та законності заявлених ФОП ОСОБА_2 позовних вимог.

З наведених доводів колегія суддів приходить висновку про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у позові ФОП ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі №2-а-1278/12/2170.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 23.09.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький