Ухвала суду № 30356857, 27.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р.Справа № 2а-6930/09/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Роднічок» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2009 р. №0005031501/0 та від 27.11.2009 р. №0005031501/1 у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправними, прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не ґрунтується на діючому на момент виникнення спору законодавстві України.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважав висновки акту перевірки вірними, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області №0005031501/0 від 06.11.2009 року та №0005031501/1 від 27.11.2009 року.

Відповідачем на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 21.10.2009 року відповідач провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року та складено акт №1144/15-19292651 в якому було зроблено висновок про порушення ПСП «Агрофірма «Роднічок» п.п.5.12.5, п.5.12 р.5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість», п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» і податковою було зроблено висновок про заниження ПСП «Агрофірма «Роднічок» суми податку до сплати за серпень 2009 р. на 580 147,00грн. внаслідок завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 016 083,00грн. (один мільйон шістнадцять тисяч вісімдесят три грн.), оскільки підприємством не було враховано у звітності результати документальної перевірки згідно до акту №592/23-19292651 від 12.06.2009 про результати виїзної позапланової перевірки ПСП «Агрофірма «Роднічок» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2009 р.

27 листопада 2009 року відповідачем на підставі акта перевірки від 21.10.09 р. за №1144/15-19292651, було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005031501/0 згідно якого було донараховано суму ПДВ до сплати на суму 580 147,00 грн, та нараховано штраф 29 007,35 грн. Позивачем було оскаржено податкове повідомлення рішення № 0005031501/0 за наслідками розгляду скарги 27.11.2009 р. відповідачем було винесено рішення від 27.11.2009 р. №0005031501/1. Після чого позивач звернувся до суду з наведеним позовом.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір виник в зв'язку з тим, що 580 147,00 грн, сума «завищення» від'ємного значення перенесена до декларації за березень з декларації за лютий 2009 р. Матеріалами справи підтверджується, що з приводу заповнення декларації за лютий 2009 р. було складено акт перевірки про результати виїзної позапланової перевірки №530/23-19292651 від 19.05.2009 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2009 р. 11.06.2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом в справі №2а - 2544/09/1470. За наслідками розгляду адміністративної справи було винесено постанову від 27.10.2009 року про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412301/0 від 01.06.2009 року прийнятого на підставі висновків акту перевірки №530/23-19292651 від 19.05.2009р.

Відповідно до норм п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 - III від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі звернення платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до завершення розгляду справи у суді та винесення рішення по справі.

Таким чином, підприємство правомірно не відобразило результати вищезгаданої перевірки у наступних деклараціях з ПДВ, оскільки вони були неузгодженими.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір також виник з того, що за 2008 рік позивач, відповідно до «скороченої» декларації, накопичив в рядку 24 суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку в розмірі 1.144.109,00 гривень.

З 1 січня 2009 року, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» спеціальний режим оподаткування було змінено. Спеціальний режим, передбачений п.п. 11.29 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість» скасовано, а замість нього запроваджено інший спеціальний режим, передбачений ст.81 Закону № 168. Позивач не відповідав вимогам, які висувалися ст. 81 Закону №168 і з 01 січня 2009 він перейшов на загальну систему сплати ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки позивачем з 01.01.2009 року не було обрано спеціальний режим оподаткування встановлений п.п.8.1 статі 8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та було подано до ДШ у Жовтневому районі податкову декларацію з ПДВ («загальну») за січень 2009 року, в якій у розділі «Податкові зобов'язання» рядку 8.4 «Інші випадки» зазначено суму « 144.109 гривень», яку перенесено з рядка 24 «скороченої» декларації з ПДВ за грудень 2008 року. Перевіркою, проведеною ДПІ у Жовтневому районі зазначені дії позивача по перенесенню 1.144.109,00 грн. з рядка 24 «скороченої»« декларації за грудень 2008 р. в рядок 8.4 «загальної» декларації за січень 2009 р., кваліфіковано як порушення п.п. 3.1.1, п.3.1 ст. ЗУ «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з системного аналізу правових норм ЗУ «Про податок на додану вартість» відмінність спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, відповідно до пп. 11.29 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість» від загальної системи полягає лише в тому, що сільськогосподарські підприємства не перераховують до бюджету позитивну різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, а акумулюють її на власному спеціальному банківському рахунку. В інших питаннях, порядок нарахування та сплати ПДВ для сільськогосподарських підприємств на спеціальному режимі був такий самий, як і для інших підприємств.

Згідно з пп. 5.13.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, врегульовано питання переходу підприємства зі спеціального режиму сплати ПДВ, згідно з яким суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом № 639, уключаються із знаком «-» до рядка 8.4 «інші випадки» податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом № 639.

Відповідно до ч. З пп. 7.7.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», при від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перенесення позивачем 1.144.109,00 грн. з рядка 24 «скороченої» декларації за грудень 2008 року в рядок 8.4. «загальної»« декларації за січень 2009 року не суперечило вимогам ч. З пп. 7.7.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі надані та досліджені судом апеляційної інстанції та свідчать про реальність господарських операцій та формування витрат.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 29.03.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький