Рішення № 30354669, 25.03.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2013 року 2/1224/145/12

2-778/11

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», треті особи Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області, прокуратура міста Рубіжне, приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 України, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

11 липня 2011 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року у загальній сумі 95180,83 доларів США, що еквівалентно 758924,35 гривень, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок зі службовими будівлями № 119-А по вулиці Трудовій в місті Рубіжне шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, виселити відповідачів та інших, які мешкають в житловому будинку, а також стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 1820,00 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.05.2006 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» (правонаступником ВАТ «ОСОБА_1 Аваль») та ОСОБА_2, як позичальником, було укладено кредитний договір № 014/0002/74/82021, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 100000,00 доларів США з виплатою процентів за його користування в розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 30.05.2026 року. В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 31.05.2006 року було укладено договір іпотеки, предметом іпотеки якого був житловий будинок зі службовими будівлями № 119-А по вулиці Трудовій в м. Рубіжне.

Також, ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в своїй позовній заяві посилається на те, що в забезпечення виконання кредитного договору № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року між банком та ОСОБА_3, як поручителем, 31.05.2006 року було укладено договір поруки № 014/0002/74/82021/1, відповідно до якого ОСОБА_3 зобовязувалася перед ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» відповідати по зобовязанням ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року в повному обсязі.

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору платежі в погашення кредиту та сплату відсотків за його користування здійснювалися з порушенням строків погашення заборгованості, що призвело до створення простроченої заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «ОСОБА_1 Аваль».

27.09.2010 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» було предявлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги про повне дострокове погашення кредиту та усіх нарахувань за ним, однак, відповідачі ігнорують вимоги банку, що є порушенням кредитного договору та договору поруки.

09.09.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», треті особи: Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області, прокуратура міста Рубіжне, приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 України, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, зобовязати банк прийняти від ОСОБА_2 128482,60 гривень, надати розстрочку для виконання зобовязання терміном на 182 місяці з щомісячним платежем 705,95 гривень, зобовязати приватного нотаріуса РМНО ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження, стягнути з банку судові витрати в сумі 1820 гривень.

Ухвалою суду від 13.09.2011 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження з первісним позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль».

Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивує тим, що підписання кредитного договору № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника як споживача кредитної послуги з боку банку. ОСОБА_2 вказує, що надання кредиту в доларах США без одержання індивідуальної ліцензії суперечить вимогам діючого законодавства. Також, зазначає ОСОБА_2 норми кредитного договору суперечать: Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» - договір містить несправедливі умови щодо можливого змінення процентної ставки банком; Цивільному кодексу України договір містить умову щодо обовязкового страхування майна, умови про сплату пені, валюта зобовязання зазначена у доларі США. Тому, кредитний договір є недійсним, а недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню.

ОСОБА_2 в позові зазначає, що у будинку мешкають неповнолітні діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, при укладенні кредитного договору 31.05.2006 року не було оформлено дозволу органу опіки і піклування на укладення договору іпотеки, а тому договір іпотеки також є недійсним.

Також, ОСОБА_2 вважає, що при перерахунку сплачених коштів по курсу долара до гривні на момент укладення договору, а не по курсу на момент виникнення заборгованості, її зобовязання за кредитним договором у гривні виконані в сумі 376517,40 гривень й залишок складає всього 128482,60 гривні.

В судовому засіданні представник ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» підтримує та просить задовольнити первісний позов, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечує.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заперечують, зустрічний позов ОСОБА_2 просять задовольнити.

В судовому засіданні Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради надала акт обстеження житлових умов родини ОСОБА_2, зазначила, що діти дійсно проживають у житловому будинку № 119-А по вулиці Трудовій в м. Рубіжному разом з батьками.

ОСОБА_5 України надіслав суду пояснення, в яких просив розглядати справу без участі представника. Треті особи прокуратура м. Рубіжного, приватний нотаріус РМНО ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 травня 2006 року між ОСОБА_6, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку зі службовими будівлями за адресою: місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 119-А. Відповідно до п. 3 договору продаж вказаного будинку вчинено сторонами за 635536,00 гривень, які ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_2 повністю при підписанні цього договору (том 1, а.с. 62-65).

31 травня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (том 1. а.с. 21-24) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0002/74/82021 (том 1, а.с. 12, 13). Відповідно до статей 1, 2 якого банк, як кредитор, надав ОСОБА_2, як позичальнику, кредит у сумі 100000,00 доларів США на строк 240

місяців до 30 травня 2026 року, під 12 процентів річних для придбання жилого будинку за адресою: місто Рубіжне, вулиця Трудова, буд. 119-А.

Відповідно до п. 1.3 та ст. 5 кредитного договору сплата кредиту здійснюється щомісячно в розмірі 1/240 від суми отриманого кредиту до 10 числа кожного місяця. Відповідно до п. 5.3 позичальник зобовязаний письмово повідомити кредитора про зміну складу сімї, фактичної адреси, номеру контактного телефону, виникнення будь-яких подій, що будь-яким чином може негативно вплинути на виконання ним кредитного договору.

Відповідно до п. 6.5 кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором за умови попереднього повідомлення позичальника за 10 днів рекомендованим листом.

Згідно п. 9.1 за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

31 травня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/0002/74/82821/1 (том 1, а.с. 14), відповідно до якого ОСОБА_3, як поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед кредитором відповідати за забовязанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року в повному обсязі цих зобовязань. У п. 1.3. договору поруки зазначено, що зобовязання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором, не потребують. Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

31.05.2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки на забезпечення вимог банку, як іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року, відповідно до якого предметом іпотеки є жилий будинок зі службовими будівлями № 119-А по вулиці Трудовій в м. Рубіжне, який належить іпотекодавцю, який було посвідчено приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального коругу ОСОБА_4 31.05.2006 року за реєстром № 1228 (том 1, а.с. 15-17, 59-61).

В звязку з невиконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором та договором поруки, 27.09.2010 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» направив їм вимоги про повне дострокове погашення кредиту ( том 1 а.с. 19, 20).

Факт надання кредиту банком ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи: заявою про видачу готівки від 01.06.2006 року, відповідно до якої ОСОБА_2 одержала 100000 (сто тисяч) доларів США, з визначенням змісту операції: «выдача кредита по договору 014/0002/74/82021 от 31.05.2006» (том 1, а.с. 18), а також поясненнями ОСОБА_3 в судовому засіданні, який підтвердив отримання в касі банку вказаної суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином в обумовлений кредитним договором строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення

чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не виконала зобовязання за кредитним договором по своєчасному та повному поверненню кредиту та відсотків за користування ним, останній платіж щодо повернення заборгованості було здійснено ОСОБА_2 24.03.2011 року, що підтверджується поясненнями сторін, документами, що є в матеріалах справи, зокрема, детальним розрахунком заборгованості (том 2, а.с. 217-220).

В звязку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_2 виникла заборгованість в загальній сумі 95180,83 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 86924,22 гривень, заборгованості по відсоткам у сумі 6723,37 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 98,48 доларів, пені за несвоєчасно сплачені відсотки в сумі 1434,76 доларів США. Еквівалент суми заборгованості в гривні становить 758924,35 гривні, за курсом НБУ станом на дату здійснення розрахунку на 29.06.2011 року, відповідно до розрахунку заборгованості (том 1, а.с. 8). Правильність розрахунків банку перевірена судом.

Відповідно до розрахунку заборгованості (том 2, а.с. 217-220), який надійшов до суду 05.12.2012 року, банком збільшено розмір заборгованості по відсоткам за період з 01.06.2006 року по 21.09.2012 року до 19619,83 долари США, та пені за період з 15.12.2010 року по 21.09.2012 рік до 68846,27 гривень (9397,61 + 59448,66 = 68846,27 грн.).

Під час розгляду справи представник ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» не подав суду заяви про збільшення позовних вимог. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, викладеного у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, з врахуванням порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про стягнення з ОСОБА_2 95180,83 доларів США, що еквівалентно 758924,35 гривень, обґрунтованими.

Також, суд вважає необхідним стягнути дану заборгованість з ОСОБА_3 в солідарному порядку, оскільки, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором було укладено договір поруки, згідно якого поручителем є ОСОБА_3.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором, передбачено, що ОСОБА_3 поручився перед ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» за виконання усіх зобовязань ОСОБА_2 у їх повному обсязі як солідарний з позичальником боржник, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» як солідарні боржники.

Відповідно до п.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» 95180,83 доларів США, що еквівалентно 758924,35 гривень, заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог за первісним позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок зі службовими будівлями № 119-А по вулиці Трудовій в місті Рубіжне шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та виселення відповідачів та інших осіб, які мешкають в житловому будинку, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2013 року, право власності на житловий будинок № 119-А по вулиці Трудовій в м. Харкові зареєстровано за ОСОБА_6, тобто після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 31.05.2006 року, ОСОБА_2 не зареєструвала за собою право власності на будинок (том 3, а.с. 28, 29, 30).

В судовому засіданні ОСОБА_3О пояснив, що з моменту укладення договору іпотеки в житловому будинку проведені будівельні роботи та переобладнання, зазначені зміни не введені в експлуатацію в установленому законом порядку, оскільки у родини ОСОБА_3 немає грошей.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33, ст. 35 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, враховуючи відсутність реєстрації права власності на житловий будинок за іпотекодавцем ОСОБА_2, наявність переобладнання будинку, також наявність в кредитному договорі та в договорі поруки умов щодо задоволення вимог банку за рахунок іншого майна позичальника та поручителя, а також з врахуванням задоволення судом вимог банку про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд приходить до висновку про відмову в задоволені вимог ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Також не підлягають задоволенню вимоги банку за первісним позовом щодо виселення з житлового будинку всіх осіб, що в ньому зареєстровані.

Судом встановлено, що в порушення п. 5.3. кредитного договору, без згоди банку зареєструвала в житловому будинку, який є предметом іпотеки, своїх трьох неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін відчуження житла, тощо.

Відповідно до будинкової книги (том 2, а.с.244-247) у будинку зареєстровані з 26.07.2011 року неповнолітні діти позичальника: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що малолітні діти на день укладення договору іпотеки проживали та були зареєстровані у спірному будинку. А тому дозвіл органів опіки та піклування для укладення і посвідчення в нотаріальному порядку договору іпотеки необхідно було одержувати лише тоді, коли неповнолітнім дитям іпотекодавця належало право власності на житловий будинок.

Оскільки судом відмовлено в задоволені позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, не підлягають задоволенню й позовні вимоги банку про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інших осіб, що зареєстровані в будинку, оскільки відповідно до ст. 109 ЖК України виселення громадян допускається при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані громадянами за рахунок кредиту, повернення якого забезпечено іпотекою.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_5 банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Разом з тим згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю») суд має виходити з того, що ОСОБА_5 банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про ОСОБА_5 банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі ОСОБА_5 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління ОСОБА_5 банку України № 483 від 14.10.2004 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_5 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення ОСОБА_5 банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року № 3024-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені коштів, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на момент укладення спірного договору мав банківську ліцензію та дозвіл, які давали право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Враховуючи викладене, при укладенні кредитного договору із ОСОБА_2 ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» мав право на укладення такого договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США.

За оспорюваним кредитним договором одна сторона ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» передала, інша сторона ОСОБА_2 прийняла в борг кошти, на умовах, викладених в кредитному договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що є неможливим за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_2 повинна довести наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до заяви на отримання кредиту від 10.05.2006 року, яка власноруч підписана ОСОБА_2, вона просить банк надати їй кредит в доларі для придбання будинку та зазначає суму кредиту 100000 доларів США (том 1, а.с. 9). Саме такий кредит й було надано банком позичальнику.

Підписання 31.05.2006 року кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, погашення кредиту в доларі США, підтверджують, що волевиявлення ОСОБА_2 щодо укладання кредитного договору було вільним та відповідало її внутрішній волі.

Згідно ст. 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 мала права та можливість вільно, виходячи з власних інтересів, здійснити вибір банку, вибір кредитного продукту, вибір валюти кредитування, їй нічого не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки ОСОБА_2 більше пяти років сплачувались кошти відповідно до укладеного кредитного договору, тобто умови кредитного договору визнавалися та виконувалися позичальником і лише після порушення умов кредитного договору ОСОБА_2, виникненням заборгованості перед ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та зверненням банку до суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним з моменту його укладення.

Також, суд відхиляє доводи ОСОБА_2, викладені в зустрічній позовній заяві щодо недійсності договору іпотеки в звязку з неотримання дозволу на його укладення від органу опіки і піклування, оскільки донька ОСОБА_2 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент укладення договору іпотеки не була зареєстрована у спірному житловому будинку, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, народилися після укладення договору іпотеки, всі діти ОСОБА_2 зареєстровані в будинку лише 26.07.2011 року, права користування та права власності на житловий будинок на момент укладення в договору іпотеки не мали, а тому згода органу опіки і піклування на передачу житлового будинку в іпотеку була не потрібна.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що на час укладення договору іпотеки права власника або інших осіб порушені не були, а тому відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійним.

В звязку з відмовою в визнанні кредитного договору та договору іпотеки недійсними, не підлягають задоволенню й вимоги за зустрічним позовом про зобовязати приватного нотаріуса РМНО ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження.

Також, суд відмовляє в задоволені вимог за зустрічним позовом про зобовязання банку прийняти від ОСОБА_2 128482,60 гривень та надати розстрочку для виконання зобовязання терміном на 182 місяці з щомісячним платежем 705,95 гривень, оскільки є необґрунтованими.

ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу в підтвердження заявлених нею у зустрічній позовній заяві вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом необґрунтованими, тому суд відмовляє в їх задоволені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_2

О.О. солідарно, понесені ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» і документально підтверджені судові витрати в сумі 1820,00 гривень, які складаються з 1700,00 гривень судового збору та 120,00 витрат на ІТЗ судового процесу, судові витрати за звернення з зустрічним позовом у сумі 45,50 гривень покладається на ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 526, 530, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 119-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 119-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року в сумі 758924,35 (сімсот пятдесят вісім тисяч девятсот двадцять чотири) гривні 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 119-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 119-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код 14305909 ) судовий збір у сумі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 (сто двадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.Ш. Мирошникова