Постанова № 30349453, 25.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 5008/1115/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ») за № 25-02/448 від 14.02.2013р. (вх. № 89 від 21.02.2013р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р.

у справі № 5008/1115/2012

за позовом: Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (надалі ТзОВ «Сузір'я»)

про стягнення суми 872 887,98 грн. збитків,

за участю:

від прокуратури: Куцик В.Б. (посвідчення № 011165);

від позивачів: Шевченко П.В. - представник (довіреність № 31-1530-02/11 від 08.05.2012р.); Кривов І.І. - представник (довіреність № 25/152 від 25.12.2012р.);

від відповідача: Чернобук Я.Л. - представник (довіреність № 40 від 22.03.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у справі № 5008/1115/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Сузір'я» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» суму 571 581,86 грн. збитків; в доход Державного бюджету України суму 11 431,64 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не перерахував на вимогу банку кошти, необхідні для повернення довірителям. Протиправна поведінка відповідача виразилась у його бездіяльності, а саме: неперерахування коштів, необхідних для виплати довірителям на письмову вимогу управителя (банку) та наявного причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача і понесеними банком збитками у вигляді виплати коштів довірителям за рішенням суду. Разом з тим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з тих підстав, що строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з Грубим Ф.В. сплив ще 26.12.2011р., а позов заявлено лише 22.10.2012р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач - ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Звертає увагу на те, що прокурор звернувся в інтересах держави з позовом про відшкодування збитків - сум стягнутих з банку на користь довірителів, а не про перерахування коштів для розрахунку із довірителями, зокрема, на користь Грубого Ф.В. Вважає, що моментом, з якого в банку виникло право на відшкодування збитків, є дата набрання рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2011р. законної сили, а саме: 08.04.2011р. Отже, на думку апелянта, обчислення строку позовної давності слід здійснювати з 08.04.2011р. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у справі № 5008/1115/2012 в частині позовних вимог щодо стягнення 301 306,12 грн. збитків, у задоволенні яких суд відмовив, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову є законним та обґрунтованим, а твердження апелянта про те, що строк позовної давності необхідно відраховувати з дати набрання рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2011р. законної сили - помилковим. Вказує, що, оскільки підставою для відшкодування збитків слугувало господарсько-правове правопорушення, яке полягає у невиконанні обов'язку по перерахуванню коштів позивачу для розрахунку з довірителями (виконати який, враховуючи умови договору, необхідно було 26.12.2008р.), а банку були відомі умови договору, тому саме з цього моменту необхідно відраховувати строк позовної давності по вимозі про стягнення збитків, яка є предметом даного спору в частині стягнення суми коштів, сплаченої банком на користь Грубого В.Ф. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у справі № 5008/1115/2012, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Голосіївського району м. Києва та позивач (Міністерство фінансів України) не надали витребуваних судом письмових, документально обґрунтованих відзивів на апеляційну скаргу, в судовому засіданні прокурор та представник Міністерства фінансів України підтримали позовні вимоги і доводи апеляційної скарги, просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

25 березня 2013 року позивач - Міністерство фінансів України подало до суду заяву за № 31-15030-06-26 від 22.03.2013р. (вх. № 05-04/860/13 від 25.03.2013р.) про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все майно та грошові кошти відповідача, а також заборонити відповідачу укладати договори поруки чи застави щодо свого майна та коштів до вирішення цієї судової справи.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання.

Колегія суддів, порадившись, відхилила його наступних підстав:

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову положеннями частини другої п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», згідно яких достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, і про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.

Проте, заявник не підтвердив своїх вимог жодними доказами, які могли б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх зобов'язань, які є предметом спору в даній справі, та вказують на необхідність накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача, а також необхідність заборони укладати договори поруки чи застави щодо свого майна та коштів.

Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача, та шляхом заборони укладати цивільно-правові угоди може перешкодити господарській діяльності відповідача, що є неприпустимим.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення учасників судового процесу, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у справі № 5008/1115/2012, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2007 року між АКБ „Київ", правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (управитель) та ТзОВ „Сузір'я" (забудовник) укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва на підставі Правил Фонду фінансування будівництва, затверджених Рішенням Правління АКБ "Київ" (а.с. 16-29, т.1).

Згідно п. 1.1 договору управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Климпуша (об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям фонду фінансування будівництва (ФФБ) у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що забудовник зобов'язаний своєчасно збудувати та ввести в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування об'єкт будівництва та передати довірителям, що відповідно до Правил ФФБ набули статусу інвесторів та мають право на отримання у власність закріпленого за ними об'єкта інвестування, об'єкти інвестування у відповідності до цієї угоди та Правил ФФБ.

Фінансування спорудження об'єкта будівництва здійснюється управителем за рахунок коштів ФФБ, крім коштів оперативного резерву (10% від ФФБ) в порядку, встановленому цим договором (п. 1.5 договору).

Сторони домовились, що початком спорудження об'єкта будівництва є квітень 2007 року, введення об'єкта будівництва в експлуатацію - червень 2008 року, дата передачі об'єктів інвестування довірителям під заселення - грудень 2008 року (п. 1.8. Договору).

Відповідно до п. 2.8 договору управитель формує оперативний резерв в розмірі 10% від суми грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

Пунктом 3.3.10 договору передбачено, що у випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати довірителям та у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, встановлених Правилами ФФБ та укладеними договорами про участь у ФФБ, на першу письмову вимогу управителя, в термін не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати отримання від Управителя офіційного листа забудовник зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.

Сторони зобов'язані виконувати умови цього договору належним чином в порядку та в строки, встановлені цим договором (п. 3.5 договору.)

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ управитель здійснює в межах фактично отриманих від довірителів в управляння грошових коштів, за винятком сум оперативного резерву, який формується управителем у розмірі, визначеному п. 2.8. цього договору. Управитель не пізніше ніж через 5 днів після отримання коштів від довірителя перераховує їх забудовнику якщо немає іншої письмової домовленості між сторонами, за винятком суми що зараховується до оперативного резерву. Управитель зараховує до оперативного резерву не більше, ніж 10% від суми фактично отриманих від довірителів коштів.

Згідно п. 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його уповноваженими представника сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Відносини між сторонами припиняються після виконання усіх зобов'язань перед довірителями (п. 7.1 договору).

Договір про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007р. підписаний та скріплений печатками його сторін, що свідчить про погодження всіх істотних умов даного договору.

Відповідно до п. 2.5 Правил фонду фінансування будівництва виду А, затверджених рішенням Правління АКБ „Київ" від 21.03.2007р. управитель для виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ формує на рахунку ФФБ оперативний резерв за рахунок частини коштів довірителів, залучених до ФФБ (а.с.30-46, т.1).

Згідно п. 3.5 Правил ФФБ для досягнення визначеної довірителями мети управління коштами ФФБ управитель, в порядку та в строки встановленні у договорі про організацію спорудження об'єкта будівництва, перераховує забудовнику не менше ніж 90 % від залучених в управління коштів довірителів. Решту грошових коштів, але не більше ніж 10% від залучених в управління коштів довірителів, Управитель спрямовує на формування оперативного резерву. Кошти оперативного резерву залишаються в управлінні управителя та використовуються, зокрема, для виплати довірителям на їх вимогу коштів з ФФБ на умовах Правил ФФБ.

На виконання умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007р. управитель з метою залучення коштів для будівництва уклав договори про участь у Фонді фінансування будівництва та додаткові угоди до них, зокрема з наступними довірителями: Яцківим І.І. (договір № 05/2007 від 29.11.2007р.) (а.с.47-49, т.1); Грубим Ф.В. (договір №13/2008 від 07.02.2008р.) (а.с.55-57, т.1); Стойка О.М. (договір №11/2008 від 31.01.2008р. (а.с.51-53, т.1), згідно з якими управитель прийняв кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно до Правил ФФБ.

У відповідності до п. 2.2.2. вищевказаних договорів довіритель має право відмовитись від участі у ФФБ шляхом розірвання договору про участь у ФФБ та отримати кошти в сумі, що відповідає вартості закріплених за ним вимірних одиниць об`єкта інвестування за ціною на день подання заяви про відмову від участі у ФФБ, але не менше суми коштів, внесених довірителем до ФФБ.

Судом встановлено, що довірителі виконали свої зобов`язання, передбачені умовами вищезазначених договорів про участь у Фонді фінансування будівництва щодо внесення грошових коштів у відповідності з погодженими сторонами графіками, а управителем використано за цільовим призначенням отримані від довірителів кошти, які сплачено на вказаний у договорах рахунок ФФБ.

Однак, в матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо введення в експлуатацію об'єкта будівництва в червні 2008 року.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення довірителів: Яцків І.І., Стойко О.М. та Грубого Ф.В. до ПАТ АКБ «Київ» з заявами про розірвання договорів про участь у фонді фінансування будівництва та вимогами про повернення внесених ними коштів (а.с.50, 54,58, т.1).

У зв'язку з відсутністю грошових коштів в оперативному резерві для їх повернення довірителям Банк звертався до відповідача з листами щодо повернення коштів для виконання зобов'язань перед довірителями, а саме: листом за № 06-08/1485 від 12.12.2008р. щодо повернення коштів для розрахунку з Грубим Ф.В. (а.с.68, т.1); листом за № 16-02/605 від 11.01.2011р. щодо повернення коштів для розрахунку з Яцківим І.І. (а.с.70, т.1); листом за № 16-02/1436 від 11.04.2011р. щодо повернення коштів для розрахунку з Стойка О.М. (а.с.71, т.1).

В порушення своїх зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007р. та Правил ФФБ відповідач не перерахував Банку грошових коштів для їх повернення довірителям, що слугувало підставою звернення довірителів до Ужгородського міськрайонного суду з позовами про розірвання договорів про участь у Фонді фінансування будівництва та повернення коштів.

Ужгородським міськрайонним судом 25.01.2011р. прийнято рішення, яким розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва № 13/2008 від 07.02.2008р. та стягнуто з ПАТ АКБ «Київ» на користь Грубого Ф.В. 301 306,12 грн. (а.с.183-185, т.1).

08 серпня 2011 року Ужгородський міськрайонний суд прийняв рішення, яким розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва № 11/2008 від 31.01.2008р. та стягнуто з ПАТ АКБ «Київ» на користь Стойка О.М. 174 547,47 грн. (а.с.193-196, т.1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2011р. розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва № 05/2007 від 29.11.2007р. та стягнуто з ПАТ АКБ «Київ» на користь Яцківа І.І. 397 034,39 грн. (а.с.171-175, т.1).

Вказані судові рішення набрали законної сили, виконані ПАТ АКБ «Київ» у повному обсязі (а.с. 181, 191, 210, 211, т.1), у зв'язку з чим виконавчі провадження по їх виконанню закінчені (а. 182, 192, 199, т.1).

Підставою звернення прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 20.04.2007р., а саме: неперерахування грошових коштів на рахунок ФФБ для розрахунку з вищевказаними довірителями, в наслідок чого ПАТ АКБ «Київ» завдано збитків на загальну суму 872 887,98 грн.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно п. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між забудовником, управителем та довірителями є закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Правила фонду (Правила ФФБ, Правила ФОН) - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону.

21 березня 2007 року позивачем і відповідачем погоджено та затверджено Правила Фонду фінансування будівництва виду А багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Клімпуша.

Згідно ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції чинній станом на 20.04.2007р.) управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

Судом встановлено, що 20.04.2007р. між АКБ „Київ", правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» та ТзОВ „Сузір'я" укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007р.

З метою залучення коштів для будівництва Банк уклав, зокрема, з Яцківим І.І.; Грубим Ф.В. та Стойка О.М. договори про участь у Фонді фінансування будівництва та додаткові угоди до них, зобов'язання за якими виконані довірителями в повному обсязі.

Поряд з тим, судом встановлено факт невиконання відповідачем свого зобов'язання по введенню в експлуатацію об'єкта будівництва в червні 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" при відкріпленні від довірителя об'єкта інвестування управитель ФФБ зобов'язаний виплатити довірителю кошти на умовах та у порядку, визначених Правилами фонду.

Згідно п.3 ч.16 ст.11 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів Довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання Довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя .

Частиною 11 статті 16 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" встановлено, що у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду А повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А. За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду А забудовник несе відповідальність своїм майном.

На вимогу позивача відповідач не перерахував кошти, які були необхідні для повернення довірителям.

За рішеннями Ужгородського міськрайонного суду довірителям були повернені кошти в сумі 872 887,98 грн., шляхом стягнення вказаної суми з ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Покликання прокурора про те, що внаслідок неперерахування відповідачем грошових коштів на рахунок ФББ для розрахунку з довірителями, відповідачем завдано ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» збитків на суму 872 887,98 грн., є обґрунтованим з огляду на таке:

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування збитків передбачено також частиною 1 ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Необхідною умовою для застосування відповідальності за цивільне правопорушення є наявність вини заподіювача.

З наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки протиправна поведінка ТзОВ "Сузір'я" виразилась у його бездіяльності, а саме: неперерахуванні коштів, необхідних для виплати довірителям на письмову вимогу управителя та наявного причинного зв'язку між бездіяльністю забудовника та понесеними управителем збитками у вигляді виплати коштів довірителям за рішенням суду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимога прокурора та позивачів про стягнення з відповідача збитків в розмірі 872 887,98 грн. підлягає лише частковому задоволенню на суму 571 581,86 грн., а в частині стягнення сум, сплачених ПАТ «АКБ «Київ» на користь Грубого В.Ф. - відмові з підстав пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне:

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Судом встановлено, що в даній справі прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивачів до ТзОВ «Сузір'я" з позовом про відшкодування збитків - сум, стягнутих з ПАТ АКБ «Київ» на користь довірителів, зокрема, на користь Грубого Ф.В., а не про перерахування коштів для розрахунку з довірителями.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2011р., частково змінене рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.04.2011р., яким стягнуто з ПАТ АКБ «Київ» на користь довірителя Грубого Ф.В. 301 306,12 грн., виконане позивачем 16.01.2012р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №34505 від 16.01.2012р.

Отже, на думку колегії суддів, моментом, з якого в ПАТ АКБ «Київ» виникло право на відшкодування понесених збитків, є дата виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2011р., а саме, 16.01.2012р. - день сплати грошових коштів довірителю Грубому Ф.В. згідно платіжного доручення №34505.

Таким чином, безпідставним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що початком перебігу строку позовної давності за зобов'язанням про відшкодування збитків у даному спорі є 26.12.2008р.

Прокурором не пропущено терміну позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України. Тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь ПАТ АКБ «Київ» збитків в сумі 301 306,12 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги прокурора в цій частині - задоволенню.

В рештій частині позовних вимог суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його необхідно залишити без змін.

За наслідками апеляційного перегляду здійснити новий розподіл судових витрат згідно вимог ст.49 ГПК України.

На підставі підпункту 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» повернути апелянту з державного бюджету України 5 715,82 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 46778 від 14.02.2013р. за розгляд апеляційної скарги, оскільки судове рішення оскаржувалось ним не повністю, а в частині відмови в задоволенні позову про стягнення на його користь збитків у розмірі 301 306,12 грн.

Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у справі № 5008/1115/2012 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (Свалявський район, с. Солочин, Санаторій „Квітка Полонини", код ЄДРПОУ 31859132) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (01301, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) збитків у розмірі 301 306,12 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (Свалявський район, с. Солочин, Санаторій „Квітка Полонини", код ЄДРПОУ 31859132) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (01301, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) збитків у розмірі 301 306,12 грн.

В рештій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (Свалявський район, с. Солочин, Санаторій „Квітка Полонини", код ЄДРПОУ 31859132) в доход Державного бюджету України 6 026,12 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (Свалявський район, с. Солочин, Санаторій „Квітка Полонини", код ЄДРПОУ 31859132) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (01301, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 3 013,06 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний банк „Київ" (01301, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) з державного бюджету України 5 715,82 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.