Постанова № 30348272, 28.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 917/162/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Торсат", м. Київ (вх. №794П/3-9) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.01.13 року у справі № 917/162/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсат", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Скіпетр" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс", м. Карлівка

про стягнення 10 989,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.01.2013 року по справі №917/162/13-г (суддя Безрук Т.М.) повернуто без розгляду позовну заяву та додані до неї документи.

Ухвала мотивована тим, що в позовній заяві позивачем заявлено вимоги, що випливають із дев'яти різних непов'язаних між собою договорів. Крім того, заявлені позивачем позовні вимоги не пов'язані між собою поданими доказами, оскільки заявлені по кожному договору окремо. Жодних доказів, які б свідчили про пов'язаність вимог за дев'ятьма різними договорами позивачем до позову не надано. На думку суду, безпідставне об'єднання вимог по дев'яти різних договорах фактично є ухиленням від сплати судового збору.

Позивач не погодився з ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на її необгрунтованість та прийняття з порушенням норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи.

Позивач наполягає на тому, що всі договори мають однаковий предмет спору, а саме, стягнення заборгованості з боржника - ДП "Скіпетр" ПБП "Альянс", відповідача по справі, за типовими договорами на надання права на ретрансляцію телевізійних програм на території м. Карлівка.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що більшість договорів укладена одночасно, а саме - 01.10.2010 року. Також, дія договорів припинена одночасно, а саме - одна частина договорів припинена 31.12.2012 року (договори №№21, 21-К1, 21-К2, 21-С, 21-НТН, 21-МТV), а друга частина договорів припинена з 01.11.2012 року (договори №№21-Р, 21-пк, 21-ДТ). Більш того, позивач наполягає на тому, що і період прострочення по більшості договорів є однаковим.

Апелянт не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що надані позивачем претензії не можуть бути підставою для об'єднання вимог. Позивач наполягає на тому, що надані ним претензії містять заборгованість за всіма договорами, яка складає 9202,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.01.2013 року по справі №917/162/13-г та передати справу до господарського суду Полтавської області для порушення провадження у справі та розгляду по суті.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач також не направив свого представника в судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що також підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Натомість, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник, Маршавіна І.О., буде знаходитися у відпустці з 25.03.2013 по 29.03.2013 року. Крім того, з 03.04.2013 року по 05.04.2013 року зазначена особа буде знаходитися у відрядженні з метою участі у засіданні Брянківського міського суду Луганської області, тож позивач просить суд перенести розгляд справи з врахуванням відрядження представника скаржника, про що завчасно повідомити останнього.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія відмовляє в його задоволенні, оскільки позивач, як юридична особа, мав можливість і повинен був надіслати в судове засідання іншого представника для надання відповідних пояснень (директора, заступника). Тим більше, що надані апелянтом документи (заява юрисконсульта юридичного відділу Маршавіної І.О. про надання відпустки, а також розпорядження і наказ №03-03/13) свідчать про наявність у позивача юридичного відділу.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача та позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення ухвали господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК), якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог суттєво утруднить вирішення спору. Господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено вимоги, що випливають із дев'яти різних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, договори укладалися у різний час:

Договір № 21-Р укладений 01.10.2011 року;

Договір №21-ДТ укладений 01.12.2011 року;

Договори №№ 21-пк, 21-МТV, 21К1, 21-К2, 21-НТН, 21-С, 21 укладені 01.10.2010 року.

Крім того, дія зазначених договорів була припинена також в різний час, що підтверджується самим позивачем в апеляційній скарзі (хоч останній і вказує, що " ... дія договорів припинена одночасно, а саме - одна частина договорів припинена 31.12.2012 року (договори №№21, 21-К1, 21-К2, 21-С, 21-НТН, 21-МТV), а друга частина договорів припинена з 01.11.2012 року (договори №№21-Р, 21-пк, 21-ДТ...).

Більш того, в ухвалі суду першої інстанції обгрунтовано зазначено, що надані позивачем претензії не можуть бути підставою для об'єднання вимог по дев'яти договорах, оскільки вимоги в них стосуються договірних зобов'язань лише за трьома договорами. В наданій позивачем вимозі №764/10 від 11.10.2012 року про погашення заборгованості на суму 8391,00 грн., зазначені договори №21-пк від 01.10.2010 року, договір №21-ДТ від 01.10.2010 року та договір №21-Р від 01.10.2010 року.

Ті ж самі договори (№21-пк від 01.10.2010 року, договір №21-ДТ від 01.10.2010 року та договір №21-Р від 01.10.2010 року) зазначені і в претензії №826/11 від 12.11.2012 року з вимогою про погашення заборгованості на суму 9202,00 грн.

За вказаних обставин, посилання апелянта на те, що надані ним претензії містять заборгованість (яка складає 9202,00 грн.) за всіма договорами, не відповідають дійсності, суперечать наданим самим позивачем документам, тож не приймаються судом до уваги.

Приймаючи до уваги надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість зазначеного в ухвалі господарського суду Полтавської області щодо того, що сумісний розгляд вимог по дев'яти договорах суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки необхідно досліджувати правовідносини сторін по кожному договору окремо (окремо факти укладення та припинення дії кожного з них, виникнення та зміст зобов'язань по кожному договору, строк прострочення, наявність підстав для нарахування та правильність розрахунку санкцій). Крім того, судом правомірно зазначено, що безпідставне об'єднання вимог по дев'яти різних договорах фактично є ухиленням від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, ухвала господарського суду Полтавської області від 30.01.2013 року по справі №917/162/13-г прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 63, 99, 101, ст.ст. 104-106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.01.2013 року по справі №917/162/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 29.03.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.