Постанова № 30348264, 21.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 5023/4940/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А. (посвідчення №009093 від 12.10.2012 року)

позивача - Гур'єва В.М. (довіреність №1159 від 20.12.2012 року)

відповідача - Ярової Л.Л. (довіреність №01-55/1186 від 18.03.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурор Дергачівського району Харківської області (вх. № 498 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.12.12 р. у справі № 5023/4940/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

до Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі, Харківська область

про стягнення 15 289,54 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2012 р. (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 218,88 грн. пені, 16,68 грн. збитків від інфляції, 128,56 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору. В частині стягнення 14925,42 грн. основної заборгованості провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Прокурор Дергачівського району Харківської області з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована нормами Бюджетного кодексу України з посиланням на те, що Дергачівська районна державна адміністрація є органом виконавчої влади та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, в зв'язку з чим прокурор зазначає, що витрати державного бюджету на покриття штрафних санкцій не можуть здійснюватись за відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Також, прокурор вказує на те, що сума необхідна для погашення заборгованості не була своєчасно сплачена у зв'язку з накладенням арешту на всі рахунки районної державної адміністрації, окрім захищених статей бюджету, та після зняття арешту з рахунків, відповідачем були сплачені телекомунікаційні послуги в повному обсязі, що на думку прокурора, свідчить про його добросовісність.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними прокурором доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг передбачено договорами, укладеними між ПАТ «Укртелеком» та Дергачівською районною державною адміністрацією. При цьому, вказує на те, що відносини між позивачем та відповідачем щодо надання телекомунікаційних послуг не є відносинами у процесі виконання місцевих бюджетів, а тому у силу ст. 193 ГК України, регулюються відповідними нормами ЦК України. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Крім того, 19.03.2013 р. відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з наданням часу для у уточнення апеляційної скарги.

В судовому засіданні прокурор клопотання відповідача підтримав.

Представник позивача заперечував з приводу заявленого відповідачем клопотання.

Колегія суддів залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення за його необґрунтованістю та недоцільністю з урахуванням обставин справи та предмету спору, а також зважаючи на те, що відповідач був достеменно обізнаний про суть данного господарського спору та у нього було достатньо часу для обґрунтування своєї позиції та надання відповідних доказів на їх підтвердження.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04 січня 2012 року та 23 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Дергачівської районною адміністрацією Харківської області були укладені договори №632557 та №057108261/31047 про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п.1.1 договорів, позивач зобов'язувався надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених відповідачем, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно п. 4.15 договорів, оплата рахунку за отримані послуги проводиться Відповідачем в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та не пізніше 20 числа поточного місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за спірними договорами у повному обсязі та надав послуги на суму 12838,45 гривень, що підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт (а.с.41-57).

Крім того, 01 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 72 про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку.

Відповідно п. 5.3 договору, оплата проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці на розрахунковий рахунок відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі на суму 2086,97 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (а.с.74-81), які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, суму боргу в розмірі 14925,42 грн. за вказаними договорами не сплатив, що стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 15289,54 грн., з яких: 14925,42 грн. суми основного боргу, 218,88 грн. пені, 16,68 грн. збитків від інфляції, 128,56 грн. 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було повністю сплачено суму основної заборгованості за договором № 057108261/31047, яка складала 3017,76 гривень, за договором № 632557, яка складала 9820,69 гривень та за договором №72, яка складала 2086,97 гривень. Даний факт сплати підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 3-24, 2-й том), наявним у матеріалах справи.

Враховуючи, що на момент розгляду справи по суті відповідач погасив суму основної заборгованості перед позивачем у повному обсязі, в зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14925,42 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі п. 3.2.5 договорів № 632557 від 04.12.2012 року та № 057108261/31047 від 23.09.2010 року про надання телекомунікаційних послуг, а також п. 6.5 договору № 72 від 01.03.2012 року відповідачу нарахована пеня в розмірі 218,88 грн. за несвоєчасну оплату отриманих послуг.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховані 16,68 грн. інфляційних та 128,56 грн. 3% річних за час прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на умовах договору та відповідають вимогам чинного законодавства.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Прокурор в апеляційній скарзі з рішенням, яким стягнуто з відповідача 218,88 грн. пені, 16,68 грн. збитків від інфляції, 128,56 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору. не погоджується, посилаючись на норми Бюджетного кодексу України в зв'язку з тим, що Дергачівська районна державна адміністрація є органом виконавчої влади та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, тому вважає, що витрати державного бюджету на покриття штрафних санкцій не можуть здійснюватись за відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Колегія суддів в спростування доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені вважає необхідним зазначити наступне.

Ст. 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання від повільності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого бюджету.

Однак, відносини між позивачем та відповідачем щодо надання телекомунікаційних послуг не є відносинами у процесі виконання місцевих бюджетів, а тому в силу ст. 193 ГК України, регулюються відповідними нормами ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а не Бюджетним кодексом України.

Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК випливає, що штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість стягнення штрафних санкцій за господарське правопорушення у тому числі, якщо суб`єкт господарювання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Також, колегія суддів звертає увагу на позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 5 листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., згідно якої відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В силу приписів 549 Цивільного кодексу України, неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином колегія суддів вважає, що і позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання, та передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату отриманих послуг.

Отже, в даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення пені ґрунтуються як на умовах договорів, так і на приписах статей 549, 551 Цивільного кодексу України, а тому твердження прокурора та відповідача про порушення судом норм матеріального права зводиться до його особистого міркування та є безпідставним.

Також, як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем в наданій апеляційній скарзі, свої договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг він не виконав.

Статтею 205 Господарського кодексу України визначено, що у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Але, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо врегулювання питання, пов'язаного зі сплатою штрафних санкцій, з метою запобігання їх стягнення, а також докази письмового попередження з цього приводу, зважаючи на те, що відповідач є органом виконавчої влади та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Слід зазначити, що під час судового засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що якби відповідач звернувся з пропозицією щодо врегулювання питання, пов'язаного зі сплатою штрафних санкцій, вказане питання можливо було вирішити мирним шляхом.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів, звертає увагу, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження існування надзвичайних та невідворотних обставин з якими закон пов'язує неможливість виконання зобов'язання.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення пені відповідно до ст. 83 ГПК України прокурор зазначає про той факт, що сума необхідна для погашення заборгованості не була своєчасно сплачена у зв'язку з накладенням арешту на всі рахунки районної державної адміністрації, окрім захищених статей бюджету, та після зняття арешту з рахунків, відповідачем були сплачені телекомунікаційні послуги в повному обсязі, що на думку прокурора та відповідача, свідчить про добросовісність останнього.

Пороте, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не звертався ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції з заявою про зменшення штрафних санкцій, і таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції помилково надана оцінка клопотанню відповідача з урахуванням положень п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру пені, а надав клопотання, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені в розмірі 218,88 грн. з посиланням на ті обставини, що відповідач є державною установою, фінансується виключно з державного бюджету України, а кошторисом та розписом на 2012 рік виплата штрафних санкцій не передбачена (а.с. 8).

Втім, висновки, викладені в рішенні господарського суду від 25 грудня 2012 року по данній справі щодо відсутності в даному випадку підстав для зменшення пені, є обґрунтованими, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів, в даному випадку факт фінансування відповідача з Державного бюджету, не є обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є винятковим випадком, який надає право суду застосувати приписи п. 3 ст. 83 ГПК України.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі дії відповідача щодо надання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи та посилання на зменшення розміру пені, з урахуванням обставин справи, доводів апеляційної скарги, які фактично зводяться до оскарження пені в розмірі 218,88 грн., враховуючи, що данний спір виник саме з вини відповідача, яким заборгованість в розмірі 14925,42 грн. жодним чином не спростована, натомість сплачена під час розгляду справи в добровільному порядку, свідчать про недобросовісне використання Дергачівською районною державною адміністрацією процесуальних прав, та є проявом неповаги до суду, що в свою чергу є підставою для винесення окремої ухвали в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі прокурора і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі № 5023/4940/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотанням Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі, Харківська область про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Прокурора Дергачівського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі № 5023/4940/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 21 березня 2013 року.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.