Ухвала суду № 30348265, 25.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

20 березня 2013 р. Справа № 5023/5861/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №691Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.13 у справі № 5023/5861/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", м. Харків

про стягнення 90322,83 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

20 березня 2013 року Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013р. у справі № 5023/5861/12 та за результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Звертаючись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідач свої заперечення мотивував тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» частково здійснило оплату за вищевказаними договорами підряду, що призвело до невірного визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договорами підряду при прийнятті оскаржуваного рішення. На підтвердження відповідного відповідачем до апеляційної скарги був наданий лист № 48 від 20.02.2013 р. на і’мя керівника позивача, про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №№ 39,40,41.

З такими ствердженнями відповідача не погоджується суд апеляційної інстанції та зазначає, що зміна призначення платежу необхідна для фактичного відображення стану розрахунків за договорами.

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 2346-ІП від 5 квітня 2001 року банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, згідно з пунктом 33.2 цього Закону, несе платник. "33.2. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ."

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з пунктом 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

Таким чином, зі змісту наведеного вбачається, що внесення змін до реквізиту призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача може бути проведено лише за згодою останнього. Вказана позиція підтверджується в листі НБУ від 26.09.2005 N 25-113/1506-9580 "Про виправлення у розрахунковому документі". Проте, такої згоди ТОВ "Спецтрубомонтаж" матеріали справи не містять. Разом з цим, лист № 48 від 20.02.2013 р. на ім’я керівника позивача про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №№ 39,40,41, наданий відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на прийняте судове рішення, свідчить про те, що даний лист було складено вже після розгляду справи в суді першої інстанції і доказів направлення його адресату апеляційному суду не надано.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в обґрунтування своїх заперечень та викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б підтверджували неправомірність висновків господарського суду відносно задоволення позовних вимог ТОВ "Спецтрубомонтаж" та стягнення з КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" заборгованості у повному обсязі.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування строків набрання рішення законної сили та його виконання, тобто, створення неіснуючих підстав для перегляду судового рішення (оскарження рішення суду без доказової бази), що є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

Згідно п. 5.2. вказаної Постанови окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Усе вищенаведене, на думку колегії суддів, є підставою для висновку про недотримання відповідачем вимог вищезазначених норм чинного законодавства, а також статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо неналежного оформлення та ведення договірної документації, що призводить до спірних ситуацій та необхідності звернення до судових органів і, як наслідок, є підставою для винесення окремої ухвали, якою керівника Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" має бути повідомлено про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Керуючись статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу надіслати керівнику Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство".

Повідомити керівника Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" про вказані недоліки в роботі посадових осіб відповідальних за бухгалтерський облік для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про вжиття вказаних заходів повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.