Ухвала суду № 30345674, 05.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.справа № 2а-1884/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року у справі №2а-1884/09/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД»звернулося до суду з позовом в якому з урахуванням уточнень (т.3 а.с.137), просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000181323/3 від 31.03.2005р. в частині донарахування ПДВ в сумі 708 051грн. за операціями з реалізації товарів за цінами, меншими, ніж ціни придбання. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали необґрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп..7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме те, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало реалізацію продукції за ціною нижче її придбання, що не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання прибутку.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.03.2010р. позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що судовим рішенням, у пов'язаній справі, зроблено висновок про те, що витрати за операціями по реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання підлягають віднесенню до складу валових витрат, що з огляду на вимоги пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ, сплаченого за такими операціями, до складу податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що операції по реалізації товарів за цінами, ніж ціни придбання, неможливо вважати господарською діяльністю у розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим платник, виходячи з приписів пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позбавлений права на віднесення сум ПДВ, сплаченого за такими операціями, до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведена виїзна позапланова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2004р., за результатами перевірки складено акт від 12.08.2005р. №28/3073392/33-321

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору №1/08-03 від 14.08.2003, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_1, підприємством віднесено до валових витрат вартість проведення науково-дослідницьких робіт з використанням біотехнічних вимірних систем по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу "Нафтуся" і вибору оптимального місця для їх каптажу (обладнання скважинного водозабору) на території курорту "Східниця".

В подальшому підприємством роботи по налагодженню видобувної лінії мінеральної води для її подальшої реалізації не проводились, статутом товариства та довідкою статистики ведення такого виду господарської діяльності не передбачено, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про порушення позивачемп.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з віднесенням у IIIкварталі 2003 року до складу валових витрат 12500,00 грн., та пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", при віднесенні до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2500 грн. по витратах, які не підлягають віднесенню до валових витрат виробництва, а підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел.

Крім того, вибірковою перевіркою формування складу валових витрат встановлено, що протягом перевіреного періоду підприємством придбавались товарно-матеріальні цінності в постачальників з метою їх подальшої реалізації ВАТ "Інгулецький ГЗК". При цьому оприбуткування та відвантаження товарів здійснювалось протягом одного дня або в межах одного податкового періоду (місяця) з отриманням негативного фінансового результату, що не відповідає змісту господарської діяльності визначеної п. 1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств". В порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість розмірі 2 710 847,9 грн. за збитковими операціями, які не включенню до валових витрат виробництва, а підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел (аркуш 21 акту перевірки №28/30473392/33-321 від 12.08.2005р.).

За результатами перевірки позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 870060 грн., з якого станом на 01.07.2004 - 710551 грн. відшкодовано за рахунок нарахованого до сплати податку на додану вартість у наступних звітних періодах та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000790303/0 про зменшення завищеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 870605 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 355275,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПА України було прийнято рішення від 23.03.2005 № 2417/6/25-1015, згідно якого скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі від 17.08.2004 №0000760303/0, №0000780303/0, №0000790303/0 з урахуванням рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 01.11.2004 № 0000760303/1, №0000780303/1, №0000790303/1, від 13.01.2005 №0000760303/2, №0000780303/2, №0000790303/2), в частині арифметичних помилок допущених перевіркою при визначенні сум податків за збитковими операціями згідно з податковими накладними від 31.07.2003 № 3/7 і від 03.11.2003 №45, а також скасовані податкове повідомлення-рішення від 17.08.2004 №0000790303/0 і №0000780303/0 з урахуванням рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 01.11.2004 №0000790303/1 і №0000780303/1, від 13.01.2005 №0000790303/2 і № 0000780303/2), в частині зменшеного бюджетного відшкодування і донарахованої суми податку на додану вартість по операціях з передачі простих векселів в оплату за придбані товари, скасовані у відповідних частинах штрафні санкції і у зазначених частинах рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції роботі з великими платниками від 01.11.2004 №12328/10/10 і Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 10.01.2005 року №54/10/25-020, прийняті за розглядом первинної і повторної скарг, в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення і рішення, прийняті за розглядом первинної і повторної скарг, залишені без змін.

На підстав зазначеного рішення позивачу направлено спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2005 №0000181823/3, яким донараховано до сплати податок на додану вартість в сумі 710551 грн. -сума податкового кредиту, яка фактично була відшкодовані з бюджету.

Позивач оскаржує прийняте рішення в частині донарахування ПДВ в сумі 708 051гр. за операціями з реалізації товарів за цінами, меншими, ніж ціни придбання ВАТ "Інгулецький ГЗК".

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, у пов'язаній справі, зроблено висновок про те, що витрати за операціями по реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання підлягають віднесенню до складу валових витрат, що з огляду на вимоги пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ, сплаченого за такими операціями, до складу податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакція яка діяла на час укладення спірних господарських зобов'язань, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності (придбавання та подальша їх реалізація ВАТ «Інгулецький ГЗК»), ДПІ не заперечувався.

Під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розуміється -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач від господарської діяльності отримує прибуток, у зв'язку з чим, у перевіряємому періоді, підприємством задекларовано податок на прибуток у сумі 16 440 900,00грн. (п.2.4 Акту перевірки).

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про неприбутковість окремих господарських операцій, що стало підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань.

Крім вказаних обставин, про неправомірність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, свідчить і постанова господарського суду Запорізької області від 04 серпня 2008 року у справі за позовом «ТС ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя, якою визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ про визначення податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток по господарським операціям щодо реалізації товару за цінами, меншими ніж ціни придбання.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою господарського суду від 04 серпня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, встановлено, що реалізація товару за цінами, меншими ніж ціни придбання, створює підстави для отримання ТОВ «ТС ЛТД»прибутку від реалізації залізорудного концентрату, що виробляється Інгулецьким ГЗК, та робить прибутковою господарську діяльність підприємства в цілому. З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність віднесення ТОВ «ТС ЛТД»до складу валових витрат витрати, які понесені за операціями по реалізації товарів за цінами, меншими цін придбання.

Правомірність віднесення витрат до складу валових витрат підприємства, з огляду на приписи пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакція яка діяла на час укладення спірних господарських зобов'язань, впливає на правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені у вартості постановленого товару, що в подальшому був реалізований позивачем ВАТ «Інгулецький ГЗК».

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на ч.1 ст.72 КАС України, зробив висновок про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплаченого за такими операціями, до складу податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року у справі №2а-1884/09/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2011р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк