Ухвала суду № 30337771, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17225/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - Сидоренко Лесі Петрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торггазстрим ЛТД» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торггазстрим ЛТД» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року № 0004052230 та № 0004062230, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - Сидоренко Леся Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

09.08.2012 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Тандем ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено акт № 250/1-22-30/21998913, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 50.1 ст. 50, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 109000,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 636334,00 грн.

30.08.2012 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004052230, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5, п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109000,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01,00 грн.; № 0004062230, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 636334,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Позивачу на підставі договору від 13.01.2011 року № 13-01/ПП-3-11 з ТОВ «Торггазстрим ЛТД» поставлено відповідний товар (поліпропілен в асортименті) на загальну суму у розмірі 3818000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 636334,00 грн.), що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

За змістом акту перевірки підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 636334,00 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного договору внаслідок отримання відповідачем акту ДПІ у м. Сімферополі від 27.01.2012 року № 727/23-4/36647374 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торггазстрим ЛТД» з питань достовірності формування податкового кредиту за січень та лютий 2011 року, в якому зазначено про завищення ТОВ «Торггазстрим ЛТД» податкових зобов'язань за січень та лютий по ТОВ «Тандем ЛТД» на загальну суму ПДВ у розмірі 636334,00 грн. (в тому числі за січень - 201867,00 грн., за лютий - 434467,00 грн.), а також зазначено про відсутність у ТОВ «Торггазстрим ЛТД» основних засобів, трудових ресурсів, виробничих активів, технічного персоналу, складських приміщень, а також засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, що призвело до прийняття ним неправомірного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Правова позиція по даному питанню викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання за Договором між ТОВ «Тандем ЛТД» та ТОВ «Торггазстрим ЛТД» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: договором поставки нафтопродуктів від 24.12.2010 року № 0202-10/П, накладними, сертифікатами якості на поліпропілен, які підтверджують факт наявності у ТОВ «Торггазстрим ЛТД» товару, який поставлений позивачу на підставі спірного договору; свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, які підтверджують наявність у позивача необхідних засобів для транспортування придбаного у ТОВ «Торггазстрим ЛТД» товару безпосередньо зі складу виробника; актами списання ТМЦ, в тому числі поліпропілену, використаних для виготовлення продукції та іншими внутрішньозаводськими журналами обліку, які підтверджують факт придбання та використання (переробку) товару, поставленого позивачу ТОВ «Торггазстрим ЛТД», на відповідних технологічних стадіях виробництва, при здійсненні позивачем відповідної господарської діяльності; витягом щодо цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 12/4, який належить на праві власності позивачу, договором оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 12/4 від 12.07.2010 року, актом приймання-передачі вказаної земельної ділянки, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для здіснення відповідної господарської діяльності; ВМД, які підтверджують наявність у позивача необхідного устаткування для використання у виробництві поставленого ТОВ «Торггазстрим ЛТД» товару; численними договорами про постачання продукції, видатковими накладними, відомостями реалізації готової продукції, які підтверджують факт подальшої реалізації третім особам виготовленої продукції, при виробництві якої використано поставлений позивачу ТОВ «Торггазстрим ЛТД» поліпропілен.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилань відповідача на акт ДПІ у м. Сімферополі від 27.01.2012 року № 727/23-4/36647374 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торггазстрим ЛТД» з питань достовірності формування податкового кредиту за січень та лютий 2011 року, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (Правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем складено довідку від 09.06.2011 року № 160/2-23-40-21998913, копія якої наявна в матеріалах справи, про результати зустрічної звірки ТОВ «Тандем ЛТД» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів ТОВ «Торггазстрим ЛТД» за січень 2011 року, відповідно до висновків якої встановлено, що ТОВ «Тандем ЛТД» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТOB «Торггазстрим ЛТД», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТOB «Торггазстрим ЛТД».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент підписання відповідних товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Торггазстрим ЛТД» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, договір між ТОВ «Тандем ЛТД» та ТОВ «Торггазстрим ЛТД» був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Тандем ЛТД» та ТОВ «Торггазстрим ЛТД» умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податкового кодексу України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума ПДВ у розмірі 636334,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ«Торггазстрим ЛТД». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Торггазстрим ЛТД» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 636334,00 грн., віднесена ТОВ «Тандем ЛТД» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 року у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 року у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 року у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Торггазстрим ЛТД» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Тандем ЛТД» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 року № 0004062230 - безпідставним та неправомірним.

Крім того, з аналізу акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 50.1 ст. 50, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 109000,00 грн., стало віднесення позивачем у додатку К3 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1-ий квартал 2011 року витрат у розмірі 1200000,00 грн. по придбанню акцій ЗАТ «Компанія з управління активами Форум», які придбані в січні 2006 року і на момент їх відображення у звітності минув строк (1095 днів), передбачений п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для внесення змін у податкову звітність.

Водночас, п. 4 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Підпунктом 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону визначено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Отже, у разі придбання цінних паперів до 01.04.2011 року, у тому числі при первинному розміщенні, вартість придбаних цінних паперів відображаються в окремому податковому обліку відповідно до пп.пп. 7.6.1 та 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Витрати на придбання цінних паперів до 01.04.2011 року відображаються у додатку КЗ до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства в момент отримання доходів від подальшого продажу цінних паперів. У разі продажу цінних паперів, що придбані до 01.04.2011 року під час первинного розміщення, після цієї дати до складу доходів в окремому обліку операцій з цінними паперами включаються доходи від такого продажу та, одночасно, до складу витрат витрати на придбання таких цінних паперів. Аналогічна правова позиція викладена у листі ДПА України від 20.04.2011 року № 11287/7/15-0317.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач придбав вказані акції на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.01.2006 року у кількості 52000 штук загальною вартістю 5200000 грн., частину яких - 12000 штук - в подальшому продав за такою же ціною (100*12000=1200000 грн.) на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2011 року № 21-Б/Б-20.

Враховуючи викладене, а також те, що, по-перше, право на формування витрат по операціях з цінними паперами у позивача виникло тільки після формування доходу від їх продажу, а саме в І кварталі 2011 року, тому відповідачем відображено витрати на таке придбання саме у І кварталі 2011 року, по-друге, вказані дії є первинним декларуванням податкових показників, а не їх коригуванням, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 50.1 ст. 50, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 року № 0004052230 - безпідставним та неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що порушені права позивача підлягають захисту у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012 року № 0004052230 та № 0004062230, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - Сидоренко Лесі Петрівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.