Ухвала суду № 30336494, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 25599/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» до державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м.Рівне в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2008 року №0000591742/0/17-123, від 08.04.2008 року №0000591742/1/17-123, від 27.06.2008 року №0000591742/2/17-123, від 21.08.2008 року №0000591742/3/17-123 та визнати протиправними дії державної податкової інспекції у м. Рівне щодо встановлення порушення ТзОВ «Керамет-Рівне» податкового законодавства - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2007 роки в розмірі 331215 грн., що оформлене п. 1 розділу 4 «Висновки» акта від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає. що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453 «Про результати виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року» було винесено 14.03.2008 року податкове повідомлення-рішення №0000591742/0/17-123, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 72230,43 грн., в тому числі за основним платежем 24076,81 грн. та за штрафними санкціями - 48153,62 грн.

Зокрема, податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 17500 грн. та за штрафними санкціями - 35000 грн., через неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів, які отримані ОСОБА_1 від продажу будівлі пилорами, загальною площею 222,9 кв. м., що розташовані: АДРЕСА_1, за ціною 350000 грн. згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2007 року № ВЕР 501119. Предмет купівлі-продажу належав продавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_2 від 17 листопада 2006 року, реєстровий номер №6176 та зареєстрований в Рівненському ОБТІ 28 листопада 2006 року за №26-1173 в книзі 4, тобто був набутий у власність платником податку після набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Скарги ТзОВ «Керамет-Рівне» щодо податкового повідомлення-рішення від 14.03.2008 року №0000591742/0/17-123 залишені без задоволення і за результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у м. Рівне приймались податкові повідомлення - рішення від 08.04.2008 року №0000591742/1/17-123, від 27.06.2008 року №0000591742/2/17-123, від 21.08.2008 року №0000591742/3/17-123.

При цьому апелянт зазначає, що пунктом 11.1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено особливості оподаткування операцій з продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності Законом, а п. 11.2 - оподаткування операцій продажу або обміну об'єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності цим Законом. Платником податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи (п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). Стаття 11 загаданого Закону не містить положень, які б давали можливість зробити висновок про те, що встановлені нею правила не застосовуються у тих випадках, коли покупцями нерухомого майна є юридичні особи. Навпаки, як видно з назви та змісту цієї статті, визначальним при визначенні того, чи повинні застосовуватись її норми є виключно факт продажу об'єкта нерухомого майна платником податку. Тобто, норми статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» застосовуються у всіх випадках, коли відбувається відчуження об'єктів нерухомого майна платником податку, незалежно від того, є покупець фізичною чи юридичною особою. В той же час, ДПІ у м. Рівне при винесенні податкових повідомлень-рішень виходила з того, що ТзОВ «Керамет-Рівне» зобов'язане було утримати та сплати до бюджету податок з доходів фізичних осіб та відповідальне за їх несплату, оскільки нотаріуси є податковими агентами тільки при здійсненні фізичними особами операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нерухоме майно (нерухомість) це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля. Згідно з підпунктом 11.2.2 пункту 11.2 статті 11 цього ж Закону, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого, ніж зазначені у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, тобто 5% від об'єкта оподаткування. Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.1 зазначеної вище статті 11 Закону, дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (частина перша пункту 11.3 статті 11 Закону). У зв'язку з цим, ДПІ у м. Рівне безпідставно вказувала на те, що ТзОВ «Керамет-Рівне» є податковим агентом, оскільки це означало б, що в одних і тих же відносинах функції податкового агента виконували б два різних суб'єкти.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом (частина третя пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). З положень підпункту 11.1.4 пункту 11.1 ст. 11 та підпункту 11.2.4 пункту 11.2 ст. 11 згаданого вище Закону вбачається, що обидві сторони договору сплачують податок у випадку обміну об'єктів нерухомості. Таким чином, обов'язок сплати податку при укладенні договору купівлі-продажу покладається на продавця - фізичну особу, яка отримує дохід.

Відтак, при укладенні договору купівлі-продажу від 07.06.2007 року приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу повинен був як податковий агент у відповідних правовідносинах визначити суму податку, яка підлягає сплаті та мав право посвідчити відповідний договір виключно за наявності документа про сплату податку стороною договору - платником податку ОСОБА_1, який отримував дохід.

Згідно з положеннями п. 20.2 та п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою відповідальною за порушення норм цього Закону та за погашення податкових зобов'язань є податковий агент, тобто нотаріус , а не ТзОВ «Керамет-Рівне». Невиконання нотаріусом вказаних обов'язків не може бути підставою для покладення відповідальності на ТзОВ «Керамет-Рівне».

Вищенаведене свідчить про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, однак Рівненський окружний адміністративний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

ТзОВ «Керамет-Рівне» у своїй господарській діяльності керувалося роз'ясненнями податкових органів та не мало підстав вважати, що дії товариства не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, у роз'ясненні Державної податкової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 18.01.2005р. № 378/5/17-2116, вказувалося, зокрема, що нарахований нотаріусом податок сплачується платником податку шляхом безготівкового розрахунку або готівкою до банківської установи.

Більше того, на статус нотаріуса як податкового агента вказують також положення інших нормативних актів. Так, розділ 6 Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004р. №86/5 визначає порядок здійснення окремих повноважень нотаріусом як податковим агентом. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2005р. №7/5 до Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.01.1998р. №3/5, було внесено зміни у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з якими визначено, що нотаріуси також надають консультації та послуги з нарахування доходів (прибутків) при посвідченні договорів купівлі-продажу, міни нерухомого та рухомого майна.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті необгрунтовано, упереджено, недобросовісно, оскільки товариство діяло відповідно до роз'яснень щодо порядку оподаткування, які надавали самі податкові органи.

ДПІ у м. Рівне приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення також не звернула уваги на те, що ОСОБА_1 сплатив податок у зв'язку з продажем нерухомого майна в розмірі 17500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 03 квітня 2008 року, а відтак до бюджету кошти надійшли, інтереси держави не порушені, підстав для стягнення податку та штрафних санкцій немає. Крім того, з дослідженого у судовому засіданні платіжного доручення вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Згідно з положеннями п.п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

За договором купівлі-продажу від 07.06.2007 року ОСОБА_1 відчужував будівлю пилорами, що не є об'єктом, який використовується для задоволення особистих потреб.

Однак, незважаючи на те, що відповідач у судовому засіданні не надав доказів того, що ОСОБА_1 не є підприємцем на спрощеній системі оподаткування, Рівненський окружний адміністративний суд передчасно визнав позовні вимоги необгрунтованими та відмовив у задоволенні позову.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 6370 грн. та за штрафними санкціями - 12740 грн., через неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів, які отримані ОСОБА_4 від продажу рухомого майна -вантажного автомобіля МАЗ 5432032, на підставі біржового контракту №КП23470083Р з ТзОВ «Керамет-Рівне».

Цивільним кодексом України визначено, що угодою визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Враховуючи наведене, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі. У статті 1 Закону України «Про товарну біржу» зазначено, що товарна біржа за своїм правовим становищем має статус юридичної особи і має за мету, зокрема, надання послуг в укладенні біржових угод.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Пунктом 1.15 ст. 1 цього Закону визначено, що податковий агент - це юридична чи фізична особа (резидент чи нерезидент), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Виходячи з наведеного апелянт вважає, що при укладенні на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю - фізичній особі, податковим агентом такого платника - фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, товарна біржа. Агентські функції біржі, які вона повинна виконувати відповідно до п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно до чи під час реєстрації біржової угоди, а біржі під час реєстрації угоди повинні проконтролювати (перевірити) правильність сплати (перерахування до бюджету) належної суми податку, здійснивши розрахунки (нарахування) сум оподатковуваного доходу та належного до сплати податку.

Враховуючи те, що згідно з п. 12.3 ст. 12 згаданого вище Закону біржі визначено податковими агентами, вони повинні виконувати вимоги, покладені на податкових агентів, зокрема п. 1.15 ст. 1 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо подання у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум сплаченого (перерахованого до бюджету) з них податку.

Крім того, у самому акті перевірки від 03.03.2008 року вказується, що згідно з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» товарні біржі є податковими агентами. Тому, висновки, викладені в акті перевірки, і податкові повідомлення-рішення не відповідають встановленим при перевірці фактам та чинному законодавству.

ТзОВ «Керамет-Рівне» у своїй діяльності керувалось також відповідними роз'ясненнями щодо статусу товарної біржі як податкового агента, які містились у листах Державної податкової адміністрації від 02.12.2003р. №9878/6/17-0516, від 18.02.2004р. №1139/6/17-3116, від 02.03.2004р. №1548/6/17-3116, від 01.12.2004р. №23557/7/17-2117, від 08.06.2006р. №6347/6/17-0216.

Таким чином, згідно з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТзОВ «Керамет-Рівне» не є податковим агентом та не повинно було утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб в розмірі 13% у сумі 6370 грн. при укладенні на біржі договору купівлі-продажу транспортного засобу № КП 23470083Р від 17.11.2006 року з громадянином ОСОБА_4

У зв'язку з цим, були відсутні визначені пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій.

Крім того згідно з положеннями абзацу третього пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами», якщо вмотивоване рішення за скаргою платника

податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або

протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його

заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з

дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю

задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого

органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано

платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому

цього підпункту.

Незважаючи на те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що рішення податкових органів під час процедури адміністративного оскарження надсилалися у межах законодавчо встановлених строків, Рівненський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову за відсутності підстав для цього.

Відповідач у своїх запереченнях проти позову не заперечував проти задоволення

позову в частині визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівне щодо встановлення

порушення ТзОВ «Керамет-Рівне» податкового законодавства - зменшення від'ємного

значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2007 роки в розмірі

331215 грн., що оформлене п. 1 розділу 4 «Висновки» акта від 03.03.2008 року №258/23-

100/33982453.

Рівненський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні всіх позовних вимог, не звернувши увагу на те, що підстав для відмови у задоволенні позову в тій частині, в якій він не заперечувався ДПІ у м. Рівне, не було.

На підставі вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, в ході якої встановлено порушення платником податків пп. «є» п. 1.3 ст. 1, п. 1.15 ст. 15, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. З, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, п. 19.2 ст. 19, пп. 20,3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 17 500 грн. 00 коп. у 2007 році, у випадку, коли не оподатковано доходи отримані громадянином ОСОБА_1 від продажу об'єкта нерухомості, про що складений акт від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453. У п. 1 розділу 4 «Висновки» акта від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453, вказується на те, що ТзОВ «Керамет-Рівне» зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2007 роки в розмірі 331215 грн. в тому числі, за І квартал 2007 року - 101892 грн., за II квартал 2007 року - 131151 грн., за III квартал 2007 року - 98172 грн. На підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом винесено 13.03.2008 року податкове повідомлення-рішення №0000702342/0/23-121, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23840 грн., а 14.03.2008 року - податкове повідомлення-рішення №0000591742/0/17-123, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 72230,43 грн. Податкові повідомлення-рішення платником податку оскаржувались в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 11.06.2008 року №16669/25-16/58 частково задоволено скаргу ТзОВ «Керамет-Рівне» і скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008 року №0000702342/0/23-121 (від 08 квітня 2008 року №0000702342/1/23-121). Скарги ТзОВ «Керамет-Рівне» щодо податкового повідомлення-рішення від 14.03.2008 року №0000591742/0/17-123 залишені без задоволення і за результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у м. Рівне приймались податкові повідомлення-рішення від 08.04.2008 року №0000591742/1/17-123, від 27.06.2008 року №0000591742/2/17-123, від 21.08.2008 року №0000591742/3/17-123.

Розглядаючи спір судом першої інстанції також встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу за № ВЕР 501120 від 07.06.2007 року та за № ВЕР 501119 від 07.06.2007 року , що посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_5 Сарненського районного нотаріального округу, товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» придбало у громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею - 0,2160 га. та будівлю пилорами ВД-2 (нежила-одноповерхова, цегляна, загальною площею 222,9 кв.м, що розташовані: АДРЕСА_1). Загальна вартість такої нерухомості, згідно договорів, становить 155000 грн. 00 коп. та 350000 грн. 00 коп. відповідно. Дохід, виплачений громадянину ОСОБА_1 згідно платіжного доручення за №814 від 08.06.2007 року в сумі 155 000 грн. 00 коп. та згідно платіжного доручення за №813 від 08.06.2007 року в сумі 350 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок в КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 із доходів, отриманих від продажу земельної ділянки загальною площею - 0,2160 га., податок з доходів фізичних осіб було сплачено згідно платіжного доручення за № 10 від 08.06.2007 року до місцевого бюджету у сумі 7 750 грн. 00 коп.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції вірно врахував, що пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податків або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України (підпункт «є»). Відповідно до п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно п.п. 3.1.3 ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування резидента є дохід з джерелом їх походженні з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплат. Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України. До складу загально місячного оподаткованого доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону (пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суд першої інстанції вірно зазначив, що порядок оподаткування таких доходів визначено у ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якою, зокрема, встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості іншого, ніж зазначені у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно з п. 11.3 ст. 11 та п. 12.5 ст. 12 згаданого Закону нотаріус є податковим агентом при здійсненні фізичними особами операцій, пов'язаних з купівлею-продажем і міною об'єктів нерухомого, рухомого майна (у разі нотаріального посвідчення угоди), а також у разі нарахування та виплати доходів своїм найманим працівникам. Відповідно до пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 цього ж Закону відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). Підпунктом 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Згідно з вимогами пп. «а» п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. Згідно п.п. «а» пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 зазначеного вище Закону особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

На підставі вище викладеного суд першої інстанції вірно вважав, що податковим агентом є товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» і останнє повинно було при виплаті доходів громадянину ОСОБА_1 утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5 % на загальну суму 17 500 грн. 00 коп. та повідомити про це у встановленому порядку податковим органам за формою №1-ДФ.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно біржового контракту за № КП 234700831 від 17.11.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» придбало у громадянина ОСОБА_4 вантажний автомобіль МАЗ 54323032, транзитний номер НОМЕР_1 по ціні 49000 грн. 00 коп. Дохід виплачений громадянину ОСОБА_4 згідно платіжного доручення за № 269 від 17.11.2006 року в сумі 49 000 грн. 00 коп.. За даними бази обліку платників податків Державної податкової інспекції у м.Рівне ОСОБА_4 не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно врахував, що підпунктом «ж» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України нерухомого майна, розташованого на території України. Згідно пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування резидента є дохід з джерелом їх походження з України, які піддягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України. До складу загально місячного оподаткованого доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону (пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). Згідно п. 12.1 ст. 12 згаданого Закону дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна (крім зазначених видів транспортних засобів п.12.2 ст. 12 Закону) протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (у 2006 році -13%). Згідно п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів отриманих таким платником податку від такого продажу.

Тому суд першої інстанції правильно вважав, що таким податковим агентом є всі юридичні особи, включаючи біржі, авторинки тощо.

Якщо громадянин продає належне йому рухоме майно юридичній особі, то вона є податковим агентом щодо виплачуваних такому громадянину доходів, тобто повинна нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок за ставкою 13 % (200брік), а також направити про це податковому органу інформацію за формою № 1-ДФ. Тому товариству з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» необхідно було при виплаті доходів громадянину ОСОБА_4 утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 13 % у сумі 6370 грн. 00 коп. та повідомити про це у встановленому порядку податковим органам за формою №1-ДФ.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковим органом правомірно встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне» не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 24076 грн. 81 коп. у 2006-2007 роках.

Однак розглядаючи спір судом першої інстанції не враховано, що згідно ч.1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно ч.1 ст. 17 КАС України( в редакції чинній на час винесення постанови судом першої інстанції) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тому колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії державної податкової інспекції у м. Рівне щодо встановлення порушення ТзОВ «Керамет-Рівне» податкового законодавства - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2007 роки в розмірі 331215 грн., що оформлене п. 1 розділу 4 «Висновки» акта від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453 підлягає закриттю оскільки висновки податкового органу викладені в акті перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 203, ст. 205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет - Рівне» - задовольнити частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року по справі № 2а-4218/08/1770 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії державної податкової інспекції у м. Рівне щодо встановлення порушення ТзОВ «Керамет-Рівне» податкового законодавства - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2007 роки в розмірі 331215 грн., що оформлене п. 1 розділу 4 «Висновки» акта від 03.03.2008 року №258/23-100/33982453 скасувати і провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрити, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк