Ухвала суду № 30321374, 21.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 94035/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.082011 року у справі за позовом Державного міського підприємства „Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Державне міське підприємство „Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009951502/0 від 31.12.2010 року за яким до підприємства застосовано штрафну санкцію в сумі 175103,04 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі акту перевірки 31.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009951502/0 згідно з яким до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за червень та липень 2007 року.Одночасно зазначає, що зарахування податковим органом в рахунок минулої заборгованості, сум ПДВ, які сплачувались позивачем по платежах за інші періоди, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по періодах за які позивач здійснював оплату.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року позов задоволено з тих підстав, що неправомірним є самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ в м. Івано-Франківську, яке просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову у задоволенні позовних вимог та при цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань сторін про розгляд апеляції за їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 року.

У відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Державне міське підприємство „Івано-Франківськтеплокомуненерго" до податкового органу 18.07.2007 року подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, а також 17.08.2007 року ним подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року, відповідно до яких позивач зобов'язаний в терміни, визначені законом, сплатити до бюджету суми податку в розмірі 212283 грн. та 137923 грн. Відповідно.

ДПІ в м. Івано-Франківську 31.12.2010 року на підставі акта перевірки за № 21858/15-2/03346058 від 23.12.2010 року, яким виявлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість за період червень та липень 2007 року, прийнято податкове повідомлення- рішення за 0009951502/0, згідно з яким на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 за затримку на більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання до ДМП „Івано-Франківськтеплокомуненерго", застосовано штраф у розмірі 50% - 175103,04 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, подану скаргу ДПА в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення без змін.

Суд встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що граничними строками сплати податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, які ним задекларовані у червні та липні місяці 2007 року в сумі 212283 грн. та 137923 грн. відповідно, є 30.07.2007 року та 30.08.2007 року.

Відповідно до платіжних доручень № 3296 від 24.07.2007 року на суму 60000 грн., № 3325 від 27.07.2007 року - 20000 грн., № 3343 від 30.07.2007 року - 20000 грн., № 3313 від 26.07.2007 року - 20000 грн., № 3332 від 30.07.2007 року - 36000 грн., № 4748 від 31.07.2007 року - 56283 грн. позивачем сплачено до бюджету загальну суму податку на додану вартість в розмірі 212283 грн. за червень місяць 2007 року, а в 28.08.2007 року платіжним дорученням №5045 перераховано до до бюджету ПДВ в сумі 137923 грн., що підтверджується реквізитами "Призначення платежу", які містяться у копіях вказаних платіжних доручень. При цьому у всіх платіжних дорученнях позивачем в графі „призначення платежу" чітко визначалось призначення платежу.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181 диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та погашеної суми податкового боргу, тому штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом не сплати податкового боргу.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 ЗаконуУкраїни від 21.12.2000 року №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що неправомірним є зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в тому, що відповідачем в судовому засіданні не наведено підстав правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за № 0009951502/0 від 31.12.2010 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Івано - Франківський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську -залишити без задоволення.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року у справі № 2а-1515/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський