Постанова № 30334883, 18.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року Справа №810/737/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду -Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Лаврик О.О.,

за участі:

представника позивача- Степанюка Д.О. (довіреність б/н від 15.10.2012 р.);

представника відповідача- не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Києві, адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція"

до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 р. №0001452301/2320,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" (далі по тексту -позивач або товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС (далі -відповідач) про визнання протиправним та cкасування податкового повідомлення-рішення №0001452301/2320 від 25.09.2012 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №1938/220/32253036 від 31.07.2012 р. рішення про визначення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій суперечить вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений судом про дату та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав. У відповідності до ч. 4 статті 128 КАСУ справа розглянута за відсутності представника відповідача.

У запереченні, наданому до суду, ДПІ в Обухівському районі Київської області, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення послалася на порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого було допущено заниження податку на додану вартість на загальну суму 128224 грн., в т.ч. за лютий 2012 р.- 39676 грн.; за квітень 2012 р.- 88548 грн. та завищено від? ємне значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2012 р. на суму 19390 грн.; завищено залишок від?ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) на суму 42555 грн.

В процесі проведення перевірки було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2012 р. податкову накладну №1 із датою виписки 05.01.2012 р. підприємства продавця ПП «Інтерторг-М», сума ПДВ складає 32685,83 грн. ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» для перевірки надало оригінал податкової накладної від 05.01.2012 р. №1 на загальну суму 196114,98 грн., в т.ч. ПДВ -32685,83 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Реєєстрі отриманих накладних по декларації з ПДВ за січень 2012 р., проте продавець не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності скарги покупця- ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція», вважає безпідставним формування податкового кредиту.

Крім того, в запереченні відповідач, з посиланням на досліджені ним в ході перевірки документи первинного бухгалтерського обліку та звітності вказує, що договір від 01.02.2012 р. №01/02 між ТОВ «ТД Оса» є засобом для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов?язання, зокрема, коли операції проводяться через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та дослідивши докази, якими вони обгрунтовані, суд встановив таке:

в липні 2012 р., на підставі направлення на перевірку від 09.08.2012 р. №303, виданого ДПІ в Обухівському районі Київської області та згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Оса». Згідно із висновками акту податковим органом було виявлено порушення позивачем п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 128224 грн., в т.ч. за лютий 2012 р.39676 грн.; за квітень 2012 р.- 88548 грн. та завищено від?ємне значення між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2012 р. на суму 19390 грн.; завищено залишок від?ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 42555 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту було винесене податкове повідомлення-рішення №0001452301/2320 від 25.09.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 128224 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32056 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС у Київській області від 06.12.2012 р. №3039/10/10-206/666-1560 та ДПС України від 08.02.2013 р. №1960/6/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення,- без змін.

ТОВ "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" є юридичною особою, яка зареєстрована, відповідно до свідоцтва серії А00 №072600 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.12.2002р. Взято на податковий облік ДПІ в Обухівському районі Київської області 03.04.2006р. за №2470.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код товариства №32253036. Основними видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям, видання книг, видання журналів та періодичних публікацій, інша поліграфічна діяльність, рекламна діяльність, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» до складу податкового кредиту за січень 2012 р. включило податкову накладну №1 із датою виписки 05.01.2012 р., оформлену підприємством-продавцем ПП «Інтерторг-М» із сумою ПДВ 32685,83 грн. Як було встановлено податковим органом ПП «Інтерторг-М» не зареєструвало її в Єдиному реєстрі податкових накладних і скарги від покупця до податкового органу з цього приводу не надходили. В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що на підтвердження факту реєстрації податкової накладної позивачем приєднана до справи ксерокопія квитанції в електронному вигляді, яка міститься в матеріалах на (а.с.43).

Судом було досліджено 2 квитанції, які знаходяться на (а.с.43;45), із змісту яких вбачається, що вони були надіслані на підтвердження фактів одержання податкових накладних: №1 з датою виписки 23.01.2012 р. та №281 з датою виписки 27.04.2012 р., що не стосуються податкової накладної №1 від 05.01.2012 р. Таким чином, в матеріалах справи відсутня квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі, яка надіслана податковим органом щодо підтвердження продавцю ТОВ «Інтерторг-М» про прийняття його податкової накладної.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності з п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46 ст. 46 цього кодексу.

Пунктами 6, 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Оскільки у судовому засіданні представником позивача не надано доказів реєстрації податкової накладної від 05.01.12 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних і твердження відповідача про її нереєстрацію жодним чином не спростовано, суд вважає правомірним посилання податкового органу на безпідставне формування ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» за вказаною податковою накладною.

01.02.12 р., між позивачем, як замовником та ТОВ «ТД Оса»- (виконавцем) було укладено договір №01/02, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання про надання поліграфічних послуги, а саме- здійсненню додрукової підготовки інформаційних матеріалів; виведенню кольоропроб; по виготовленню поліграфічної продукції з переданих замовником матеріалів та напівфабрикатів, тощо. Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг мала встановлюватися для кожного виду робіт і послуг окремо, згідно поліграфічного вигляду, кількості та технічних параметрів, які повинні були бути зазначені в додатках до договору та стати його невід?ємною частиною.

На підтвердження реальності вчинення даної господарської операції приєднано до позовної заяви додаткова угода №1 від 01.04.2012р., податкова накладна; виписка по рахунку позивача; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих) послуг.

Дослідивши зміст поданих документів суд зважає на таке: у додатках до договору відсутні встановлення вартості послуг для кожного виду робіт і послуг окремо; відсутні технічні параметри таких послуг; в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.04.2012 р. не вказано вартість кожного виду послуги, не визначено чи відповідає виконана послуга технічному вигляду; не вказано місце виконання (надання) послуг; не представленний поліграфічний вигляд, якому мають відповідати надані послуги; із представленої податкової накладної не вбачається прізвище, ім?я по батькові та зазначення посади особи, яка здійснила її оформлення; відсутні докази передачі виконавцю, згідно з п.1.1 договору матеріалів чи напівфабрикатів для виконання замовлення.

Виявлені недоліки є не тільки порушенням вимог п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приписів п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, але і унеможливлюють встановити обсяг наданих послуг, їх зміст, вартість та механізм виконання.

Таким чином, із аналізу представлених позивачем доказів судом не встановлено реального характеру надання послуг за договором №01/02 від 01.02.2012 р. При прийнятті рішення було прийнято до уваги, що у позивача відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, які відображать реальний характер здійсненої господарської операції -отримання поліграфічних послуг. При проведенні перевірки ТОВ «ТД Оса» податковим органом виявлено відсутність реальної можливості поставок (товарів) виконання робіт та надання послуг цим підприємством з огляду на відсутність у останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, що є необхідною умовою для здійснення господарської діяльності. Так, ТОВ "ТД Оса" зареєстроване у Дарницькому районі м.Києва , стан платника-визнано банкрутом, відомості про зняття з обліку №5 від 13.04.12 009/1142/12. Згідно акту ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 25.05.12 р. встановлено, що відповідно до АІС «Облік» ТОВ «ТД Оса» має стан 14 «визнано банкрутом». На підприємство ТОВ «ТД Оса» направлено запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 13.04.12 р. №2350/10/22-20. Запит повернувся з поштовою відміткою про відсутність підприємства за вказаною адресою.

Відомості відповідача у цій частині узгоджуються з встановленими судом обставинами про неможливість надання поліграфічних послуг та свідчать про відсутність економічного змісту операції позивача з його контрагентом ТОВ «ТД Оса».

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає:

платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України: ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують факт їх здійснення платником податку. Обов'язковість ведення і зберігання первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та положеннями розділу II Податкового кодексу України.

Підпунктом "а"пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу,- пункту 198.6 статті 198 ПК України. За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. При розгляді даної справи судом встановлено, що представлені позивачем документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема і податкова накладна, не відповідають вимогам чинного законодавством, що наведено в описовій частині постанови.

Вирішення спорів, пов?язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Проаналізувавши обставини справи та докази, надані на їх підтвердження, співставивши їх з нормами чинного законодавства, якими врегламентовано спірні правовідносини на предмет іх відповідності діям відповідача, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав та інтересів позивача та безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 березня 2013 р.