Ухвала суду № 30331610, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41801/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" (далі - ТОВ "Дніпро-Вікторія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва) в якому просить визнати скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року у задоволенні позову ТОВ "Дніпро-Вікторія" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Дніпро-Вікторія" задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року скасовано. Позовні вимоги ТОВ "Дніпро-Вікторія" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року.

ТОВ "Дніпро-Вікторія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА у Івано-Франківській області 22 вересня 2008 року проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій залу гральних автоматів, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 47, належний суб'єкту господарювання Івано-Франківській філії ТОВ «Дніпро-Вікторія». За результатами перевірки складено акт №0911/26/54/23/30407788 від 22.09.2008 року.

Під час перевірки, виявлені порушення ст. 3 п. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зокрема, в залі гральних автоматів знаходяться 18 гральних автоматів в робочому стані (підключені до мережі електроживлення) і на них проводиться гра; гральні автомати вводяться в гру тільки за допомогою ключа; автомати не обладнані блоками фіскальної пам'яті, тобто не переведені у фіскальний режим роботи.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008142305 від 13.10.2008 року, яким згідно п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6120, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

Відповідно до ст. 3 цього Закону на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Згідно зі ст. 2 Закону України №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА та Національного банку України (ст. 11 Закону України №265/95-ВР).

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у разі, якщо перевіркою доказово встановлено суму розрахункових операцій, проведених без видачі особі, яка отримує або повертає товар, розрахункового документа встановленої форми, та у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО (ст. 17 Закону України №265/95-ВР).

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими (ст. 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. На підставі частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

П. 1 ч. 2 додатка до постанови №121 встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Ст. 12 Закону України №265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного й іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

П. 2 постанови №121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом ДПА від 01 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Викладене дає підстави дійти висновку, що притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 1 липня 2008 року."

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров