Ухвала суду № 30331608, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/44000/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство "Коростенський щебзавод" (далі - ВАТ "Коростенський щебзавод") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року позов ВАТ "Коростенський щебзавод" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Коростенський щебзавод" у задоволені позову.

ВАТ "Коростенський щебзавод" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Коростенської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Коростенської ОДПІ у період з 04.01.2011 року по 12.01.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ Коростенський щебзавод" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №46/23-01/01374567 від 19.01.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року на суму 7939,00 грн.

На підставі акту перевірки Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №000102301/0 від 02.02.2011 року, яким ВАТ "Коростенський щебзавод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 7936,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Коростенський щебзавод" на протязі вересня 2010 року придбав у ТОВ "Дах майстер плюс" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 47635,80 грн. Факт оплати товару по даним господарським операціям контролюючим органом не заперечується.

Також судами попередніх інстанцій підтверджено реальність виконання господарських операцій.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Згідно із пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальником позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко визначено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ форми "В1" №000102301/0 від 02.02.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров