Ухвала суду № 30331571, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/48774/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Алві" до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Алві" (далі - ПВКП "Алві") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні) та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області в якому просить визнати неправомірними дії, скасувати податкове повідомлення-рішення, стягнути заборгованість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позов ПВКП "Алві" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПВКП "Алві" у задоволені позову.

ПВКП "Алві" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні з 12.10.2008 року по 13.10.2008 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПВКП "Алві" за період серпень-вересень 2008 року. За результатами перевірки складено акт №3093/23-2/23136081 від 19.10.2009 року.

В акті перевірки вказано на порушення позивачем я п. 1.3. та п. 1.8. ст. 1; п.п. 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: ПВКП "Алві" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 82848,88 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 20.10.2009 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0004832301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетної заборгованості з ПДВ за 2008 рік у сумі 82848,88 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПВКП "Алві" та TOB ТПК «Дельта -2000», TOB «Кристал Груп» та TOB «Джокер» було укладено договори.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п. 7.5.1 дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п. 7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону №168/97-ВР, то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ та бюджетне відшкодування з ПДВ за період серпень - вересень 2008 року в сумі 82848, 88 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №0004832301/0 від 20.10.2009 року та про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Херсоні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров