Ухвала суду № 30331156, 26.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-7120/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Літіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Літіс» (далі - Позивач, ТОВ «Літіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), Державної податкової служби у м. Києві (далі - ДПС у м. Києві) про: визнання протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Літіс», результати якої зафіксовано в акті від 04.01.2012 року №23/23-522-31404259; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000152305; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000162305; визнання протиправними дії ДПС у м. Києві щодо збільшення суми основного платежу на 3 600,00 грн. та штрафних санкцій на 900,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23.01.2012 року №0000152305; визнання протиправним та скасування рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05.01.2012 року №1949/10/12-114; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 року №0001012305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2012 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до ДПС у м. Києві про визнання протиправними дії ДПС у м. Києві щодо збільшення суми основного платежу на 3 600,00 грн. та штрафних санкцій на 900,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23.01.2012 року №0000152305; визнання протиправним та скасування рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05.01.2012 року №1949/10/12-114.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2012 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000152305 та №0000162305, від 18.04.2012 року №00001012305. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 1 045 000,00 грн. податку на додану вартість. Крім того, суд зауважив, що Позивач у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства включив до складу валових витрат 4 165 600,00 грн., що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження ТОВ «Літіс» сум податку на прибуток підприємств. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Східтехсервіс» договорів, на підставі яких ТОВ «Літіс» було сформовано податковий кредит. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції звернув увагу на те, що дії Відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Літіс» є правомірними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що контрагент Позивача не мав достатніх виробничих потужностей та трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань, а тому укладені договори є нікчемними, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що січні 2012 року посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Літіс» з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Східтехсервіс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результатів чого ТОВ «Літіс» занижено податок на прибуток від операцій з отримання послуг по розробці програмного забезпечення на загальну суму 1 041 400,00 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 836 000,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.01.2012 року №23/23-522-31404259. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 23.01.2012 року №0000152305, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 301 750,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 041 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260 350,00 грн.), та №0000162305, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 045 000,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 836 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209 000,00 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені Позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням від 05.04.2012 року №1949/10/12-114 залишила без задоволення скаргу ТОВ «Літіс», оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, а також збільшила суму основного платежу на 3 600,00 грн. та штрафних санкцій на 900,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23.01.2012 року №0000152305.

З урахуванням висновків акту перевірки, а також рішення ДПС у м Києві від 05.04.2012 року №1949/10/12-114 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 року №0001012305, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 500,00 грн. (у тому числі - за основним платежем - 3 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 900,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Східтехсервіс» договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «Літіс» (замовник) та ТОВ «Східтехсервіс» (виконавець) були укладені договори: від 11.06.2009 року №1106-2009, від 15.06.2009 року №1506-2009, від 25.06.2009 року №2506-2009, від 27.07.2009 року №2707-2009, від 17.08.2009 року №1708-2009, від 07.09.2009 року №0709-2009, від 21.09.2009 року №2109-2009, від 12.10.2009 року №1210-2009, від 02.11.2009 року №0211-2009, згідно яких виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг «Розробка програмного забезпечення», зобов'язується надати у визначені строки замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги згідно умов договору.

При цьому суд вірно зауважив, що реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями протоколів узгодження договірних цін (т. ІІІ а.с. 3, 16, 30, 50, 68, 82, 95, 117, 125), технічних вимог (т. ІІІ а.с. 4, 17-20, 31-33, 51-54, 69-70, 83-84, 96-97, 118, 126), актів виконаних робіт (т. ІІІ а.с. 5, 21, 34, 55, 71, 85, 98, 110, 119, 127), податкових накладних (т. ІІІ а.с. 6, 22, 35, 56, 72, 86, 99-100, 111, 120, 128), банківських виписок (т. ІІІ а.с. 7-13, 23-27, 36-47, 57-65, 73-79, 87-92, 101-114, 121-122, 129-132).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, отриману за результатами виконання договору з ТОВ «Східтехсервіс» продукцію, Позивач використав у своїй господарській діяльності для забезпечення виконання зобов'язань перед Пенсійним фондом України згідно генеральної угоди від 03.11.2003 року №12-03, а також додаткової угоди №1 до договору №12/01-09 від 23.07.2009 року про надання послуг. При цьому, як вірно зауважив суд, підтвердженням реальності використання придбаних послуг є наявні у матеріалах справи договори з ПФ України, акти здачі-приймання наданих послуг, технічні акти виконаних робіт, банківські виписки, протоколи узгодження договірних цін тощо.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 228 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Східтехсервіс» договорів немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин з ТОВ «Східтехсервіс». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ).

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу його контрагентами, а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентом ТОВ «Літіс» податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписи абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у ТОВ «Східтехсервіс» права складати податкові накладні, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно наголосив на тому, що на момент виписування Позивачу податкових накладних останній відповідав вимогам ст. 9 Закону про ПДВ, а тому мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання - платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість тверджень суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «Східтехсервіс» податкових накладних.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість викладеної судом першої інстанції позиції про необхідність задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Крім іншого, враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з обґрунтованим приписами п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» твердженням суду першої інстанції про правомірність включення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених на виконання укладених з ТОВ «Східтехсервіс» договорів.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Відповідача щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагента суб'єктів господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Літіс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо решти висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що у ході розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не було встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а також те, що Апелянт не ставить під сумнів висновки Вінницького окружного адміністративного суду в іншій частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності перегляду постанови суду першої інстанції у повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Літіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.