Ухвала суду № 30331125, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2686/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року в справі за адміністративним позовом Приватного виробничого підприємства «Квадро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПВП «Квадро» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000172306 та податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000152306 в частині нарахування 175 992, 00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та застосування відповідної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.02.2012 року № 0000152306 в частині нарахування 219 990,00 грн. податку на прибуток, з них 175 992,00 грн. основного платежу та 43 998,00 грн. штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.02.2012 року № 0000172306.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 27.12.2011 року по 18.01.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку Приватного виробничого підприємства «Квадро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 31/1-23-60-24126303 від 25.01.2012 року, яким визначено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 182 230,00 грн., у тому числі по періодах: ІІІ квартал 2010 року на суму 175 992,00 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 6 238, 00 грн., а також про порушення п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 419 284, 00 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 р. на суму ПДВ 111 118,00 грн., за травень 2011 р. на суму ПДВ 236 024,00 грн., за червень 2011 р. на суму ПДВ 72 142,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2011 року на 25 365, 00 грн.

07 лютого 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000172306, яким позивачу за порушення п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 419 285,00 грн., з яких 419 284,00 00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф) та № 0000152306, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226 229,00 грн., з яких 182 230,00 грн. - основний платіж та 43 999,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів, ґрунтуються на тому, що Актом перевірки № 31/1-23-60-24126303 від 25.01.2012 року ДПІ у Голосіївському районі дійшла до висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, а саме: неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг) за наслідками операцій з ТОВ «НПП Брат», ТОВ «Спалдус» та ТОВ «Батив», оскільки зазначені підприємства не задекларували в податковому обліку відповідні податкові зобов'язання, свідоцтва їх як платників податку на додану вартість анульовані, а отже, позивачем не дотримано умов, передбачених чинним законодавством для формування податкового кредиту у відповідних звітних періодах; неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені по відсотках за договорами овердрафту та кредитним після того, як сплинув термін дії зазначених договорів;завищено суму амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року на 24 951,00 грн. внаслідок невірного визначення норми амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач погодився з донарахуванням у розмірі 24 952,00 грн. (з урахуванням штрафної санкції у розмірі 1,00 грн.) по епізоду про завищення амортизаційних відрахувань

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «НПП Брат» було укладено договір купівлі-продажу № 14/03/11-1 від 14 березня 2011 року, відповідно до якого ТОВ «НПП Брат» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПВП «Квадро»(Покупець), а останній зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану врожаю 2010 року. Відповідно до умов договору № 14/03/11-1 загальна кількість Товару складає 60 тон, ціна однієї тони - 10 900, 00 грн. з ПДВ.

На підтвердження реальності укладеного договору позивачем було надано до справи, а судом досліджено видаткові накладні, податкові накладні та виписки по особовому рахунку позивача.

11 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Спалдус» було укладено договір купівлі-продажу № 11/04/11-1, відповідно до якого ТОВ «Спалдус» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПВП «Квадро» (Покупець), а останній зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану врожаю 2010/2011 року. Відповідно до умов договору № 11/04/11-1 кількість та ціну Товару відображено у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу № 11/04/11-1 поставка товару обумовлена у строк з 12.04.2011 по 13.04.2011 року в обсязі 33 м.т.+/- 10% за ціною 10 900,00 грн. за одну м.т.

Додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 11/04/11-1 поставка товару обумовлена у строк з 14.04.2011 по 15.04.2011 року в обсязі 33 м.т.+/- 10% за ціною 10 900,00 грн. за одну м.т.

Реальність договору підтверджується первинними документами, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними та виписками по особовому рахунку позивача.

Крім того, 29 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Батив» було укладено договір купівлі-продажу № 040001, відповідно до якого ТОВ «Батив» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПВП «Квадро» (Покупець), а останній зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану врожаю 2010 року. Відповідно до умов договору № 040001 загальна кількість Товару складає 100 тон за ціною 10 540,00 грн. з ПДВ за одну тону.

Поставка товару згідно вказаного договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та виписками по особовому рахунку позивача.

Отриманий позивачем товар був реалізований позивачем на користь третіх осіб, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваній поставної, що позивач вчинив дії на досягнення реальних результатів, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених ПК України.

Відповідно до змісту пп. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «НПП «Брат», ТОВ «Спалдус» та ТОВ «Батив», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин колегія суддів вважає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року № К/9991/81953/11, за змістом якої покупець товару не відповідає за дії продавця (юридичної особи яка знаходиться у податковому ланцюгу), у тому числі за ухилення від сплати податку, в разі фактичного здійснення господарської операції та зазначає, що дії продавця не впливають на формування податкового кредиту покупцем.

Вказане, на думку колегії суддів, спростовує твердження відповідача про безтоварність операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, з врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «НПП «Брат», ТОВ «Спалдус» та ТОВ «Батив», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення-придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, між позивачем та ВАТ «Комерційний банк «Надра» укладено договір про надання овердрафту № 6/3/2009/980/К/1863 від 11 березня 2008 року. Відповідно до п. 11 Договору овердрафту його предметом є порядок та умови надання Банком Позичальнику - ПВП «Квадро» - кредиту у формі Овердрафту на умовах, визначених цим договором.

Термін користування Овердрафтом встановлюється з 11 березня 2008 року по 10 березня 2009 року. За користуванням Овердрафтом Позичальник сплачує відсоткову ставку у розмірі 21,5% річних, що зазначено в пп.1.1.3 Договору овердрафту.

Згідно з пунктом 4.1 Договору овердрафту за несвоєчасне повернення овердрафту та/або відсотків за ним, у тому числі пред'явлених до дострокового погашення Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та позивачем укладено кредитний договір № 6/3/2007/840/К/1554 від 03 вересня 2007 року, предметом якого є надання банком кредиту Позичальнику - ПВП «Квадро»- на суму 500 000,00 доларів США.

Термін користування кредитом згідно з умовами договору встановлюється з 03 вересня 2007 року по 02 вересня 2010 року. Відсоткова ставка визначена у розмірі 13,9% річних. Цілі кредитування - купівля нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м. Харків, пл. Повстання, 7/8.

На думку відповідача, оскільки термін дії договору овердрафту закінчується 10 березня 2009 року, а кредитного договору - 02 вересня 2010 року, і додаткові угоди на продовження строку дії даних договорів не укладались, позивач не має право відносити до складу валових витрат нараховані відсотки по цим договорам у ІІІ кварталі 2010 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Крім того, як свідчать матеріали справи, пунктами 6.4 Договору овердрафту від 11 березня 2008 року та кредитного договору від 03 вересня 2007 року вказані договори вступають в силу з моменту підписання і діють до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цими договорами.

Зважаючи на наведене, включення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату нарахованих за користування кредитними коштами відсотків відповідає п. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки ДПІ щодо завищення в цій частині валових витрат є безпідставними.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не виконав вимог ст. 71 КАС України щодо обов'язку доказування спірного рішення, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.