Ухвала суду № 30330605, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/11556/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області інспекції, третя особа - Калуський міський відділ земельних ресурсів про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль" (далі - ДП "Калуська ТЕЦ") звернулось до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області інспекції (далі - Калуська ОДПІ), третя особа - Калуський міський відділ земельних ресурсів в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року позов ДП "Калуська ТЕЦ" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року апеляційну скаргу Калуської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Калуська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Калуська ТЕЦ" у задоволенні позову.

ДП "Калуська ТЕЦ" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Калуської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Калуською ОДПІ протягом 2005 року було проведено комплексну документальну перевірку з питань дотримання ДП „Калуська ТЕЦ" вимог чинного податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 30.09.2004 року та за період з 01.07.2004 року по 31.10.2004 року. За результатами перевірки складено акти: від 23.02.2005 року №122/23-1/32014831 та від 23.02.2005 року № 124/26-2/32014831.

Актами перевірки встановлено, що ДП „Калуська ТЕЦ" використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку, яка знаходиться у межах населеного пункту м. Калуша, тому підприємство зобов'язане нарахувати і сплатити земельний податок за 2003 рік в сумі 405681,76 грн. та перше півріччя 2004 року - 202840,88 грн., а також про те, що підприємством занижено земельний податок на загальну суму 514 888,16 грн., та, що ДП „Калуська ТЕЦ" використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку, яка знаходиться у межах населеного пункту м. Калуша, тому підприємство зобов'язане нарахувати і сплатити земельний податок за 2004 рік в сумі 405681,76 грн., а також про те, що підприємством занижено земельний податок за III квартал 2004 року на загальну суму 85814,69 грн.

На підставі акту від 23.02.2005 року № 122/23-1/32014831 Калуською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №256/23-1/32014831/1975/0 в якому визначено суму податкового зобов'язання державного підприємства в розмірі 772332,26 грн. в тому числі 514 888,16 грн. за основним платежем та застосовано штрафних санкцій на суму 257 444,10 грн.

На підставі акту від 23.02.2005 року №124/26-2/32014831 Калуською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №263/26-2/32014831/1982/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання державного підприємства в розмірі 128722,04 грн. в тому числі 85 814,69 грн. за основним платежем та застосовано штрафних санкцій на суму 42907,35 грн.

Позивач не погоджуючись з даними рішеннями звернувся зі скаргами до Калуської ОДПІ та ДПА в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заявлених скарг органами ДПА винесено рішення, якими скаргу Калуської ТЕЦ залишено без задоволення , а податкові повідомлення-рішення від 28.02.2005 року №256/63-1/32014831/1975/0, №263/63-1/32014831/1982/0 без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 29 ст. 85 Конституції України встановлення і зміна меж районів і міст належить виключно до повноважень Верховної Ради України.

У відповідності до чинного Земельного кодексу України цьому передує внесення пропозицій міської ради до районної ради щодо встановлення і зміни меж міст (ст. 12 Земельного кодексу України), а районна рада в свою чергу вносить ці пропозиції до обласної ради (ст. 10 Земельного кодексу України). Остаточне рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням обласних рад (ст. 174 Земельного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України №2537-IV від 08.04.2005 року "Про встановлення меж м. Калуша Івано-Франківської області" , змінено межі м. Калуша, тобто: „включено у межі м. Калуша Івано-Франківської області 1435,4 га. земель, які знаходяться у віданні Калуської міської ради та затверджено загальну площу міста в обсязі 6453,5 га і встановлено межі міста згідно з додатком".

Той факт, що у 1985 році не відбувалась зміна меж м. Калуша підтверджується рішенням Калуської районної ради від 10 серпня 2001 року №344-23, яким визначено, що „з часу прийняття Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20.03.1972 року №532-VII межі міста Калуша Верховною Радою України не змінювались".

Відповідно до ст. 85 Земельного кодексу УРСР межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної Ради Української РСР за поданням виконавчого комітету обласної міської (міст республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Також судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що оскільки до 08.04.2005 року відповідне рішення Верховної Ради України щодо включення до даних державного земельного кадастру земельної ділянки, на якій знаходиться Калуська ТЕЦ в межі м. Калуша, було відсутнє, то фактично лише з моменту прийняття такої постанови територія, яку використовує позивач була включена в межі м. Калуша, а відтак безпідставним є включення Калуським міським відділом земельних ресурсів вищевказаної земельної ділянки до даних державного земельного кадастру, як такої що знаходиться в межах населеного пункту м. Калуша, та відповідно Калуська міська рада не мала правових підстав для прийняття рішення "Про затвердження матеріалів грошової оцінки земель м. Калуша" в частині включення до меж міста території яка використовується Калуською ТЕЦ.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно звернено увагу на постанову господарського суду Івано-Франківської області у справі №А-18/28 від 22.06.2006 року за позовом ДП "Калуська теплоелектроцентраль" до Калуської міської ради та Державного комітету України по земельних ресурсах про визнання нечинним рішення Калуської міської ради від 31.10.2000 року №375 "Про затвердження матеріалів грошової оцінки земель м. Калуша" в частині включення до меж міста території, що використовує позивач, яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2007 року.

В силу дії ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Калуської районної ради депутатів трудящих від 31.08.1965 року „Про видачу акта на право користування землею Калуській ТЕЦ", останньому, як підприємству державної форми власності, що виділене із складової частини Калуського хіміко-металургійного комбінату в самостійну одиницю, відведено у постійне користування 155,0 га землі. Таким чином, неналежність земельної ділянки, на якій знаходиться Калуська ТЕЦ до меж м. Калуша до 08.04.2005 року (до прийняття Верховною Радою України постанови №2537-ІV) не відноситься.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що на земельній ділянці, на якій знаходиться Калуська ТЕЦ відсутні об'єкти комунальної власності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Калуської ОДПІ від 28.02.2005 року №256/63-1/32014831/1975/0, №263/63-1/32014831/1982/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров