Ухвала суду № 30330625, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/12052/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Рошета А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Український центр механізації колійних робіт" (далі - ДП "Український центр механізації колійних робіт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року у задоволені позову ДП "Український центр механізації колійних робіт" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДП "Український центр механізації колійних робіт" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року - скасовано. Позов ДП "Український центр механізації колійних робіт" задоволено в повному обсязі

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року.

ДП "Український центр механізації колійних робіт" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством «Український центр механізації колійних робіт» за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 27 квітня 2009 року № 81/23-50/31349738.

У зазначеному акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат сплати за надання гарантій у 2007 році у сумі 939076, 17 грн. та у 2008 році в сумі 1620125, 00 грн., як таких, що не мають ніякого відношення до компенсації вартості товарів, робіт та послуг, придбаних для використання в господарській діяльності підприємств та встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 707737, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002310/0 від 13 травня 2009 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1374 29, 50 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 666692, 50 грн.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі рішення про результати розгляду повторної скарги №7129/7/25-114 від 20 серпня 2009 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002310/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 002 063, 00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 307 851, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в грудні 1999 року та в липні 2004 року було укладено Кредитні угоди між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця). ДП "Український центр механізації колійних робіт"на підставі Договору доручення з Укрзалізницею та для виконання наказів Укрзалізниці від 17 серпня 2001 року №405 та №399 від 06 листопада 2006 року визнано кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання і зобов'язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі за кредитами, відсотки за кредитами, плати за надання гарантій та інші платежі.

Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що підставою для здійснення гарантійних платежів є Гарантійні угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 6 грудня 1999 року та 31 серпня 2004 року, які було ратифіковано Верховною радою України. Укладання Гарантійних угод є обов'язковою умовою Європейського банку реконструкції та розвитку для надання позивачу кредитних коштів на закупівлю колійної техніки, що безпосередньо підкреслено в Кредитних угодах і преамбулі Гарантійних угод.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №414 рішення про надання іноземним кредиторам гарантій від імені Уряду приймається тільки після укладання між юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання у Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що на підставі Угод про порядок відшкодування витрат Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Україною гарантійних зобов'язань за Гарантійними угодами між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 25 жовтня 1999 року та 21 липня 2004 року між Міністерством фінансів України та позивачем, останнього зобов'язано сплачувати на користь Гаранта плату за надання Гарантії в розмірах 0, 5% та 1,0% відповідно, яка нараховується на непогашену частину кредиту.

Вказані вимоги зазначені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №787 «Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що отримані позивачем кредитні кошти повністю використані на придбання колійних машин для ремонту залізничної колії, що є його основною господарською діяльністю.

Відповідно до п. 5.1 п. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата позивачем послуг за надання фінансових гарантій безпосередньо пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки є прямий зв'язок між необхідністю, по вимозі кредитора, укласти гарантійні угоди при отримані кредиту на закупівлю техніки яка використовується ним в своїй господарський діяльності.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що залучення позивача в якості гаранта при отриманні кредиту та сплата ним гарантійних зобов'язань, пов'язана з особливістю отримання іноземних кредитних коштів, а тому хоча позивач і сплачує гарантійні зобов'язання, однак вказані кошти використовуються в його господарській діяльності

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ДП «Український центр механізації колійних робіт» підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров