Ухвала суду № 30330596, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/9112/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 21.03.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі № 2а-2442/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0001022303/0, № 0001042303/0, № 0001052303/0, № 0000851705/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва: №0001022303/0 від 11.02.2010, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 257652 грн.; №0000851705/0 від 11.02.2010, в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента ОСОБА_4, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства України за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 та складено акт №41/23-3/34576988 від 01.02.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкові повідомлення рішення: № 0001042303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98574 грн.: 65716 грн. основний платіж, 32858 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0001052303/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 905327 грн.: 603551 грн. основний платіж, 301776 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено податкові зобов'язань з податку на додану вартість та безпідставно завищено валові витрати, чим порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.3.6, пп. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" та Jons Lang Lasalle Limited, Великобританія укладено договори із замовлення консультаційних послуг, а саме: надання послуг з аналізу ринку нерухомості у м. Харкові; надання послуг з аналізу потенціалу портфеля об'єктів нерухомості у містах: Полтава, Черкаси, Рівне, Чернівці, Івано-Франківськ, Київ, Бориспіль, Донецьк; надання послуг з підготовки та аналізу ринкової доцільності у зв'язку з плануванням будівництва торгівельно-розважального центру у м. Запоріжжя; надання послуг з аналізу об'єктів нерухомості у таких містах: Кривий Ріг, Керч, Рівне, Євпаторія, Одеса, Ялта, Харків; надання послуг з аналізу з ринкової доцільності у зв'язку з плануванням будівництва торгівельно-розважального центру у м. Одеса; надання послуг по розробці концепції у зв'язку з плануванням будівництва торгівельно-розважального центру на Хмельницькому шосе у м. Вінниця. В підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем під час перевірки надано акти приймання-здачі послуг.

Відповідно до істотних умов вищевказаних договорів, виконавець зобов'язаний надати замовнику звіт у друкованому та електронному вигляді.

Крім того, усі договори містять п.2.3, який передбачає надання попереднього проекту звіту у письмовій формі, а також висновки, що складаються в процесі виконання договору англійською і російською мовою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, до того як замовляв послуги з дослідження ринку нерухомості у містах України у Jons Lang Lasalle Limited, в період з 01.06.2006 по 30.09.09 надавав аналогічні послуги нерезидентам з дослідження ринку нерухомості у тих самих містах України.

Досліджені судами попередніх інстанцій звіти, не підтверджують надання вищевказаних послуг, оскільки не можливо ідентифікувати, що саме ці звіти дійсно виготовлялись на виконання вищевказаного договору і чи це ті звіти, які виготовлялись позивачем під час надання послуг нерезидентам.

За таких обставин суд погоджується із доводами податкового органу, що в порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та включено до складу валових витрат послуги, отримані від нерезидента Jons Lang Lasalle Limited, Великобританія по господарських операціях, здійснення яких документально не підтверджено.

Стосовно формування податкового кредиту та валових витрат відповідно до послуг, отриманих від ЗАТ „Українські радіосистеми" за розмови з іноземними інвесторами операторами стільникового зв'язку виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем понесені витрати у зв'язку з розмовами із нерезидентами різних країн на загальну суму 17571 грн.

Використання послуг здійснювалось відповідно до наказу про затвердження положень щодо використання засобів зв'язку у ТОВ „Джонс Ленг ЛаСаль".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ, який підписаний директором позивача, затверджені загальні правила користування засобами зв'язку, та зазначено, що працівники товариства повинні використовувати такі засоби виключно у виробничих цілях, а саме: для комунікації з клієнтами, існуючими або потенційними, з постачальниками, з представниками державних структур і т.д.

Позивачем не було укладало договори на здійснення господарської діяльності з нерезидентами країн, з якими проводились телефонні розмови.

Таким чином, позивачем не доведено, що ці нерезиденти могли б бути потенційним клієнтами позивача, оскільки відсутні будь-які докази пов'язаності господарської діяльності товариства із господарською діяльність нерезидентів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що сплата рахунків та податкова накладна не можуть бути належними доказами того, що витрати понесені за сплату стільникового зв'язку безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Позивачем укладено генеральну угоду від 08.08.2008 з Представництвом „Брайтон Буркхард Рехтсанвальтсгезельшафт МБХ", предметом якої було надання консультації з питання договору оренди офісного приміщення, в зв'язку з чим, на думку позивача, товариством правомірно віднесено до складу валових витрат 97227 грн. за послуги Представництва, що підтверджується актом виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено надання послуг, не були надані коментарі проекту, зміни до договору суборенди, які робив виконавець угоди, відсутні підтвердження телеконференції з Делойт і Кушман, не надано договори оренди, суборенди, договори купівлі продажу по яким проводились консультації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведений зв'язок понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю товариства.

Стосовно понесених витрат за послуги отримані від ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за перевезення пасажирів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 на перевезення пасажирів, що підтверджується актами-здачі приймання робіт.

Судами попередніх інстанцій досліджено акти-здачі приймання робіт.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що транспортні послуги надавались без зазначення місця відправки та призначення автомобіля, без часу відправки та прибуття, без зазначення загальної кількості кілометрів проїзду.

Таким чином позивачем не доведено зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю.

Стосовно витрат за послуги отримані від ТОВ „Регус Бізнес центр" по оренді конференц-зали.

Судами встановлено, що відсутні докази які фактично підтверджують проведення конференції (запрошення на конференцію, тама конференції, з якої причини проведена і т.д.).

Стосовно витрат позивача понесені за адміністративні послуги директора за 2006 рік, отримані від ТОВ „ТМФ Україна".

Відповідно до ст. 10 Статуту управління повсякденною господарською діяльністю Товариства, а також виконання рішень Зборів Учасників здійснюється Директором, який призначається Зборами Учасників.

В матеріалах справи наявний Протокол зборів учасників Товариства від 18.08.2006, в якому зазначено, що на посаду директора призначається ОСОБА_8.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведений зв'язок понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Стосовно порядку утримання податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента ОСОБА_4 громадянина Великобританії за період роботи з 17.03.2008 по 14.05.2008 за ставкою 15%.

Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, відповідно до ст. 2 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" є платником податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно із п. 1.1 та 1.3 ст. 1 вищевказаного Закону заробітна плата це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здіснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. До того ж, для цілей цього закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного в установленому порядку дозволу на працевлаштування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до перевірки було надано дозвіл на працевлаштування №24912 від 07.03.2008, наказ про призначення на посаду від 17.03.2008 №9-К, наказ про звільнення від 14.05.2008 та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно утримував нарахування податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента ОСОБА_4 за ставкою 15%, як це передбачено Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Стосовно представницьких витрат позивача пов'язаних із відрядженнями своїх працівників та працівників інших компаній.

Відповідно до пп. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до валових витрат підприємства включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Також, включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містить такого поняття як "представницькі витрати" та не передбачає можливості підприємства включити їх до складу валових витрат.

Але ж, в той же час, зазначеним Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 передбачена можливість віднесення до валових витрат витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено зв'язок між проведеними витратами та основною діяльністю юридичної особи позивача.

Ані під час проведення перевірки, ані під час судового оскарження висновків податкового органу підприємством не надано документів, що надають можливість віднести витрати, понесені на забезпечення перебування представників товариства та іноземних компаній та оплату авіаквитків до представницьких.

Стосовно застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 257652 грн. за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані підприємством договори, акти прийому передачі виконаних послуг за цими договорами, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку із здісненням господарської діяльності, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять даних щодо фактичних обсягів наданих послуг, крім того, ніяким чином не доводять реальність отримання послуг.

Позивачем допущені порушення чинного законодавства при проведенні розрахунків за договорами укладеними з Jons Lang Lasalle Limited.

Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції за встановлені актом перевірки порушення, які мали місце у грудні 2007 року та січня 2008 року

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 257652 грн. за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті поза межами строку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2а-2442/10/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонс Ленг ЛаСаль" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2а-2442/10/2670 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко