Ухвала суду № 30330546, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К-26711/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 по справі №2а-111/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КремГок» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КремГок» (далі-ТОВ «КремГок», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі-Кременчуцька ОДПІ, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0005092301/0/3293 від 20.10.2009, №0005092301/1/4126 від 29.12.2009, якими ТОВ «КремГок» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 178330,90грн., в тому числі за основним платежем - 118887,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 59443,90грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з огляду на наявність належним чином оформлених первинних документів та доказів наявності зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість», ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від акту від 06.10.2009 №5376/23-209/24389356, складеного за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «КремГок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0005092301/0/3293 від 20.10.2009, №0005092301/1/4126 від 29.12.2009, якими ТОВ «КремГок» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 178330,90грн., в тому числі за основним платежем - 118887,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 59443,90грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до податкового кредиту за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 податку на додану вартість у розмірі 118887,00грн., а саме 66789,00грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Євро Строй Груп» за нікчемною угодою, а також 52098,00грн. за придбані будівельні матеріали, які були використані не в господарській діяльності, оскільки заяви на відпуск матеріалів, акти приймання-передачі будівельних матеріалів та матеріальні звіти про їх використання у матеріалах справи відсутні.

Для цілей податкового обліку господарська діяльність п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія Євро Строй Груп» (Виконавець) було укладено договір №02/06/08-1 від 02.07.2008, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати та здати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити реконструкцію з розширенням існуючих гаражів стоянки.

Позивачем отримано дозвіл Кременчуцького територіального управління інспекції ДАБК в Полтавській області №181Г-08 від 26.08.2008 на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням гаража-стоянки по вул. 29 вересня, 24, в м. Кременчуці, в якому було зазначено, що будівельні роботи проводить ТОВ «Компанія Євро Строй Груп». Факт виконання будівельних робіт оформлено актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, які містять необхідні реквізити первинних документів. Факт виконання будівельних робіт підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 22.06.2009 року, свідоцтвом №1700000357 від 23.06.2009 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданим Інспекцією ДАБК у Полтавській області, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «реконструкція гаража стоянки з розширенням» проектній документації та нормам чинного законодавства. При цьому у свідоцтві наявна інформація про підрядника будівельних робіт ТОВ «Компанія Євро Строй Груп» . Крім того, у позивача наявна проектна документація на об'єкт, розроблена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, погодження відповідних контролюючих органів на реконструкцію. Після закінчення робіт позивачем оформлено новий технічний паспорт на будівлі автомийки та гараж-стоянку після реконструкції, який виготовлено КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 07.05.2009.

Реальність вчинення спірної господарської операції також підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було придбано будівельні матеріали згідно податкових накладних, виданих: ЗАТ «Паритет», ТОВ «Ратмір», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Леман-Україна» на загальну суму 312588,00грн., в тому числі ПДВ 52098,00грн. Отримання позивачем будівельних матеріалів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними. Оплату будівельних матеріалів здійснено позивачем у повному обсязі на загальну суму 312588,00грн., в тому числі ПДВ 52098,00грн., що підтверджується банківською випискою.

Зберігання будівельних матеріалів здійснювалося ЗАТ «Паритет», ОСОБА_4, що підтверджується розписками про збереження, якими було передбачено, що матеріали будуть знаходитися на складі вказаних суб'єктів господарювання і будуть видані на вимогу позивача з доставкою до місця будівництва. Згідно відвантажувальних відомостей ЗАТ «Паритет», ПП ОСОБА_4 відвантажили будівельні матеріали за погодженням замовника (позивача) підряднику.

Відповідно до акту № 2-0-2-1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, складеного в ході виконання договору позивача з ТОВ «Компанія Євро Строй Груп» №02/06/08-1 від 02.07.2008 про реконструкцію з розширенням гаражів стоянки, вартість будівельних матеріалів замовника (позивача) на суму 332970,00грн. була виключена з вартості будівельних робіт, яка сплачена підряднику (ТОВ «Компанія Євро Строй Груп»).

Отже за встановлених обставин висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв