Рішення № 30327729, 20.03.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3841/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Волокітіна Н.Б.

Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді: Музичко С.Г.,

суддів: Кравець В.А., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Пашинній У.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом до ТОВ «Авто Просто» про визнання угоди недійсною, стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17.05.2010 між ним та відповідачем було укладено угоду №0322073 разом з додатками №1 та №2, предметом якої було надання останнім послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в додатку №1. Відповідно до вказаної угоди, ним також було сплачено на рахунок відповідача вступний внесок в розмірі 4 924,80 грн. Вважає, угоду необхідно визнати недійсною, з огляду на невідповідність її умов положенням ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, в угоді та додатках не вказано постачальника автомобіля та інші суттєві характеристики автомобіля, не зазначений кінцевий термін дії угоди. Вказує, відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, яка виявляється у створенні ним пірамідальної схеми, коли його обов'язки полягають лише в організації умов для придбання автомобілів учасниками системи та здійсненні адміністративних процедур, а споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Позивач просив суд визнати недійсною угоду № 0322073 від 17.05.20109, укладену між ним та відповідачем, а також стягнути з відповідача на його користь 4 924,80 грн. сплачених за цією угоду в якості вступного внеску.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.01.2013 в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, суд не взяв до уваги, що відповідач не мав на день укладення договору відповідної ліцензії, а також, що договір підписаний представником відповідача без належних на те повноважень. Зазначає також, суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для повернення позивачу сплаченого ним авансового внеску, зважаючи на те, що жодна послуга або товар позивачу не надана, членство в групі не отримано, вартість членства окремою угодою не встановлена. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб які приймали участь в cyдовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач отримує плату саме за рахунок продажу продукції (надання послуг), а не за рахунок залучення інших споживачів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч.1, п.7 ч. 3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Судом встановлено, 17.05.2010 між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» було укладено угоду №0322073 з додатками, предметом якої є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «Авто Так», з метою придбання легкового автомобіля «Kia Cerato» у групі (а.с. 5-12).

Відповідно до додатків №1, №2 до вказаної угоди, учасник системи сплачує: вступний внесок у розмірі 4 924 грн. 80 коп., щомісячний цілий чистий внесок (частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля) - 0,8333 %, щомісячний внесок в оплату послуг що включає також формування груп клієнтів системи та здійснення організаційних дій для придбання автомобіля - 0,38%, щомісячний страховий внесок - 0,065%, плата за отримання автомобіля (одноразовий платіж, що підлягає сплаті учасником, якому було надано право на отримання автомобіля) - 3%.

На виконання умов угоди позивач сплатив 4 924 грн. 80 коп., як вступний внесок учасника до системи АвтоТак (а.с. 13).

Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені угодою платежі, а ТОВ «Авто Просто» формує групу учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля (п. 1.2 договору).

Учасник одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених угодою (пп. 4.1, 4.6, 5.1, 5.2, 6.1), і таке визнання права здійснює ТОВ «Авто Просто» на власний розсуд, право на отримання автомобіля мають не всі учасники системи, а тільки ті, які мають найвищу кількість балів.

Угода не містить строків та (або) термінів отримання учасником автомобіля, не передбачає чітких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Так, відповідно до п.1.1, зобов'язання ТОВ «Авто Просто» щодо передачі автомобіля учаснику забезпечуються угодами, укладеними між ТОВ «Авто Просто» та постачальником автомобіля. Таким чином, право учасника отримати автомобіль залежить також від участі третьої особи - постачальника автомобіля, договір з яким такий учасник не укладав.

Зі змісту укладеної між сторонами угоди, вбачається, що позивач сплатив кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а відповідч без залучення власних коштів формував групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю автомобіля одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до системи «АвтоТак».

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що діяльність ТОВ «Авто Просто» є нечесною підприємницькою практикою, що вводить споживача в оману та сприяє розвитку пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому відповідно до ч.1 п.1 ст. 309 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.01.2013 - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсною угоду № 0322073 від 17 травня 2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», ЄДРПОУ 35509011 та ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», ЄДРПОУ 35509011, на користь ОСОБА_2 4 924,80 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: