Ухвала суду № 30326924, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Київ К/9991/62158/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі № 0870/3932/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 №0000030024 та від 20.04.2012 №0000040801.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивачем з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за січень 2012 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2011 по 31.12.2011, складений акт №7/24/00191230 від 03.04.2012, в якому зафіксовано, що порушення п.п.14.1.184 п. 14.1 ст.14 п.44.1 ст.44 п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002 та зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010р. за №1402/18697, розділу V п.4 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492 та зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2011р. №1490/20228, позивачем завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за січень 2012 року на загальну суму ПДВ - 149 351,00 грн.

Також, за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2012 року, складений акт №23/24-0/00191230 від 05.04.2012, в якому встановлено завищення позивачем заявленої за лютий 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 149 351,00 грн.

На підставі вказаних актів перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000030024 від 19.04.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 149 351,00 грн.;

- №0000040801 від 20.04.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 149 351,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74 675,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що 30.08.2011 між позивачем та ТОВ «ТПК Інтегро»було укладено Договір №20/2011/1649, за умовами якого ТОВ «ТПК Інтегро» зобов'язалось передати у власність, а позивач прийняти та сплатити вугільну продукцію. Вказаним Договором визначені й умови та строки поставки товару, зокрема, зазначено, що вугілля постачається залізничним транспортом. Якість вугілля підтверджується сертифікатом якості, виданим виробником.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ТПК Інтегро», згідно договору поставки вугільної продукції від 30.08.2011 №20/2011/1649, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності. Крім того, наявність належним чином оформлених первинних документів, по цим господарським операціям, податковим органом не заперечувалась

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що статутний фонд ТОВ «ТПК Інтегро»складає 1,0 тис.грн., директор виконує обов'язки головного бухгалтера, та відповідно до податкової інформації директор ТОВ «ТПК Інтегро» є керівником та засновником ТОВ «Тандем Торг ТПК», податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року до Алчевської ОДПІ не подані, та з огляду на неможливість провести зустрічну перевірку ТОВ «ТПК Інтегро».

Колегія суддів вважає, що судами правомірно були відхилені наведені вище доводи податкового органу, оскільки Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань (зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування), як неможливість проведення зустрічних перевірок.

Крім того, слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль