Ухвала суду № 30326917, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Київ К/9991/36138/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі № 1170/2а-83/11 за позовом прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2011 року прокурор м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 12606,13грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні належала до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мала права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення. Своїми діями відповідач порушила ч.2 ст.36 Закону України "Про зайнятість населення", тому це стало підставою для стягнення безпідставно отриманих коштів в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 12606,13 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості відповідачу ОСОБА_1 на підставі її заяви від 10.04.2007 р. нарахована та виплачена допомога по безробіттю згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ш від 02.03.2000 р., та Порядку надання допомоги по безробіттю затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 р., за період з 09.04.2007 р. по 22.04.2007 року та з 15.05.2007 р. по 30.07.2007 р. в сумі 2964 грн. 08коп., матеріальна допомога в період проходження профнавчання за період з 23.04.2007 р. по 14.05.2007 р. в сумі 675 грн. 25 коп., одноразова допомога по безробіттю для ведення підприємницької діяльності в сумі 8789 грн. 60 коп., витрати на професійне навчання в сумі 177 грн. 20 коп., на загальну суму 12 606 грн.13 коп.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 з 15.09.1995 р. та на час перебування на обліку у позивача була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що виключало право отримання нею державної допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства в зазначений період часу.

ОСОБА_1 29.07.2010 р. отримала лист з вимогою повернути безпідставно отримані кошти від Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості, з яким не погодилася, оскільки вважає, що дану допомогу отримувала правомірно.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що, згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонками виник спір щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до п. 6 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно п.п.1,3 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п."б" ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю відносяться до категорії зайнятого населення і не можуть бути зареєстровані в якості безробітних, тому відповідач не мала права на отримання допомоги по безробіттю, що привело до незаконно отриманих коштів в розмірі 2798,80 грн..

Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. № 915/5136, визначено, що державна реєстрація, як фізичної особи - підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку, як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, у розмірі 12606,13 грн.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: