Ухвала суду № 30326897, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Київ К/9991/51585/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012

у справі № 2а-4385/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус"корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012, задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 №0000092211 та №0000102211.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду -без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.11, складений акт № 409/23-304/02470187 від 15.03.12, яким зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94, та п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 та п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України №2755-VI від 02.12.10, а саме: позивачем завищено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»за 4 квартал 2010 року всього на суму 1542585 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Побутелектротехніка»за період з 01.10.10 по 31.01.11 завищено валові витати всього на суму 5681110 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс»завищено витрати, пов'язані з отриманням послуг на загальну суму 43409 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»завищено витрати, пов'язані з отриманням послуг на загальну суму 430371 грн. Крім того, зазначено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України до складу податкового кредиту за листопад 2011 року позивач включив суму придбання від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» - 273167 грн., у т.ч. дозволений податковий кредит 4917 грн., від ТОВ «Інтехліс»- 44070 грн., в т.ч. дозволений податковий кредит 661 грн., вказано, що згідно задекларованих показників, частка використаних товарів в оподатковуваних операціях за даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року складає 9%.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092211 від 29.03.2012, яким визначено податок на прибуток підприємств у сумі 204248 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45762,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000102211 від 29.03.2012, яким визначено ПДВ у сумі 5578 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1394,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати за господарськими операціями з ТОВ фірма «Снарк, ЛТД», ТОВ «Побутелектротехніка», ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», оскільки факт здійснення таких операцій з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними первинними документами, зокрема: договорами, видатковими та податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (кб2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витратах (кб3), розрахунками загальновиробничих витрат до актів, платіжними дорученнями, актами здавання-приймання виконаних робіт, звітами про використання товарно-матеріальних цінностей, прибутковими накладними, картками складського обліку матеріалів, лімітно-забірними картками, актами на списання, оборотною сальдовою відомістю позивача, товаротранспортними накладними, картками складського обліку, дорожніми листами, товарно-транспортними накладними, інвентаризаційними описами основних засобів позивача тощо.

Слід зазначити, що на час укладання та виконання угод всі контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, укладені угоди були виконанні сторонами. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні угод взаємоузгоджених зловмисних дій спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивач до складу доходів за період жовтень 2010 року - січень 2011 року включив суму 536702 грн. від продажу макулатури на користь ТОВ «Побутелектротехніка», та, на думку податкового органу, в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зайво включив до складу валових витрат пов'язані з придбанням продукції, яка в подальшому була використана не в господарській діяльності на загальну суму 536702 грн.

Однак, як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не було придбано макулатуру, вона утворилася в ході виробничого процесу як відходи і її собівартість дорівнює нулю.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати по взаємовідносинам з фізичними особами-підприємцями за 4 квартал 2010 року на суму 756963 грн., оскільки під час перевірки позивач не надав документи, які передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затвердженні наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 №363 та, які б свідчили про наявність у позивача офісних, складських, виробничих приміщень, машин, інструментів, обладнання та достатнього штату працюючих, які дозволяють самостійно позивачу проводити поліграфічні роботи.

Однак, наведене спростовується наявними в матеріалах справи договорами виконання робіт, копіями видаткових накладних, звітів про використання товарно-матеріальних цінностей, актів здавання-приймання виконаних робіт, копіями платіжних доручень, путьових листів позивача, інвентаризаційними описами основних засобів позивача, копіями договорів про поставку підручників, банківськими виписками, накладними, які доводять факт реальності поставки позивачем виготовлених підручників до замовників і письмові пояснення голови правління ПрАТ «ХКФ «Глобус»Коробко С.В.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль